ЕЛЕКТРОТЕХНІКА У БУДІВНИЦТВІ

Елементи апаратури керування

Контролери. Контролери служать для керування роботою електродвигуна, тобто його включення, регулювання частоти обертання, зупинки і зміни напряму руху (реверсування). Контролери, що застосовують для керування електродвигу­нами кранових механізмів, за принципом роботи розділяються на два види:

безпосереднього керування, або силові, які замикають або розмикають силові кола двигуна за допомогою контактних пристроїв контролера з ручним приводом;

дистанційного керування, або магнітні, керовані за допомогою командо - контролерів, що перемикають кола керування.

Рис. 17.1 - Кулачковий контролер ККТ-61: а - контактна система; б - загальний вигляд;

- нерухомий контактний елемент; 2 - рухомий контакт з роликом; 3 - приводна пружина; 4 - кулачкова шайба; 5 - вал; 6 - рукоятка; 7 - кришка; 8 - корпус Основними вузлами кулачкового контролера є контактні елементи і вал 5 з кулачковими шайбами 4. Кожний контактний елемент складається з основи 1, рухомого важеля 2 з роликом і рухомим контактом і приводною пружиною 3, що забезпечує замикання рухомого і нерухомого контактів. Контактні елементи кріпляться до корпуса 8 контролера. Вал з кулачковими шайбами (кулачковий барабан) обертається в підшипниках, закріплених в корпусі контролера. Пово­рот кулачкового барабана здійснюється за допомогою рукоятки 6, насадженої на виступаючий кінець вала.

Контролери випускають двох видів: контролери для керування одним і двома двигунами.

Магнітні контролери являють собою панель у відкритому або захище­ному виконанні, на якій розміщені контактори, реле керування, плавкі запобіж­ники й інші апарати керування й електричного захисту.

Для керування котушками контакторів і реле магнітного контролера зви­чайно служить командоконтролер. Робота командоконтролера аналогічна ро­боті кулачкового контролера ККТ, але кількість кіл, що перемикаються, в нього менша, а контакти срібні, мостикового типу.

Магнітні контролери мають ряд переваг у порівнянні з силовими: магнітним контролером будь-якої потужності управляють за допомогою малогабаритного апарата - командоконтролера без застосування значного мус­кульного зусилля машиніста;

магнітні контролери можуть бути встановлені поза кабіною, у будь-якому місці на крані;

контактори магнітних контролерів більш зносостійкі, ніж контакти кула­чкових контролерів.

Застосування магнітних контролерів дозволяє автоматизувати операції пуску і гальмування двигуна, що спрощує керування приводом і охороняє дви­гун від перевантажень.

Однак магнітні контролери мають значно складнішу схему і більшу кіль­кість електроапаратів, ніж силові, і тому вимагають більш ретельного догляду.

Контактори і магнітні пускачі. Контактором називається електрич­ний апарат, призначений для включення і відключення силових електро - приймачів.

Принцип роботи контактора полягає в наступному. При подачі напруги на котушку електромагніта під її дією замикаються силові контакти контактора і здій­снюється включення електроприймача. При знятті напруги з котушки електромаг­ніта розмикаються силові контакти контактора й електроприймач відключається.

Залежно від роду струму розрізняють контактори постійного і змінного струмів. За числом кіл, що перемикаються одночасно, контактори розділяють на однополюсні і багатополюсні. Контактори постійного струму випускають одно - і двополюсними, а контактори змінного струму - дво-, три - і чотириполюсними.

Головні контакти роблять масивними, розрахованими на більшу силу струму, а блок-контакти - невеликими, тому що в колі керування сила струму не перевищує 5 ^ 10 А.

При розмиканні електричних кіл, що перебувають під навантаженням, між силовими контактами контактора виникає електрична дуга, яка викликає прискорене зношування контактів і навіть їхнє руйнування. Для скорочення ча­су горіння дуги застосовують різні системи примусового дугогасіння.

Контактори використовують у магнітних контролерах баштових кранів як лінійні контактори кіл захисту й у реверсорах.

Магнітним пускачем називається малогабаритний контактор спеціаль­ного виконання, призначений для пуску, зупинки і реверсування асинхронних короткозамкнених електродвигунів, а також для комутації (замикання і розми­кання) інших електричних кіл. Магнітний пускач може мати вбудовані теплові реле для захисту електричного кола від перевантажень.

