Реставрація пам’яток архітектури
Реставрація полягає в укріпленні пам’ятки архітектури та її оновлення. Основними методами реставрації є консервація, фрагментація і повна реставрація. Основне завдання консервації - це збереження пам’ятки архітектури такою, якою вона є тепер. Консервація пам’ятки залишає непорушною її оригінальність і дає змогу з часом провести потрібні реставраційні роботи. Існують пам’ятки архітектури, для яких консервація - не тільки бажаний, а й єдиний метод реставрації (пам’ятки давнини). Фрагментарна реставрація пам’ятки має на меті повніше виявлення прихованих особливостей її архітектури, конструкції, або будівельної історії. Повна реставрація передбачає максимально повне, хоч і не завжди достовірне розкриття старовинних особливостей споруди. При цьому роботи мають складний характер, оскільки водночас з елементами консервації здійснюється також відтворення втрачених з часом частин пам’ятки.
До початку реставрації мають бути проведені потрібні дослідження (історичні, архівні, натурні).
Під час реставрації будівель з дерева найважливішим є захист їх від подальшого руйнування під впливом біологічних чинників, для чого дерев’яні конструкції насамперед слід захистити від зволоження, обробки поверхні хімічними засобами. Способи оброблення різні - фарбування, просочування конструкції. Технологія виконання за першим методом така сама, як і малярних робіт. Просочування має такі різновиди: просочування рідиною під тиском, накладання антисептичних блоків, багаторазове нанесення антисептиків, витримування у спеціальних ваннах.
Конструкції пам’яток історії із цегляного мурування з часом руйнуються внаслідок впливу агресивних атмосферних чинників: замерзання, зволоження. Відновлення первісного вигляду досягається реставрацією і консервацією. Технологія робіт передбачає:
■ заміну деструктивної цегли;
■ ін’єктування тріщин;
■ розчищення зовнішньої поверхні цегли;
■ шпаклювання поверхні;
■ тонування вставленої цегли;
■ гідрофобізація поверхні мурування.
Для очищення поверхні застосовують механічний і хімічний методи. Очищення поверхні передбачає піскоструминне, пароводяне й хімічне очищення. Піскоструминне очищення цегляних поверхонь застосовують тільки у тому випадку, коли поверхня цегли і мурувальні шви не вивітрені, цегла і матеріал у швах міцні й цільні. Силу струменя піску визначають дослідним методом. Після очищення піскоструминним методом потрібно захистити поверхню від руйнувань укріплювальними розчинами.
Пароводяне очищення слід виконувати в два етапи: перший - очищення парою, другий - змивання забруднень гарячою водою.
У разі загального забруднення поверхні рекомендується очищення парою при температурі +100°С з наступним промиванням гарячою і холодною водою. Із хімічних методів очищення для надто забруднених ділянок цегли рекомендується застосовувати змивки ФА (водний розчин фториду амонію) з додаванням синтетичний мийних засобів.
Для укріплення поверхні цегли рекомендується застосовувати розчин на основі полімерних матеріалів, які повинні поліпшувати фізико-механічні властивості матеріалу, глибоко проникати в матеріал, не змінювати колір і фактуру поверхні.
