КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Класифікація дверей

Двері призначені для закривання ємностей корпусних меблів і запобігання попаданню туди пилу, комах. Лицьові поверхні дверей формують естетичні якості меблів у цілому як предметів прикладного ужиткового мистецтва. Двері можуть бути суцільними (глухими) або прозорими (скляними), за якими часто зберігаються цінні високохудожні вироби, книш тощо, ЯКІ € видимими при за­критих дверях.

Класифікацію дверей за способом закривання ємності корпуса наведено на рис. 4.13. Під вставними дверима розуміємо такі, що повністю вставляються в ємність корпусу, і лицьові крайки його стінок видимі. Під накладними дверима розуміємо такі, що повністю накладаються на габарит фасаду корпусу і закри­вають усі лицьові крайки стінок корпусу, відповідно півнакладні - коли двері закривають не всі лицьові крайки корпусу, рис. 4. 14.

Тепер розглянемо переваги, недоліки та рекомендації із застосування встав­них, накладних і розсувних дверей, рис. 4.14. Характеризуючи корпус з вставни­ми дверима, слід відзначити таке, рис. 4.14л.

Рис. 4.14. Принципові схеми установки дверей: а - вставні, б - накладні, в - півнакладні, г - розсувні

Переваги:

- вставні двері більш надійно закривають ємність порівняно з іншими кон­структивними рішеннями дверей як за міцністю, так і за щільностю;

- для установки вставних дверей вживаються конструкції завісів (трубчасті карткові, рояльні), які забезпечують високу міцність їх кріплення і запобіга­ють жолобленню високих дверей, наприклад рояльні.

Недоліки:

- необхідна висока точність виготовлення внутрішніх розмірів корпусу за ос­новним розміром - Н і габаритного розміру дверей по ходовій посадці - а, b;

- вставні двері, поставлені на трубчастих завісах, повністю не відкривають єм­ність корпусу, що ускладнює установку висувних шухляд і полиць;

- крайки стінок корпусу є лицьовими поверхнями і до них ставляться високі есте­тичні вимоги, що спричинює додаткові витрати на їх оброблення і опорядження;

- при блокуванні таких корпусів у пристінні шафи (меблеві стінки) на фасаді з’являється велика кількість крайок, які його членують і створюють зорове перевантаження фасаду, знижуючи естетичне сприйняття меблевої стінки в цілому. У зв’язку з цим вставні двері рекомендується використовувати в ок­ремих виробах, де крайки можуть декоруватись, і в цілому виріб сприймаєть­ся як твір ужиткового мистецтва.

Характеризуючи корпус з накладними розхристними дверми, зазначимо

таке, рис. 4.14б.

Переваги:

- немає необхідності у точному виготовленні корпусу і дверей за габаритним розміром, тим більше, що вони проектуються з технологічним уступом від­носно стінок корпуса (менші);

- чотиришарнірні завіси дають змогу регулювати положення дверей у різних напрямках;

- при блокуванні таких корпусів у пристінну комбіновану шафу її фасад форму­ють двері, художнє оформлення яких разом з лицьовою фурнітурою створює відповідний архітектурний ансамбль.

Недоліки:

- не завжди можна досягнути щільного прилягання дверей до корпусу, що сприяє проникненню туди пилу і комах;

- накладні двері менш надійні щодо їх злому.

Характеризуючи розсувні двері, можна сказати таке, рис. 4.14в.

Переваги:

- розсувні вставні двері вільно вставляються в напрямні, в яких вони легко пе­ресуваються і можуть зніматись;

- розсувні накладні двері можуть закріплюватися спеціальною фурнітурою з роликовою системою, що дуже зручно при їх експлуатації;

- розсувні вставні двері, пересуваючись у площині фасаду, при відкриванні єм­ності корпусу не займають простору перед останнім.

Недоліки:

- розсувні вставні двері відкривають ємність корпусу наполовину, почергово: то зліва, то справа.

