НАСКРІЗНІ КОЛОНИ
Стержень наскрізної колони складається з окремих гілок, з'єднаних між собою за допомогою планок чи решіток (рис. 5.37). Використовують такі колони при відносно невеликих навантаженнях (до 5000...60G0 кН) і значній висоті, коли вимоги до жорсткості високі. Порівняно з суцільними вони вимагають більших витрат праці на виготовлення.
Прозір між вітками приймають, виходячи з умови стійкості, але не меншим за 100... 151) мм, щоб забезпечити вільний доступ до внутрішніх поверхонь для їхнього очищення і нанесення антикорозійних захисних покрить.
Спільна робота окремих гілок перерізу забезпечується решітками чи планками. Схему граток найчастіше приймають трикутною чи трикутною з проміжними стояками. Широко використовують і безрозкісне рішення у вигляді планок. З'єднання з допомогою решіток має більшу жорсткість, але трудомісткіше у виконанні. Безрозкісне з'єднання планками простіше у виготовленні і естетичніше. Воно найчастіше використовується у відносно невеликих колонах із зусиллями до 2000...3000 кН і незначною висотою. Розкісні решітки стають вигіднішими при великих відстанях між вітками колони Ь > 800...1000 мм (див. рис. 5.37), коли планки дуже громіздкі.
Для підвищення жорсткості колон на скручування від випадкових дій і впливів при виготовленні та під час монтажу і збереження незмінності контуру у наскрізних колонах передбачають діафрагми через 3...4 м по висоті.
Відносно матеріальної осі х—х переріз розглядають як суцільний - На гнучкість стержня перпендикулярно до вільної осі у—у значно впливає деформативність з'єднувальних елементів — планок чи решіток. Добір перерізу наскрізної колони починають з умови забезпечення стійкості відносно матеріальної осі. Виконують його аналогічно суцільним перерізам з використанням формул (5.106)—(5.114).
Відстань між гілками визначають, виходячи з умови рівної стійкості стержня колони відносно обох осей (рис. 5.38). Прийнявши в першому наближенні Ху = Хг і знаючи Хг, можемо обчислити потрібне значення радіуса інерції перерізу відносно осі у:
К
Іу = J^. (5.115)
Користуючись, як і у випадку суцільної колони, коефіцієнтом зв'язку між шириною та радіусом інерції перерізу а2, записуємо
B = —У-, (5 116)
А2
Де а2 = 0,44 для перерізу, зображеного на рис. 5.38. Для інших типів перерізу значення а2
Рис. 5.37. Найпоширеніші види стержнів наскрізних колон: а — поперечні перерізи; б — види збоку. |
Приймають згідно з довідковою літературою (на - Перевірку стійкості наскрізних колон відносно
Приклад, для перерізу зі швелерів, але поличка - вільної осі виконують за умовною зведеною гнуч-
Ми назовні (див. рис. 5.37) це значення становить кістю: а2 = 0,6).
Де Леf — зведена гнучкість наскрізного перерізу.
У стержнів з перерізом, що розглядається (рис. 5.38), значення зведеної гнучкості обчислюють:
Для колон з решітками
КІ = V Лу + a-^-S Adi
Для колон з планками
Леї = V Л2 + 0,82Лі (1 + п) при п > 0,2, (5.119)
Леї = V К + Af, при п < 0,2, (5.120)
Де Лу —гнучкість усього стержня відносно осі у—у, обчислена, як для суцільного перерізу;
Коефіцієнт, що враховує кут роз
Міщення розкосів (див. рис. 5.37, б); А — площа перерізу всього стержня; АгП — площа перерізу, її
Одного розкосу; Л[ = - т— — гнучкість окремої вітки г!/і
Іь'Ь І* ■ h |
У і—У и п = |
На довжині її відносно осі Ці—уі (див. рис. 5.38); іу — радіус інерції перерізу вітки відносно осі
— коефіцієнт, який враховує
Співвідношення між погонною жорсткістю окре-
.. . К І,
Мої вітки - у - та планки --; /Ьі — момент інерції
Перерізу гілки відносно осі уі—у і, Is — момент інерції перерізу однієї планки відносно центральної горизонтальної осі. Гнучкість інших типів перерізів обчислюють за рекомендаціями нормативних документів.