На баштових кранах магнітні пускачі застосовують для керування корот - козамкненими двигунами, в магнітних контролерах і для комутації інших сило­вих кіл.

Реле керування і захисту. Для керування і захисту електродвигунів ви­користовують реле часу, проміжні реле, реле мінімального струму, реле макси­мального струму, теплові реле.

Реле часу застосовують в магнітних контролерах кранів для автоматично­го замикання і розмикання кіл керування з заданою витримкою часу.

На рис.17.2. показано будову електромагнітного реле часу постій­ного струму. Котушка реле укріпле­на на ярмі. До ярма на хитній при­зматичній опорі закріплений якір, який у виключеному стані утриму­ється зворотною пружиною.

Робота реле часу заснована на тому, що, в наслідок явища самоін­дукції, при вимиканні котушки струм в ній зменшується поступово. Коли котушка включається, у магні­тній системі реле виникає магнітний потік, під дією якого якір швидко,

Рис.17.2 - Реле часу постійного струму: 1 без витримки часу притягується до - котушка; 2 - ярмо; 3 - гільза; ярма. Якщо котушку закоротити або

4 - зворотна пружина; 5- регулювальна гайка;виключити, то струм, що п°ступ°в°

6 - упорний гвинт; 7 - якір; 8 - немагнітна зменшується в обмотці, буде підтри- прокладка; 9 - контактна система мувати магнітний потік реле.

В силу цього якір залишається ще якийсь час притягнутим до ярма. Коли сила притягання якоря до ярма стане меншою за зусилля зворотної пружини, якір реле під її дією відійде від котушки. Час, протягом якого якір залишається при­тягнутим після вимикання котушки, називається часом витримки реле. Оскіль­ки якір пов'язаний з рухомими контактами контактної системи, то контакти розмикаються (або замикаються) з витримкою часу. Час витримки залежить від типу реле, способу вимикання котушки і знаходиться в межах 0,2 ^ 0,3 с.

Проміжне реле застосовують в кранових схемах як допоміжний апарат, якщо основний апарат не має достатньої кількості контактів, необхідних для роботи схеми, а також, якщо потужність контактів основного апарата недостат­ня для розмикання або замикання кола керування.

Будову проміжного реле показано на рис. 17.3.

Проміжні реле випускають з котушками постійного і змінного струмів. Реле містить від трьох до шести контактів. Рухомі контакти реле - мостикового типу. Вони закріплені на стрижні, з'єднаному з якорем. Коли на котушку пода­ється напруга, якір притягується до ярма, а пов'язані з ним мостикові контакти замикають або розмикають нерухомі контакти, виконуючи необхідні переми­кання в схемі керування. Контакти проміжного реле розраховані на невелику силу струму (до 20 А) і можуть включатися тільки до кіл керування.

Реле мінімального струму. Реле за­стосовують в схемі привода вантажної ле­бідки з гальмовою машиною для контролю сили струму обмотки збудження. Будову реле мінімального струму показано на рис.17.4.

Котушка реле включається до кола збудження гальмової машини. Коли сила струму в колі досягає значення спрацьову­вання реле, при якому притягання якоря до полюсного наконечника 2 стане більшим за протидіючу силу пружини 12, реле вві­мкнеться. При цьому верхні контакти 6 замкнуться, а нижні 11 розімкнуться.

Величину струму спрацьовування ре­ле можна регулювати шляхом зміни сили

Рис.17.3 - Проміжне реле змінного натягу зв°р°тної пружини за допомогою струму: корончатої гайки 5 і змінюючи повітряний

1- ярмо; 2 - котушка; 3 - к. з. ветгок; проміжок в електромагніті гвинтом 4. При 4 - якір; 5 - ізоляційна рейка; 6 - конта - ослабленні натягу пружини або при змен - ктна пружина; 7 - контактний місток; шенні повітряного проміжку реле включа - 8 - нерухомі контакти; 9 - стрижень ється при меншій силі струму в котушці.

Реле максимального струму - електромагнітне струмове реле миттєвої дії. Реле застосовують для захисту електродвигунів від пошкодження при різ­кому зростанні сили струму, наприклад, при великому перевантаженні, різкому включенні, короткому замиканні. Будову реле максимального струму показано на рис. 17.5.

