Металеві конструкції

З’ЄДНАННЯ ВЕРХНЬОЇ ЧАСТИНИ КОЛОНИ З НИЖНЬОЮ

У ступінчастих колонах підкранові балки спира­ються на виступ колони. Для передачі зусилля від верхньої частини колони і підкранових балок на нижню частину в місці виступу конструюють траверсу. Більшість траверс одностінні і являють собою балку двотаврового перерізу. Поздовжня сила Ncai і згинальний момент Мса] від верхньої частини колони передаються на траверсу.

Зусилля в поличці Nn від поздовжньої сили і моменту діє на траверсу і визначається за фор­мулою

Weal МсаІ

(6.89)

2 b '

Де b — відстань між центрами ваги поличок над­кранової ділянки колони.

П

(6.90)

4 ' Р/ • fc/" Rwf' Ywf' Yc'

Де kf — висота катета шва;

Pi — коефіцієнт зварювання, при ручному зва­рюванні р^ = 0,7;

Rwf — розрахунковий опір зрізу по металу шва;

У wf — коефіцієнт умови роботи шва.

Висота траверси з конструктивних вимог прий­мається рівною 0,5—0,8 ширини нижньої частини колони.

У наскрізних колонах верхню і нижню частину з'єднують через траверсу, яка має вигляд дво­таврової балки з прольотом, що дорівнює відстані між вітками колони (рис. 6.34). Розрахункове зу­силля у траверсі, як у балці, що опорами має вітки колони:

Qi = BB/B0. (6.91)

Згинальний момент біля внутрішньої грані верх­ньої частини колони

Тини стержня колони у фундаменті відповідно до розрахункової схеми. Конструктивне рішення бази залежно від способу з'єднання з фундамен­том може бути шарнірне або жорстке.

У промислових спорудах колона в площині рами має жорстке з'єднання з фундаментом, а поза площиною — шарнірне. На практиці засто­совують два типи конструктивного рішення баз: суцільні (загальні) та роздільні.

Для суцільних, а також легких наскрізних ко­лон при ширині до 1,0 м застосовуються суцільні бази (рис. 6.35).