Для забезпечення стійкості окремої вітки треба, щоб її гнучкість А) не перевищувала гнучкості всього стержня. Найчастіше приймають
Aj < 40. (5.121)
За величиною At приймають крок вузлів решіток чи планок.
Оскільки поперечна сила у центрово-стисненій колоні відсутня, то гратки і планки розраховують на дію умовної поперечної сили:
-6
Qfic = 7,15 ■ 10
EN
2330
Ry ф
/
Де ф — коефіцієнт поздовжнього згину стержня колони складеного перерізу в площині планок чи граток.
А-> WTi |
А = 10 |
Умовна поперечна сила враховує випадкові силові впливи, які виникають під час виготовлення, транспортування, монтажу та експлуатації колони, а також випадкові ексцентриситети прикладення осьової сили та криволінійності осі колони. Значення Qf]c розподіляють порівну між планками чи решітками кожної грані (у прикладі на рис. 5.38 таких граней дві).
Qs = |
Qs |
Sin a Потрібна площа розкосу Ad = |
Звідси зусилля, що діє в одній системі планок або граток:
(5.123)
Далі можна обчислити зусилля у розкосі решіток (рис. 5.39):
Qfic
(5.124)
2 sin a
Nd
(5.125)
Ф • Ry ■ Yc'
У°
\ У о x2
Рис. 5.39. Розрахункові схеми наскрізних колон: схема до обчислення зусиль у ґратках; б — вузол кріплення кутника граток (2) до вітки колони (/).
Де ф обчислюють при граничному значенні гнучкості розкосу Ad = 150.
У» |
Коефіцієнт умов роботи відповідно до рекомендацій норм приймають ус = 0,75, як для кутників, що закріплені однією поличкою. Найменший потрібний радіус інерції перерізу відносно осі у0—у{) (рис. 5.39, б) при тій же гнучкості:
(5.126)
Орієнтуючись на отримані величини Ad та г(!, згідно з сортаментом вибирають потрібний номер кутника. Шви кріплення кутників граток розраховують на зусилля Nd. При рівносторонніх кутниках можна прийняти, що через шов вздовж
Обушка кутника передається ^Nd, а вздовж пе-
О
Ра — Nd. Катети та довжини швів повинні задовольняти вимоги зварюваності.
У наскрізних колонах на планках ширину планок встановлюють, виходячи з умови забезпечення жорсткості з'єднання. Рекомендується приймати
D, = (0,5-0,7) • Ь. (5.127)
Розрахункова схема такої колони — це багатоповерхова рама зі стержнями, защемленими у вузлах. Стояками є вітки колони, а ригелями — планки (рис. 5.40).
З умови рівноваги вузла такої рами
Q, • h F, • b
= (5.128)
Де умовні позначки див. рис. 5.40.
Звідси перерізувальна сила і згинальний момент у планці:
Fs = Qs1^-, (5-129)
Товщину планок приймають у межах ts = (1/10—1 /15) ds і переважно не меншою ніж 6 мм, чим забезпечується їх стійкість. Міцність перерізу планки перевіряють на дію зусиль Fs та Му На ці ж зусилля розраховують і шви кріплення планок.
Стійкість стержня наскрізної колони відносно вільної осі перевіряють, використовуючи ту ж формулу (5.113), що й для суцільного перерізу. Але коефіцієнт поздовжнього згину приймають за зведеною гнучкістю яка враховує подат
Ливість з'єднання ґратками чи планками і фактичні геометричні характеристики прийнятих перерізів.