Котушка реле включається послідовно у фазу силового кола електродви­гуна, а контакти 1 - у коло керування апаратом, що забезпечує автоматичне ви­микання кола живлення двигуна. При проходженні струму в котушці збуджу­ється магнітне поле, яке росте із збільшенням сили струму. Це поле замикається через магнітопровід і діє на штовхач 5, закріплений у втулці 6. Під дією магніт­них сил штовхач разом із втулкою підтягується уверх і, якщо сила струму пере­вищує задану величину, на яку настроєне реле, впливає на контактний місток, розмикаючи контакти. Окремі реле в цьому випадку не мають своїх контактів, а встановлюються до пристрою з одним контактом для всіх реле. Таке групове реле може складатися з чотирьох блок-реле.

Реле настроюють на силу струму спрацьовування обертанням гвинта 8 у відповідності із шкалою покажчика, з'єднаного з цим гвинтом. Чим нижче опу­щений якір із втулки, тим більша сила струму необхідна для спрацьовування реле.

Теплове реле служить для захисту електродвигуна від невеликих, але тривалих перевантажень, при яких сила струму двигуна на 30 % і більш пере­вищує номінальне значення. Теплове реле спрацьовує при певному значенні сили струму протягом деякого інтервалу часу.

Основним елементом реле (рис.17.6) є біметалічна пластина, зварена з двох металів з різними коефіцієнтами лінійного розширення. Коли пластина на­грівається робочим струмом, що протікає по нагрівальному елементу (або без­посередньо по пластині), вона вигинається убік металу з меншим коефіцієнтом лінійного розширення.

В тепловому реле біметалічна пластина впирається у верхній кінець пру­жини. Нижній кінець пружини давить на виступ пластмасової колодки, що ша­рнірно закріплена на осі. В положенні, показаному на рис.17.6 рух пластини і верхнього кінця пружини обмежується упором 5. Пружина впливає на виступ колодки так, що вона опиняється поверненою за годинниковою стрілкою, а за­кріплений на ній рухомий контакт - замкненим з нерухомим контактом.

Коли по нагрівальному елементу протікає підвищений струм, біметалічна пластина нагрівається і її нижній кінець переміщається в напрямку стрілки А. Внаслідок цього, верхній кінець пружини переходить правіше й пластмасова колодка повертається проти годинникової стрілки (показано пунктирною ліні­єю), а контакти 1 і 2 розмикаються. Упори 5 і 8 обмежують положення нижньо­го кінця пластини.

У вихідне положення реле повер­тається само, коли біметалічна пластина охолоне (реле з самоповерненням). Упор 8 може бути знятим; тоді реле по­вертається у вихідне положення зворот­ним пристроєм. Реле спрацьовує з ви­тримкою часу, що перебуває у зворот­ній залежності від сили струму.

Чим більша сила струму в нагріваль­ному елементі, тим менший час протягом якого біметалічна пластина нагрівається до спрацьовування реле. Теплове реле не спрацьовує у випадку миттєвого росту сили струму, тому не може служити на­дійним захистом від коротких замикань. Теплові реле використовують у схемах ВПМ для захисту короткозамкнених АД і 5, 8 - підпірки; 6 - нагрівальний елемент; встановлюють в магнітних пус - качах або 7 - біметалічна пластина; 9 - зворотний в автоматичних вимикачах з тепловими пристрій або комбінованими розчеплювачами.

Резистори. Застосовувані в електроустаткуванні баштових кранів резис­тори діляться на пускорегулюючі, що включаються до силової мережі електро­двигунів, і резистори, використовувані в колах керування і сигналізації.

Пускорегулюючі резистори (реостати) включаються до кола ротора електро­двигуна і служать для плавного розгону, гальмування і регулювання частоти обер­тання електродвигуна, а також для гальмування його в режимі противключення.

У дротових резисторах на металеві тримачі, ізольовані по гранях порце­ляновими ізоляторами, намотаний константановий дріт.

Елементи стрічкових резисторів (рис. 17.7) виконують з намотаної на ребро стрічки 3, укріпленої на сталевому тримачі за допомогою порцелянових ізоляторів 1. Ці елементи збираються в ящику аналогічно дротовим резисторам.

Пускорегулюючій реостат залежно від потужності і призначення елект­родвигуна складається з одного або декількох ящиків резисторів.

