Реконструкція жилих та громадських будинків
Метою реконструкції є приведення їх у відповідність до сучасних архітектурно-планувальних, санітарно-технічних, і комфортних вимог. Цього можна досягти переплануванням будівель, заміною несучих конструкцій, інженерних систем. Крім того, для збільшення корисних площ застосовують також надбудову нових приміщень. Надбудови можна поділити на такі, що виконують:
■ без додаткових навантажень на основні конструкції;
■ з додатковими навантаженнями;
■ з підсиленням основних конструкцій;
■ із застосуванням додаткових опор.
Надбудови без додаткових навантажень на основні несуче конструкції виконують зі збереженням їх у наявному стані. Якщо вони не мають пошкоджень і перевантажень, їх не посилюють. Звичайно це є збільшення висоти будинку зі збереженням його внутрішньої структури. У такий спосіб можна надбудувати 1-2 поверхи. Такі надбудови можливі внаслідок ущільнення грунту основи в разі задовільного стану фундаментів.
Надбудови із застосуванням додаткових несучих опор можуть бути споруджені над будь-яким будинком і на будь-яку висоту. Конструктивне рішення таких надбудов - це спорудження нових опор або інших несучих елементів частини будівлі, що надбудовується, які засновуються на власних фундаментах. Ці несучі конструкції можна розміщувати як у середині габариту наявного будинку, так і поза ним. У більшості випадків застосовують монолітні фундаменти або фундаменти з набивних паль. Конструктивне рішення такої надбудови має два варіанти. У першому випадку влаштовують платформу (стіл) основи, на якій нові поверхні можуть мати які завгодно конструктивні схеми. У другому - на кожному поверсі надбудовують несівні елементи у вигляді балок (ферм).
Прибудови вважають додатками до наявних будинків у плані. Роль архітектора під час розроблення проекта реконструкції має бути основною.
Реконструкцію слід проводити у чіткій відповідності до проекту виконання робіт, в якому розроблено методи й терміни їх виконання.
Є два способи реконструкції: 1) виконання усіх робіт із розбиранням старих конструкцій; 2) розбирання спочатку тільки тих конструкцій, які відкривають фронт для певних робіт, потім - інших.
Підсилення фундаментів виконують у таких випадках: при руйнуванні окремих ділянок фундаментів від осідання, розмивання грунтів, при збільшенні навантаження на фундаменти від конструкцій заміни чи надбудов. Зношені кам’яні фундаменти зміцнюють ін’єкцією цементного розчину під тиском 2-10 атм. у шві між каменями.
Кам’яні стрічкові фундаменти підсилюють розширенням підошви, заглибленням, розширенням із одночасним заглибленням, утворенням фундаментної палями. Роботи виконують захватками близько 3-5 метрів, а за потреби й меншими. Для збереження цілісності будинку під час відкриття фундаментів навантаження від розміщених вище стін і поверхів повністю або частково передають на тимчасові опори.
Підсилення і способи усунення дефектів стін. За наявності в стінах дефектів застосовують різні способи їх усунення: підсилення простінків і стовпів; ремонт і підсилення перемичок; відновлення проектного положення стін; збільшення жорсткості стінового каркаса будівлі. Крім того, можливі перекладання окремих ділянок стіни, підвищення теплозахисних властивостей і поліпшення естетичного вигляду стіни. За наявності в стіні тріщин давнього походження без слідів ї розкриття останнім часом, такі тріщини ліквідують, якщо стіна загалом не втрачає своєї форми. Тріщини завширшки до 40 мм заповнюють нагнітанням розчину під тиском близько 2,5 атм. Місця розміщення отворів для нагнітання розчину вибирають залежно від розташування тріщин на стіні: на ділянках із вертикальними або похилими тріщинами їх улаштовують через 0,8-1,5м, а на горизонтальних тріщинах - через 0,2-0,3 м.
Якщо в стіні виявлено наскрізні тріщини у вигляді розривів кладки в місцях з’ єднання зовнішніх і внутрішніх стіна або в зовнішніх кутах, для зміцнення їх застосовують металеві накладки зі штабової сталі. Кінці накладок фіксують болтами. Відновлення жорсткості стінового костяка як просторої конструкції застосовують жорсткі пояси, які зв’язують між собою тяжами. Пояси є простими у виконанні й ефективними. Тяжі діаметром 28-40 мм розміщують на рівні тих перекрить, в яких є тріщини. На кутах будинку встановлюють опірні швелери №12-15 завдовжки близько 1,5 м, до яких приварюють тяжі.
У плані будинку пояси мають утворювати замкнені контури. Простінки підсилюють за допомогою залізобетонних і металевих обойм - «сорочок». Для
значного підсилення стін можна оштукатурювати їх по сталевій сітці з чарунками близько 150х150 мм і перерізом 4-6 мм.
Заміна перекриттів. У разі реконструкції будівлі з відселенням повністю або частково замінюють перекриття, що виконують зі збірного чи монолітного залізобетону. Нові перекриття зі збірного залізобетону монтують знизу вгору за допомогою монтажних кранів, заздалегідь розібравши старі перекриття повністю або в межах робочої захватки. У старих цегляних будинках з товстими стінами плити укладають безпосередньо на стіни, заводячи їх у пази, які улаштовані у стінах. В інших випадках, коли прорізи ослаблюють конструкцію стін, у них заздалегідь улаштовують пояс із прокатного металу або із монолітного залізобетону, на який укладають плити. У разі повного розбирання всіх старих перекриттів слід забезпечити стійкість стін, що залишаються, і за потреби виконати їх тимчасове підсилення. Заміна перекриттів на монолітні може виконуватись як за повного розбирання старих перекриттів у межах захватки. У першому випадку зведення нових перекриттів здійснюється знизу вгору за традиційними методами влаштування опалубки на столах чи риштуваннях і згори вниз із застосуванням опускних систем опалубки.
У разі робіт без відселення влаштовують ділянки залізобетонного перекриття при загальному збереження дерев’яних перекриттів. Водночас підсилюють окремі пристінні частини кількох балок накладками з прокатного металу та зводять нові балки із такого самого металу, на яких влаштовують незмінну опалубку з профнастилу.
Відновлення і підсилення конструкцій балконів виконують укладанням додаткової арматури і шару бетону, якщо це дозволяють позначки приміщень, в які ведуть балконні двері. У балконах на консольних балках найчастіше підсилюють саме ці балки, зокрема наварюванням накладок на стінки балок або кутиків на їхні нижні полиці.