Тільки сукупний аналіз переваг і недоліків використання тих чи інших дверей у кожному конкретному випадку, з урахуванням експлуатаційних вимог, дає мож­ливість зробити обгрунтований вибір. Враховуючи естетичні переваги як одне з головних завдань, в останні десятиріччя пріорітет віддано накладним дверям. Особливо це доцільно з технологічної точки зору для меблів широкого вжитку. Вставні двері проектують у тих випадках, якщо це утилітарно і естетично обгрунто­вано, наприклад, зберігання цінних паперів під замком - різні заклади і установи. Класифікацію дверей за конструктивними ознаками наведено на рис. 4.15, принципове конструктивне рішення таких дверей показано на рис. 4.16.

Залежно від ширини корпусу ставлять одні, двоє, троє або більше дверей, тоді їх називають багатостулковими. Ширину розхристних дверей слід обмежу­вати з таких причин: широкі двері важкі, що сприяє їх провисанню на завісах, такі двері також займають багато місця при їх відкриванні, що часто слід врахо­вувати. Оптимальна ширина дверей 350+450 мм.

Схема установки вставних розхристних дверей показана на рис. 4.17.

Вони можуть бути з вертикальною (правою або лівою) або з горизонтальною (долішньою або горішньою) віссю обертання. Схеми установки півнакладних дверей наведено на рис. 4.18.

На накладних дверях зупинимось докладніше. Вставні і накладні двері вико­ристовувались і в минулих епохах, коли меблі проектувались як окремі закінчені вироби. Кріплення таких дверей виконувалися одноосними (трубчастими) карт­ковими завісами, при відкриванні яких двері виходять за межі габариту корпусу, рис. 4.19а.

У середині XX століття Європа перейшла на проектування секційно-комбімо - ваних меблів. Використання вставних дверей у таких пристінних шафах (стін­ках) естетично перевантажувалося великою кількістю відкритих горизонталь­них і вертикальних крайок, що не задовольняло ні дизайнерів, ні споживачів. Звичайні карткові одношарнірні завіси не дають змоги відкрити двері двох збло­кованих докупи корпусів, рис, 4.196.

Виникла потреба винаходу нового типу завісів, щоб при відкриванні дверей останні не виходили за габаритну площину корпусу. Конструктори запропонува­ли багато рішень, але найбільш досконалими виявилися чотиришарнірні завіси, що мають широке застосування, рис.4.19е. Схеми установки розхристних на­кладних дверей наведено на рис. 4.20,

Складні горизонтальні (багатостулкові) розхристні двері, вставні і накладні, використовуються в меблях спеціального призначення, коли в ємностях необ­хідно зберігати в горизонтальному положенні неділимі предмети (прилади, інс­трументи тощо) значної довжини.

Вертикальні складні вставні і накладні двері використовують, наприклад, тоді, коли протягом тривалого (робочого) часу ємність корпусу повинна бути відкритою, а двері прихованими. Такі двері в складеному вигляді зберігаються тоді над або під горішнім щитом корпусу.

Практичний інтерес становлять і півнакладні двері, використання яких в ок­ремих випадках повністю обґрунтовано. Так, коли горішній щит корпусу є робо­чою поверхнею, то бажано, щоб його крайка була видима (прохідна) і навпаки, якщо двері корпусу великі і важкі, то з метою запобігання їх провисанню крайка долішнього щита має бути видима, тоді двері спираються на долішній щит.

Розсувні одностулкові двері відкривають половину корпусу почергово: то справа, то зліва. Більш поширеними є двері двостулкові, часто скляні. Тристул­кові і багатостулкові розсувні двері с незамінними при проектуванні шаф-купе багатофункціонального призначення для зберігання різного одягу тощо, особ­ливо у вузьких приміщеннях - передпокої (рис. 4.22). їх недоліком є те, що вони займають корисну глибину корпусу (60+120 мм), що призводить до збільшення його габаритної глибини. Накладні розсувні двері закріплюються на спеціальних роликових системах, фасадні поверхні яких формують цілісний естетичний зов­нішній вигляд. Перевага складних розсувних дверей полягає в тому, що вони да­ють змогу одночасно відкрити більшу ширину корпусу, а в закритому положенні перебувають в одній площині, що естетично й утилітарно виправдано.

Особливу групу становлять шторні двері гнучкої конструкції горизонтально­го і вертикального пересування, які часто використовуються в проектуванні меблів громадського й адміністративного призначення, принципову схему кор­пусу з такими дверима зображено на рис. 4.23.