Включають реостати до кола ротора двигуна або виключають (закорачи - вають) їх у процесі роботи за допомогою контролерів. Резистори розраховані, як правило, тільки на короткочасне включення при пуску або гальмуванні дви­гуна. Тривала робота електродвигунів з включеними реостатами (рукоятка кон­тролера не встановлена в крайнє положення) неприпустима, тому що при цьому резистори сильно перегріваються.

Гальмові пристрої. Гальмові машини застосовують в електроприводі вантажопідйомних лебідок для одержання знижених швидкостей переміщення вантажу.

На баштових кранах встановлюють гальмову машину змінного струму ТМ-4А, що представляє собою короткозамкнений асинхронний електродвигун спеціального виконання, що має малу частоту обертання.

Г альмова машина розрахована на короткочасну роботу з ПВ = 15 % і по­винна використовуватися тільки для невеликих переміщень вантажів.

Гальмові електромагніти й електрогідравлічні штовхачі. Гальмові електромагніти й електрогідравлічні штовхачі застосовують для розгальмову­вання колодкових гальм у механізмах крана.

Гальмові електромагніти. Гальмові електромагніти мають дві основні частини: магнітопровід і обмотку збудження (котушку). Магнітопровід склада­ється з нерухомого ярма й рухомого якоря. При проходженні струму через укріплену на ярмі котушку виникає магнітне поле, під дією якого якір притяга­ється до ярма й через систему важелів розгальмовує гальмо.

Г альмові електромагніти розділяють за родом струму живлення на елект­ромагніти змінного і постійного струму.

Електрогідравлічні штовхачі. Електрогідравлічні штовхачі - це машини, що перетворюють електричну енергію на механічну і мають виконавчий орган, що прямолінійно переміщується (шток).

В порівнянні з гальмовими електромагнітами електрогідравлічні штовха­чі мають ряд переваг: їх розміри і маса менші в порівнянні з аналогічними за робочими параметрами електромагнітами, споживання електроенергії також у кілька разів менше; величина напірного зусилля гідроштовхача не залежить від положення поршня, в той час як в електромагніта зусилля різко змінюється за­лежно від величини повітряного зазору між ярмом і якорем; з підвищенням зо­внішнього навантаження до величини максимального напірного зусилля штов - хача поршень зупиняється. При цьому не відбувається ні перевантаження дви­гуна, ні механічних пошкоджень елементів штовхача.

Напівпровідникові випрямлячі. Напівпровідникові випрямлячі служать для перетворення змінного струму на постійний, який застосовують на башто­вих кранах для живлення обмоток збудження гальмових машин і гальмових електромагнітів, кіл керування котушок контакторів і кіл керування магнітних підсилювачів, для динамічного гальмування асинхронних двигунів, а також для живлення кіл обмежників вантажопідйомності й анемометрів.

Кінцеві вимикачі. Кінцеві вимикачі служать для обмеження дії механіз­мів крана, включення кіл сигналізації, а також використовуються як вимикачі блокування.

За принципом роботи кінцеві вимикачі підрозділяють на важільні (рис. 17.8), що спрацьовують при дії на них пристроїв, що відключаються, і приводні (шпиндельні), які жорстко пов'язані з валом механізму. Останні спра­цьовують після повороту вала вимикача на певний кут.

Плавкі запобіжники. Плавкі запобіжники призначені для захисту елект­рообладнання й електричних мереж від великих струмів, що виникають при ко­ротких замиканнях, і значних (50% і більше) перевантаженнях.

В запобіжнику міститься провідник з низькою температурою плавлення (плавка вставка), через який проходить струм кола, яке потрібно захистити. При збільшенні сили струму виділяється велика кількість тепла, під дією якого про­відник розплавляється і розмикає коло. На баштових кранах застосовують тру­бчасті запобіжники без наповнення ПР-2 і з наповненням ПН-2, НПР, НПН.

Рубильник (рис. 17.9,а) має один або кілька рухомих ножів 1, шарнірно закріплених у контактних стійках 6. Ножі зв'язані траверсою 3 з ізолюючого матеріалу. При включенні рубильника ножі вводяться до контактних губок 2. До губок приєднують провід від джерела живлення, а до контактних стійок но­жів - провід кола, що включається рубильником. Рубильником керують (вклю­чають і відключають) за допомогою рукоятки 4.

