| Про життя чеченців Вукраине. Загальна пропаганда засобів масової інформації Росії й України орієнтована не на користь нашого народу. Жителі України в основному здобувають інформацію про Чечню й чеченців з Російських засобів масової інформації. Дуже часто це негативна інформація, що узагальнює "всіх чеченців" як бандитів, терористів, тобто сьогодні в Україні слова чеченці й бандити - це синоніми (як й у Росії). Хоча влади України (міліція й ін.) не беспредельничают відносно вихідців із Чечні. У відмінності від Росії незаконні затримки, підкидання вигаданих доказів, виманювання грошей з боку влади...- в Україні такі випадки відбуваються досить рідко. І в загальному жителі України - народ добродушний. Адже не даремно Київ входить в одне з деяких багатомільйонних міст миру, у якому можна вільно вночі прогулюватися на вулицях, не побоюючись хуліганства, грабежів і т.д. Але чеченцям дуже важко буває зареєструватися по приїзду в Україну й тим більше прописатися - я, наприклад, одружений на українці й біля року намагався прописатися за місцем проживання дружини в м.Богуслав Київської обл. і так не вийшло. Начальник міліції міста категорично було проти моєї прописки - "їдь собі на Батьківщину, до своїх бандитів, нема чого в наше місто засмічувати..." Або "Ви там людям голови відрізаєте, удома підриваєте - чого Вам тут треба? Нач.міліції". Зрештою я просто зареєструвався як громадянин Росії в Україні, а спроби прописатися кинув - загран.паспорта з реєстрацією в Україні вистачає для вільного пересування по Україні У провінції, вдалике від Києва, зареєструватися набагато легше. Та й документи отут рідко перевіряють - у людей і влади інші проблеми. Провінція дуже відстає від Києва й ін. більших міст за рівнем життя. Практично скрізь безробіття, більші заводи й підприємства повні витрат, підприємства розкрадаються й не випускають нічого конкурентноздатного. Зарплати вистачає ледь прожити впроголодь. Україні явно не вистачає підприємців, тобто людей, здатних створювати робочі місця, організовувати малий бізнес. На цьому тлі багато підприємців - чеченців. Бізнес у багатьох різний - магазини, ресторани, бензозаправки, сільське з, купівля-продаж металобрухту, оптова торгівля нафтопродуктами й т.д. У чеченських підприємців є непогана перевага перед іншими підприємцями - це взаимовыручка, швидке поширення реклами "з вуст у вуста" і т.д. Але є й певні перешкоди, що вставляють іноді з боку влади: наприклад під вигадкою що чеченці, що успішно займаються бізнесом, відправляють зароблені гроші на підтримку опору в Чечні (маразм на зразок вибухів будинків, поширення відеокасет що вибухають й ін.) проводять повну перевірку "бизнесов", у яких беруть участь чеченці. Зрозуміло, що при упередженому підході з боку влади в будь-якого підприємця завжди можна що-небудь откапать (але не зброя й не іншу кримінальну нісенітницю, а щось типу порушення документації й т.д.). Звичайно все бізнес проблеми із владою в Україні вирішуються хабарами. От що розповідають про свої справи наші підприємці: Салам А. власник ресторану в м.Києві, організував роботу ресторану 7 років тому, за роки заняття ресторанним бізнесом не раз зіштовхувався із проблемою "це чеченський ресторан, розсадник бандитизму, хуліганства, рекету...", це хоча на вході в ресторан у нього коштує офіційна охорона із представників МВС України. Іноді відбувалися перевірки ресторану щодня - уривалися ОМОН (Беркут або ін. спец. служби) і в нахабній формі проводили перевірки відвідувачів ресторану. Результатами таких перевірок були падіння відвідуваності й авторитету ресторану (звичайно ж при перевірці міліція нічого не знаходила, але зате нерви тріпала відвідувачам...) Салам не захотів розповідати, як він вирішує подібні проблеми, але неважко догадатися, що в його бізнесі є певні витрати "на національність". Я згадую жарт, який нас іноді підколюють представники влади (міліція, ДАІ) - коли я проїжджав на автомобілі Мін.Води й був зупинений працівниками ДАІ (1998р.), те вони дуже шкодували, що бардак у нашій республіці й античеченській пропаганді в Росії зменшила потоки чеченських машин. Вони в жарт згадували ті часи, коли чеченці вільно переміщалися по Росії (зараз чеченці теж переміщаються, але в менших кількостях), а вони (працівники ДАІ) часто їх зупиняли й уже коли ні до чого було причепитися просто говорили: - "... не ганьби нації... від душі... хоч що-небудь". Тимур С. власник двох продуктових магазинів у м.Олександрія Кіровоградської обл. розповідає, що проблем у бізнесі у зв'язку з національністю в нього немає. У провінції всі проблеми вирішуються набагато легше, ніж у столиці. Крім заняття продуктовим бізнесом, він захоплюється спортом й іноді виїжджає на змагання в Росію. От отут-те й виникають проблеми - після України в Москві почуваєш себе як у тилу ворога, на кожному кроці перевірки, бувають затримки до "установлення й перевірки особистості". Тимур не хотів би жити в Росії. В Україні йому подобається, у нього дружина - українка. Рашид
По ту сторону пекла7.06.02. ЧР |