КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Конструктивні ознаки

Залежно від просторової форми конструктивних елементів (брусків, щитів, рамок і коробок) меблі поділяються на дві великі групи: брускові - з відкритою просторовою гратчастою структурою, у яких переважають лінійні елементи, і корпусні, що утворюють ємності (відкриті або такі, що відкриваються), у яких переважають площинні (щитові) елементи різних конструкцій.

Класифікація меблів за конструктивними ознаками показана на рис. 1.2. Першочерговою конструктивною характеристикою виробів є їх розбірність і нерозбірність. До нерозбірнмх відносяться такі меблі, при роз’єднанні окре­мих елементів яких неминуче їх руйнування. Розбірність меблевих виробів бу­ває двох видів. Перший вил розбірності полягає в тому, що вироби на підпри - ємстві-виробнику в розібраному вигляді пакуються і пропонуються спожива­чеві, який у домашніх умовах складає їх, користуючись спеціальною інструкцією. Багаторазове складання і розбирання таких виробів не передбачається, це може призвести до зниження якості виробу. Другий вид таких виробів називають збірно-розбірними, коли конструктором передбачено багаторазове складання і розбирання виробу, і це не впливає на його якість. Розбірністю характеризу­ються вироби, в яких окремі елементи або виріб в цілому складаються за допо­могою шарнірних з’єднань, наприклад, складний стілець або стільниця обідньо­го столу, яка складається й розкладається за допомогою спеціальних завісів. Така стільниця, приміром, може збільшувати робочу поверхню за рахунок розсукання окремих елементів на спеціальних напрямних. Трансформація меб­лів - це також характеристика їх розбірності, зміни положення окремих еле­ментів при зміні функції.

Корпусні меблі можна розділити на три групи: рамкові, щитові, щито-рам - кові. До рамкових відносяться такі, в яких корпус зібраний виключно з щитів тахляної конструкції, що на теперішній час невигідно через вимоги сучасної ін­тенсивної технології та вимоги заощадження деревини.

До щитових належать такі корпуси, які збираються з плоских елементів, - стінок (щитів).

Щито-рамковими є такі, корпус виробу яких складається одночасно з вико­ристанням щитових і рамкових елементів. Найбільш вигідними є корпуси щито­вої конструкції, тому що максимально спрощується технологія її використання на базі автоматизованого обладнання. В останні роки є тенденція до використан­ня на фасадах корпусів рамкових конструкцій, що навіює стиль ретро. Про цс докладніше далі.

Практика українського та зарубіжного конструювання корпусних меблів по­казує, що залежно від формування (компонування) пристінних шаф різного при­значення (стінки) можна виділити п’ять основних компонувально-конструк­тивних груп (схем): секційно-комбіновані, стелажні, універсально-збірні, вбудо­вані і навісні на панелях.

Секційно-комбіновані меблі складаються з закінчених секцій, переважно, конкретно-цільового призначення, за допомогою яких можна побудувати, як з дитячих кубиків, пристінні шафи багатоцільового призначення. Залежно від конструктивного принципу збирання таких пристінних шаф секційно-комбіно­вані меблі можуть бути чотирьох груп, рис. 1.3.

Секційні меблі першої групи (І) характеризуються тим, що кожна секція функціонально закінчена і конструктивно незалежна, на своїй власній опорі. Такі секції ставлять одну біля одної вздовж фронту стіни. Це вироби з суцільною бо­ковою стінкою. Комбінувати такі секції між собою можна лише за рахунок пере­становки їх на підлозі. Це добре нам відомі традиційні меблі минулих років. Комбінування (переміщення) таких меблів у кімнатах робили часто при зміні пори року (літо-зима) тощо.

Секційні меблі другої групи (II) характеризуються особливістю, яка полягає в тому, що € можливість нарощувати секції по висоті. При цьому секції ставлять­ся одна на одну, тобто є секції-основи, що стають основою для секцій, які роз­міщуються на них. Як правило, верхні секції не використовують самостійно без нижніх секцій-опор. Перевага секційних меблів другої групи у порівнянні з таки­ми меблями першої групи полягає в тому, що краще використовується об'см житла. При цьому заповнення площі підлоги не змінюється, а корисний об'см корпусних меблів зростає. Меблі цієї групи широко застосовуються в практиці проектування і виробництва меблів в Україні, починаючи з 60-х років минулого століття до сьогодні. Це пов'язано з переходом у ці роки на багатоповерхове ін­дустріальне будівництво малогабаритного житла посімейного заселення.