Рис. 17.9 - Апарати для нечастої комутації електричних кіл: а - рубильник; б - силовий розподільний ящик; в - блок запобіжник-вимикач; ніж; 2, 11 - контактні губки; 3 - траверси; 4, 9, 13 - рукоятки; 5 - ізоляційна плита;

6 - контактна стійка; 7 - шафа; 8 - вбудований рубильник; 10 - запобіжники;

12 - важільна система; 14 - рухомий ніж-запобіжник

За числом кіл, що розмикаються, розрізняють одно-, дво - і триполюсні рубильники.

Силовий розподільний ящик (рис. 17.9,б) являє собою шафу 7 з вбудовани­ми до неї рубильником 8 і запобіжниками 10. Рубильник управляється за допомо­гою важільного привода бічною рукояткою 9. Рукоятка має блокувальний при­стрій, завдяки якому не можна відкрити кришку шафи при включеному рубильни­ку і включити рубильник при відкритій кришці. В корпусі передбачений затискач для кріплення заземлюючого проводу. В деяких конструкціях силових розподіль­них ящиків замість окремо встановлюваних рубильника і плавких запобіжників застосовують блок, що вбудовується, запобіжник-вимикач (рис. 17.9,в). Блок складається з контактних губок 11, встановлених на ізоляційній панелі, і рухомих ножів 14, виконаних разом із запобіжниками. Блок включається і відключається рукояткою 13, пов'язаною з ножами за допомогою важільної системи 12.

На всіх розподільних ящиках, які встановлені в якості портального руби­льника на крані або в якості рубильника на підключувальному пункті біля під­кранової колії, передбачається пристрій для запирання ящика з рукояткою, встановленою в положення «Виключене». Він повинний бути виконаним так, щоб у замкненому положенні не можна було включити рукоятку, а при вклю­ченій рукоятці - замкнути пристрій.

Автоматичні вимикачі. Автоматичні вимикачі (автомати) призначені для автоматичного відключення електричних кіл у випадку порушення норма­льних умов їхньої роботи (наприклад, при перевантаженні або короткому зами­канні), а також для нечастої комутації.

Автомат (рис. 17.10,а) складаєть­ся з корпуса (основа 1 і кришка 2), ко­мутуючого пристрою (нерухомі конта­кти 3 і рухомі контакти 4), дугогасиль­них камер 16, механізму керування і розчеплювачів максимального струму.

До складу механізму керування входять рукоятка 7, фігурна деталь 6, пружини 8 і 10, важелі 9 і 15.

Автоматичний вимикач від­ключається (розмикає свої силові контакти) при спрацьовуванні роз­чеплювачів максимального струму.

За принципом дії розчеплювачі бувають: тепловими, електромагніт - Рис. 17.10 - Автоматичний вимикач А-3100: ними і комбінованими, що склада - а - конструктивна схема; б - важільна системаються з послідовно включеного автомата перед включенням; в - важшьта теплового й електромагнітного роз - система автомата після включення чеплювачів. Основним елементом теплового розчеплювача є біметалічна пластина.

Електромагнітний розчеплювач складається з котушки 14 і осердя 13. При виникненні струму короткого замикання осердя миттєво втягується до ко­тушки. При цьому важіль 11 повертається, звільняє від зачеплення із зубом фі­гурну деталь 6 і автомат відключається без витримки часу.

Апаратура ручного керування. Для нечастих перемикань кіл керування і освітлення в схемах баштових кранів застосовують кнопки керування, вими­качі керування, пакетні вимикачі і універсальні перемикачі.

Кнопки керування (рис. 17.11,а) служать для замикання і розмикання кіл котушок контакторів, магнітних пускачів і реле, а також для включення звуко­вого сигналу. Комплект кнопок, вбудованих у загальний кожух, називається кнопковою станцією.

Вимикачі керування бувають з ручним приводом і педальним (ножним). Вимикачі з ручним приводом використовують для відключення лінійного кон­тактора, їх звичайно називають аварійними вимикачами. Педальні вимикачі (рис. 17.11,б) застосовують для включення кіл керування, наприклад для керу­вання посадковою швидкістю вантажних лебідок в схемі противключення. Кон­такти вимикачів керування розраховані на силу струму до 10 А.

Пакетні вимикачі (рис. 17.11,в) застосовують в схемі кранів для вклю­чення кіл керування і освітлення. За допомогою пакетних вимикачів включають робоче освітлення і нагрівальні прилади.

Пакетний вимикач складається з двох вузлів: контактної системи і пере­микаючого механізму. Пакетні вимикачі випускають у відкритому і захищено­му виконанні на величину сили струму від 10 до 60 А.

