КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Елементи столярні

За розмірами І формою складальні одиниці і деталі виробу можуть бути різ­номанітними, отже, класифікація їх за цими ознаками недоцільна. У практиці проектування і виробництва меблів виробилася відповідна термінологія, яка ха­рактеризує окремі ознаки структурних одиниць виробу - столярні елементи. Нижче названі основні столярні елементи і другорядні деталі, які часто викорис­товуються в столярних виробах.

Брусок - найпростіша деталь пря­мокутного, квадратного чи іншого пе­рерізу, торцьована з двох боків. Еле­ментами бруска е пласть, торець, край­ка і ребро. Пласть — поздовжня, широка поверхня, крайка - поздовжня вузька поверхня, торець - поверхня поперечного перерізу бруска і ребро - лінія перетину поверхонь пласті і крайки чи інших поверхонь. Пласті або крайки, що відрізняються найбіль­шою якістю оброблення, називають лицьовими, протилежні їм або інші можуть бути нелицьовими. Кількість лицьових поверхонь бруска як деталі залежить від його призначення та по­ложення у виробі.

Врівень - з’єднання деталей, коли їх поверхні лежать у одній площині (підігнані в одну площину після усу­нення провисів).

термін «з'єднання на гладку фугу» оз­начає з’єднання ділянок гладкими крайками на клею, без використання столярних з’єднань.

Гребінь - виступ (шип), вибраний уздовж осі деталі (переважно в крайці) і призначений для входження в шпунт. З ілюстрації бачимо, що гребінь може бути прямокутної, конічної чи трапе­цеїдальної форми.

Ділянка - окремий брусок, що вхо­дить в конструкцію дощатого чи іншо­го щита. Ділянками також називають окремі неширокі смуги шпону, що формують личкувальний шар.

Фуга - лінійний шов на поверхні, що утворюється при з’єднанні ділянок. Фуга як видима лінія на поверхні по­винна бути якнайтонша (як волосок) і непомітна, що є критерієм оцінки якості з'єднання. Коли фуга широка, то кажуть, що фуга розійшлася, і таке з'єднання є дефектом. Поширений

Заглушина - щиток з листового матеріалу, який закриває ємність у рамкових і коробчастих конструкціях, не виходить на лицьову поверхню ви­робу. Може закріплюватись у нзклад - ку або в чверть, залежно від технічних вимог.

Заглушина

У накладку У чверть

Звис - технологічний уступ, що має великі розміри — 20+150 мм і більше. Звиси покращують експлуата - ційні властивості меблів і сприяють заощадженню матеріалів на їх виго­товлення. Наприклад, звиси стільниці обіднього стола дають змогу збільши­ти його робочу поверхню. При цьому досягаємо заощадження матеріалів за рахунок зменшення довжини царг.

Віддалення ніжок від крайок стіль­ниці, тобто збільшення звису, покра­щує доступ до столу. Інколи величину звисів вибирають чисто з архітектур­но-художніх міркувань.

Кальовка - фігурний (архітектур­ний) профіль, вибраний уздовж ребра деталі. Вид профілю кальовки має від­повідати рекомендованим (нормалізо­ваним) у галузі профілям залежно від міркувань дизайнера (див. «Профілі архітектурні»).

Клин - брусок зі скосом по одній крайці, який використовується у без - клейовому збиранні деталей з метою їх з’єднання і збільшення жорсткості у виробах із динамічним навантажен­ням. Один із стародавніх методів з’єднання деталей.

Накладка - листова смужка або деталь, що накладається на поверхню іншої деталі. Накладки часто викону­ють декоративні функції на фасадних поверхнях меблів у вигляді різних ор­наментів, розеток, віньєток тощо.

тивне оформлення крайки, якщо вона профільована. Обкладки розділяють на дві групи залежно від того, коли вони закріплені до крайки щита, а саме: після личкування пластей — а до личкування пластей - 6. Після лич­кування обкладки закріплюються до крайки деталі врівень або з бортиком; можуть виготовлятися з деревини, ме­талу чи з пластмаси (див. 4.6).