Секційні меблі третьої трупи (III) втілюють в собі ознаки першої і другої групи, але секції ставляться на спільну опору по ширині. Такі опори конструк­тивно виконуються у вигляді лавочок з шухлядами або лавочок самостійного чи змішаного використання. Лавочки мають бути кратними до ширини секцій. Такі меблі дають можливість урізноманітнити зміст корпусних меблів, краще при­стосувати їх до індивідуальних потреб споживача, розширити утилітарні есте­тичні вимоги. Секційно-комбіновані меблі всіх трьох груп, незважаючи на їх ін­тенсивне поширення, мають великий недолік - перевитрата плитних матеріалів на їх виготовлення. Так, при блокуванні секцій за висотою і шириною не уникну­ти здвоєння стінок.

Секційно-комбіновані меблі четвертої групи (IV), які дають змогу уникну­ти здвоєння стінок за висотою. Проектанти використали простий конструктив­ний принцип, коли секції між собою розсувають, а проміжки заповнюють поли­цями. Це дає можливість значно зекономити витрати плитних матеріалів і уріз­номанітнити фасад меблів.

Стелажні меблі за своїм конструктивним рішенням секцій не відрізняються від секційно-комбінованих. Розпізнавальною конструктивною особливістю є те, що організація пристінних шаф виконується на самостійних вертикальних несу­чих елементах-опорах. Несучі опори мають монтажні елементи, в яких є низка отворів, що слугують для закріплення секцій на необхідній висоті, рис. 1-4.

Несучі стійки залежно від конструктивного рішення можуть бути трьох ти­пів, а саме: / - несуча самостійна стійка-опора на брусках-лабах; її - несуча опо - ра-розпірка між стелею і підлогою, І опори, які стоять долішним кінцем на під­лозі, а верхнім кінцем закріплені до стінки - 16. За необхідності стелажі можна поставити перпендикулярно до стіни і вони поділять приміщення на дві зони різного функціонального призначення, тоді вони можуть бути двобічного ко­ристування - її г. Стелажні меблі зручні для зберігання книг, бажані для облад­нання дитячих кімнат, коли необхідно організувати робочі поверхні для письма на різних висотах, розмістити іграшки тощо.

Універсальні збірно-розбірні меблі (УЗРМ), рис. 1.5, складаються з уніфіко­ваних елементів, за допомогою яких можна скласти пристінну шафу багатоці­льового призначення з необмеженою висотою та шириною. У торгову мережу надходять уніфіковані елементи, і консультант разом із покупцем (споживачем) комплектують шафу залежно від потреб останнього. Розпізнавальною конструк­тивною ознакою таких меблів є те, що розміщені поряд ємності (за шириною і висотою) завжди мають відповідно одну спільну стінку, отже, здвоєність стінок відсутня. Меблі такого типу мають ряд безперечних переваг: споживач купує ті елементи (бруски, стінки, ніжки, шухляди тощо), які йому потрібні для форму­вання шафи стосовно розмірних параметрів свого житла і вибирає функціональ­ні ємності за своїми потребами - відхриті полиці, полиці чи ємності засклені, секції різного призначення з дверима, висувними шухлядами і т. п., тобто задо­вольняються індивідуальні смаки споживача, втрачається подібність фасадів. Універсальні складально-розбірні меблі найбільш матеріалоощадні, мають висо­ку ступінь уніфікації, що створює сприятливі умови для впровадження взаємо­замінності, автоматизації виробництва, забезпечення високої якості виробниц­тва. Нині найбільш поширені три конструктивні групи УЗРМ: 7 - з прохідними несучими вертикальними стінками, II - з прохідними горизонтальними стінка­ми і III - на монтажних кутових (квадратних) брусках.