Рис. 17.11 - Апарати ручного керування для комутації кіл керування й освіт­лення кранів:

а - кнопка керування; б - педальний вимикач; в - пакетний вимикач; г - універсальний перемикач.

Універсальні перемикачі (рис. 17.11,г) - це багатокільні електричні апа­рати, застосовувані для нечастих перемикань електричних кіл. На баштових кранах, в яких передбачене керування механізмами з кабіни або з переносного монтажного пульта, універсальні перемикачі використовують для перемикання схеми крана на пульт або кабіну. На деяких кранах перемикачі застосовані в якості командоапаратів для керування магнітними контролерами.

Струмоприймачі. За допомогою струмоприймача електрообладнання обертової частини крана пов'язане із зовнішньою мережею й електроапаратами, встановленими на неповоротній частині крана. За принципом роботи струмоп­риймачі баштових кранів розділяють на кільцеві і безкільцеві.

Безкільцевий струмоприймач являє собою шлейф з гнучких проводів, що зв'язують затискачі кола на обертових і неповоротній частинах крана. Дов­жина проводів вибирається достатньою для двох повних обертів крана (720°) в обидва боки від початкового положення.

Безкільцевий струмоприймач застосовують на більшості баштових кра­нів, тому що він значно простіше і надійніше за кільцевий. При експлуатації крана з безкільцевим струмоприймачем необхідно систематично спостерігати за роботою обмежника повороту, тому що його несправність може привести до скручування і обриву проводів гнучкого шлейфа.

Проводи і кабелі. Для підключення електрообладнання до зовнішнього кола, а також для електричного зв'язку між електродвигунами й електроапара­тами на баштовому крані застосовують проводи і кабелі.

Проводи і жили кабелів всіх кіл кранової електросхеми повинні мати до­бре помітне буквене і цифрове маркування.

Відповідно до правил будови електроустановок електропроводка на кра­нах може виконуватися проводами і кабелями з мідними жилами. Переріз про­водів і струмоведучих жил кабелів вибирають за припустимими тривалими струмовими навантаженнями залежно від потужності, споживаної приймачем. Однак за умовами механічної міцності переріз мідних проводів повинний бути не менш 2,5 мм. В колах керування для приєднання командоапаратів, а також у колах телекерування і зв'язку допускається використовувати гнучкі проводи з мідними жилами перерізом менше 2,5 мм за умови, що ці проводи не несуть механічного навантаження.

Зовнішню електропроводку по крану виконують гнучким кабелем з мід­ними жилами в гумовій або рівноцінній ізоляції, призначеній для роботи в ін­тервалі температур від -40 до +40°С. Для електропроводки в шафах магнітних контролерів і в кабінах використовують одножильні і багатожильні проводи (ПР, ПРГ, ПВ-ХЛ, ПГВ-ХЛ) або кабелі для зовнішньої проводки.

Кабельні барабани. Електрична енергія подається від зовнішнього кола до електрообладнання крана по кабелю. Довжина кабелю, що з'єднує вхідний рубильник на ходовій рамі (порталі) баштового крана з підключальним пунктом у кранового шляху, звичайно дорівнює 50 м.

Для запобігання кабелю від зношування й обривів при зачіпанні за нерів­ності підкранової колії застосовують різні засоби. При довжині шляху більше 50 м підключальний пункт розміщують усередини підкранової колії, а для ка­белю влаштовують дерев'яний лоток, по якому кабель протаскують краном. При довжині шляху 50 м і менше уздовж підкранової колії натягують на стійках дріт або канат, і до них за допомогою дротових кілець прикріплюють кабель.

Застосування кабельного барабана виключає необхідність виконувати ці складні й ненадійні пристрої. Кабельний барабан призначений для намотування (або змотування) кабелю при переміщенні крана по рейковому шляху. Барабан являє собою порожній циліндр, усередині якого міститься кільцевий струмоп­риймач, що зв'язує кабель, який намотується, з вхідним рубильником.

Кабель намотується на зовнішню циліндричну поверхню барабана. Кабе­льний барабан закріплюється на металоконструкції крана й має приводний при­стрій, за допомогою якого відбувається намотування кабелю на барабан при ру­сі крана до підключального пункту. Кабель змотується з барабана за рахунок власного натягу або в результаті зміни напрямку обертання привода барабана.