Отвір - кругле гніздо, куди входить шкант, болт, вісь тощо. Гніздо (вушко) - заглиблення, куди входить шип, тоб­то продовгуватий отвір. Гніздо може бути продовгуватої прямокутної фор­ми або з закругленими торцевими стінками залежно від того, яким чи­ном воно вибране - стамескою чи свердлом. Отвір і гніздо можуть бути наскрізними (навиліт) і нснаскрізни - ми, тобто такими, які не виходять на протилежну поверхню деталі, а виби­раються на певну глибину. Провуши - на - гніздо, відкрите з одного боку. Провушини вибирають в кінці деталі. Торцева внутрішня поверхня нази­вається дном провушини, бокові внут­рішні поверхні - щоками.

таль, яка призначена для зміцнення крайок щитових деталей. Обкладка одночасно може виконувати декора­

Провушнна Планка - погонна (лінійна) деталь малого перерізу значної довжини, що слугує для закриття щілин, стиків або

є обмежувачем тощо, не обов'язково прямокутного перерізу. Наприклад, з'єднувальна планка частин задньої стінки, притульна планка дверей.

Пом'якшення - легке закруглення ребра деталі радіусом R=l.,.5 мм, слу­гує пом'якшенням для попередження пошкодження гострих ребер виробу від ударів, а також запобігає можли - вим травмам, наприклад у дитячих і шкільних меблях. Пом’якшення вико­нується методом шліфування.

одну частину виробу від іншої або ви­роби між собою. Поясок виконується з додатним або від'ємним технологіч­ним уступом відносно загальної пло­щини (див. членування, ярус).

Провис - незбіг поверхонь, що з’єднуються але повинні перебувати в одній площині.

Провиси підлягають усуненню (ви­рівнюванню). Провиси утворюються в результаті жолоблення і неточності виготовлення елементів, що з’єдну­ються. Так, при склеюванні щитка з ділянок можуть виникнути провиси як по товщині, так і по довжині. Прови­си - явище неминуче в процесі виго­товлення окремих вузлів меблів з ма­сивної деревини. Провиси усуваються методом механічного оброблення. Після цього отримаємо з’єднання «врі­вень».

Потемок - зріз, що залишається після вирізання частини шипа по всій його довжині, він утворює поперечний заплічок. Потемок може бути виріза­ний з двох сторін.

Півпотемок - зріз, що залишився після вирізання частини шипа не по всій його довжині, утворюючи в тілі шипа заплічок.

Потемок Півпотемок Поясок - прямолінійна (переваж­но горизонтальна) смуга, що відділяє

Прокладка - деталь, що роз­міщується між поверхнями елементів, які з'єднуються, і виконує утилітарно - конструктивну роль - утворення ЛЮЗІ8 між рухомими чи нерухомими елемен­тами конструкції (відкидне сидіння те­атрального крісла, блокування секцій).

Прокладка.

Рейка - вставний гребінь (шип), який призначений для входження в шпунти ділянок, що з’єднуються між собою. Рейками також називають дов­гі бруски малого перерізу загального призначення.

Розкладка - погонна (лінійна) про­фільна деталь малого перерізу, що слу­гує для маскування (закриття) про­висів, стиків, фуг тощо. Розкладка може виконувати і чисто декоративну роль, коли вона розкладена по пери­метру фасадної поверхні дверей.

Скіс - поверхня, що утворюється при перетині крайки або пласті бруска під гострим кутом до протилежних їм поверхонь. Скоси роблять у деталях для надання їм конічної форми (ніжки).

Скріплювачі - кутової або прямо­кутної форми деталь малих розмірів, призначена для зміцнення кутових з'єднань деталей. Якщо, наприклад, при з'єднанні під кутом тонких стінок неможливо досягнути міцності і жорс­ткості з'єднання (груповими шипами, «на вус» на клею), то його додатково зміцнюють скріплювачами, що їх за­кріплюють у внутрішньому куті кон­струкції: 1 - скріплювач трикутної форми закріплений шурупами, 2 - скріплювач, поставлений на клею в за­критих пазах стінок. Скріплювачі час­то використовують у царговому поясі столярного стільця.