В Україні УЗРМ не поширились, а от країни Балтії цю продукцію освоїли вже давно.

Вбудовані меблі являють собою стаціонарно встановлені меблеві вироби у відповідному місці приміщення і органічно поєднані з загальною структурою його об'єму. Вбудовані меблі ставлять у приміщеннях найрізноманітнішого при­значення в процесі будівництва чи після його закінчення. Такі меблі і обладнан­ня в житті людини використовували здавна. Мабуть, заглиблення в стіні печери, зроблене стародавньою людиною, куди вона ставила свої речі, можна вважати прообразом вбудованої шафи. Однак призначення, форма і конструкція таких меблів змінювались із зміною устрою життя людей і розвивались у тісному зв’язку з технікою будівництва. Починаючи з 60-х років XX століття індустріалі­зація будівництва, уніфікація будівельних елементів і стандартизація плануваль­них характеристик житла сприяли розвитку застосування вбудованого облад - нання. Проте і в старі часи повсюдно під підвіконням на кухні обладнували в стіні шафу, що була своєрідним холодильником для зберігання їжі і харчових продуктів.

Основною вимогою до вбудованих шаф є те, що вони повинні добре вентилю­ватися, це сприяс нормальному зберіганню речей. Вбудовані меблі розміщують між стінами або в ніші стіни, рис. 1.6. При цьому можуть бути варіанти, коли корпуси меблів заглиблені в стіну повністю або частково.

До вбудованих меблів також відносять шафи-перегородки, які характеризу­ються тим, що вони повністю витісняють будівельну стіну-перегородку, яка за­мінюється шафою-перегородкою. Звичайно, такі шафи-перегородки - в біль­шості двостороннього використання. За вбудованими меблями майбутнє як з економічної, так і з утилітарної точки зору: зменшуються витрати будівельних і плитних конструкційних матеріалів, значно збільшується об’єм корпусних ви­робів, краще використовується об’єм приміщення, особливо, коли шафи-перего - родки пересувні, що дає змогу змінювати площу суміжних кімнат.

А-А

Питання впровадження вбудованих шаф для одягу в масове індустріальне житлове будівництво в Україні намітилося ще в 60-70 роки XX ст. Однак Держ - буд України спромігся обладнати в будинках місця для вбудованих меблів, зали­шаючи це для майбутніх жильців, останні ж з успіхом обладнували їх полицями для збереження продуктових запасів на зиму. У цей період проектантам не ре­комендувалося в наборах, які виставлялися на художню раду, включати шафи для одягу з розрахунку, що нове житло матиме такі стаціонарні вбудовані шафи. Однак будівельні організації не проявили ініціативи в кооперуванні з меблеви­ми фабриками з метою обладнання таких вбудованих шаф, добра справа заглох­ла і надовго.

До вбудованих меблів також можна віднести корпусні вироби, які монту­ються замість стаціонарної будівельної стіни (цегла, гіпсокартон), їх іменують шафами-переї ородками. Такі шафи-перегородки мають низку переваг, а саме: вони виконуються до самої стелі, що збільшує ємність корпусних виробів без втрати площі приміщень; вони, як правило, двобічного користування, пере­міщення шаф-перегородок дає змогу змінювати площу суміжних кімнат, рис, 1.7.

Меблі навісні на панелях характеризуються новизною в організації житла. Конструктивною особливістю таких меблів є те, що відповідні стіни приміщення повністю личкуються панелями, на які навішуються секції, полиці та інші виро­би, створюючи настінну шафу багатоцільового призначення, рис. 1.8.

Для досягнення естетичного ефекту необхідна консультація з дизайнером. Такі меблі мають відкритий фасад, який збагачується декоративними предмета­ми і предметами побуту, сприймаються легкими, тому що підлога приміщення до самого плінтуса звільнена від традиційних опор корпусних меблів. Маючи індивідуальний характер фасаду, такі меблі рекомендуються для молодіжних приміщень, коли вільна площа і естетичний ефект є пріоритетом інтер’єру. Тако­го типу меблі ми часто бачимо за плечима бармена в установах відпочинку молоді.

Рис. 1.8. Компонувально-конструктивні ознаки меблів навісних на панелях