Технологічний уступ (платик) - спеціально передбачений конструкто­ром уступ поверхонь при складанні виробів, який не підлягає усуненню. У корпусних виробах його величину рекомендують брати 2 мм, а граничні його розміри 3...5 мм. Технологічний уступ може бути додатним «+» - 1, якщо крайка одного елемента, приєд­нуючись до пласті іншого, повністю перекривається.

Технологічний уступ називають від’ємним «—» - 3, якщо крайка одного елемента, приєднуючись до пласті ін­шого, частково відкривається. На ілюстрації показано приклади винос­них елементів з такими технологічни­ми уступами. Конструювання виробу з додатним або від’ємним технологіч­ним уступом впливає на його зовніш­нє сприйняття. Конструктивне рішен­ня корпусних меблів без технологіч­них уступів, тобто врівень, не може бути реалізоване у виробничих умовах серійного чи масового виробництва, тому що після з’єднання таких елемен­тів підгонка поверхонь неможлива че­рез малі товщини личкувальних ма­теріалів (матеріал крайковий, шпон). Якщо конструктор не передбачив тех­нологічних уступів, то можлива візу­альна деформація корпусу після його складання - 2. Причиною цього е гра­ничні відхилення товщини стінок і не­точність базування отворів та віддалей між ними в стінках, що з’єднуються.

Технологічні уступи можна не пе­редбачати тоді, коли з'єднувані деталі закріплюються на площині і в такому

механічному обробленні вузла мето­дом фрезерування.

Фальц - внутрішній кут, вибраний уздовж осі деталі, утворений двома площинами, перпендикулярними до її пласті і крайки. Якщо фальц має рівні дві сторони, то називається чвертю. Фальц, вибраний у брусках обв’язки рамки, призначений для вставки в нього знімних тахель або скла. Фальц також служить для змикання ділянок у щиток при безклейових з’єднаннях.

положенні відбувається свердління отворів ручним електроінструментом під конфірмати - 4, що гарантує з'єднання врівень.

Нижче показано кутове кінцеве з’єднання задньої ніжки столярного стільця з горизонтальним горішним бруском спинки, де за рахунок техно­логічного уступу і заовалення крайок формується різне естетичне сприй­няття цього вузла (у нижньому ряду тонкою лінією показано з’єднання врі­вень). Усунення технологічного уступу в цьому випадку є технологічно мож­ливим тому, що деталі виготовляють­ся з масивної деревини, це дає мож­ливість, за потреби, робити підгонку. Усунення технологічних уступів, як правило, виконують при повторному

Фаска - поверхня зрізу, утворено­го після зняття ребра деталі під кутом до пласті і крайки. Переважно фаску виконують під кутом 45°. Ширина фас­ки 3 - гЗОмм. Фаска естетично акцентує ребро і пом'якшує його.

Тахля - щиток, вставлений своїми крайками в пази брусків обв’язки рам­ки. Тахля служить для заповнення внутрішнього простору (пройми) рам­ки. Після збирання рамки на клею тах­ля стає незнімною. Паз - заглиблення, вибрані у внутрішніх крайках брусків
обв’язки рамки, які призначені для входження в них тахлі. Фігарея - по­товщення центральної зони тахлі, е за­собом підвищення естетичного виразу фасаду рамкової конструкції. В пло­щині фігареї додатково може форму­ватися декоративна оздоба. Тахлю, що має фігарею, називають фігарейною. Тахлю без потовщення, наприклад, з фанери, називають звичайною.

Шар - будь-який лист шпону або пластини з масивної деревини у фа­нері, плоскоклеєних або гнутоклеєних елементах. Зовнішня поверхня таких елементів може бути додатково лич­кована шпоном інших порід.

Шип (чіп) - частина деталі від­повідного профілю, що призначена для входження в заглиблення іншої. Перерізи шипів найрізноманітніші, від прямокутного до круглого. Елементи рамкового шипа: а - щоки - пласті (грані шипа); б - заплечики - зрізані торцеві частини деталі, що утворюють шип; е - торець - крайка шипа з по­перечним перерізом волокон; г - край­ка — грані шипа з поздовжнім напря­мом волокон.

Геометричні параметри шипа l-b-h. Шип, що являє собою одне ціле з деталлю, називають суцільним. Такі шипи можуть бути одинарними, по­двійними, потрійними або груповими (більше трьох), що залежить від тов­щини деталі (див. розділ III).

Шип груповий - багатократний шип, суцільний або вставний, виготов­лений на торці деталі.

Шип зубчастий - груповий або оди­нарний шип клиновидного (трикутного профілю). Зубчастий шип може бути рівнобоким або нахиленим, і - крок, І - довжина, z - затуплення (див. рис. 3.11).

Шип плоский вставний - окремо виготовлений плоский вставний шип, призначений для входження в гнізда деталей, що з’єднуються. Плоскі встав­ні шипи виготовляють із фанери, ДВП, масивної листяної деревини. Якщо вставний плоский шип має велику ши­рину (довгий), то його іменують встав­ною рейкою. Плоский вставний шип,
що його використовують у кінцевих кутових з’єднаннях, називають шпон­кою (див. рис. 4.126).

Шкант (кілочок) - окремо виготов­лений круглий вставний шип, призна­чений для входження в отвори дета­лей, що з’єднуються. Шканти виготов­ляють із твердих листяних порід або пластмас (див. рис. 4.126).

шщщдаг

Шпунт - заглиблення, вибране вздовж осі деталі по крайці і призначе­не для входження в нього гребеня. У розрізі шпунт переважно прямокутної

форми, однак може бути конічним або трапецеїдальним.

Штапик - профільного або прямо­кутного перерізу погонна деталь, при­значена для закріплення у фальцах ра­мок скла, тахель, дзеркал тощо.

Штаб - закруглена крайка деталі радіусом в половину її товщини. Шта­би виготовляють із метою пом’якшення крайки і надання їй різного зовніш­нього вигляду (див. «Профілі архітек­турні»).

Щит (герб) - пристрій для захисту, ізоляції; Щит меблевий - загальна наз­ва виробів з плитних матеріалів, які слу­гують для виготовлення стінок, дверей та інших елементів меблів. Елементами щита є: основа, брусок або плитний ма­теріал, який підлягає личкуванню; лич­ко (шпон струганий, лущений, синте­тичний, плівка тощо), тобто листова де­таль з деревини або інших матеріалів, яка приклеюється до основи і покращує її зовнішній вигляд і фізико-механічні властивості; підличко (підшар), листова деталь, що знаходиться між личком і ос­новою та служить для зміцнення щита чи збільшення його товщини або з ін­ших міркувань (попередження жолоб­лення, утримання шурупів тощо). На

рисунках показано: 1 - плита леоев - ностружкова ламінована, личкована по

крайці, 2 - плита деревностружкова,

личкована по пластях і крайці, 3 - плита

столярна, личкована по пластях і крайці.

Кожен виріб являє собою сукупність складальних одиниць І деталей. У свою чергу, всі складальні одиниці складаються з деталей, які зібрані між собою за допомогою клею, стяжок, шурупів, шкантів тощо. Отже, деталі є складовими частинами складальних одиниць, тобто первинними конструктивними елемен­тами. У класифікації деталей, складових частин складальних одиниць і складаль­них одиниць виявлено лише чотири види цих елементів, а саме: бруски, рамки, коробки і щити. їх і називають основними конструктивними елементами. Ці еле­менти можуть мати різну форму і розміри, що характеризує різний ступінь складності їх виготовлення.