КОЛОНИ
Центрово-стиснені колони. Найдоцільніше застосовувати трубобетон при проектуванні центрово - стиснених колон. У цьому випадку бетон і труба працюють дуже ефективно.
Для центрово-стиснених колон стержень утворюють з одного елемента, обмежуючи його граничну гнучкість, як і для сталевих конструкцій.
З'єднують елементи колони по висоті за допомогою електрозварювання. Найпростішим є сухий стик, при якому в елементах, що з'єднуються, бетон ретельно вирівнюється. Окремі елементи зварюють після досягнення в бетоні міцності 40...50 % проектної без додаткових закладних деталей та замонолічування. Іноді для досягнення дещо герметичнішого мокрого стику в торцях елементів під час бетонування залишають порожнину, в яку після зварювання вводять цементний розчин через отвір. Цей стик складніший у виготовленні, менш надійний в роботі, тому що міцність розчину може бути меншою, ніж міцність бетонного ядра.
У зварних стиках подекуди застосовують сталеві накладки або спеціальні з'єднувальні закладні деталі.
Для • збірно-розбірних конструкцій раціональними є болтові з'єднання за допомогою фланців, що також вимагає ретельного вирівнювання поверхні бетону на торцях.
Бази центрово-стиснених колон (рис. 12.4) можуть бути шарнірними або жорсткими. Найпростішою шарнірною є база, що складається з товстої опорної плити, до якої приварено трубу, при цьому бетонування колони доцільно здійснювати після утворення з'єднання. В протилежному випадку бетон у торці стержня необхідно ретельно вирівняти.
У жорстких базах опорна плита може мати більші розміри, тому для передачі зусилля від трубобетонного стержня доводиться застосовувати сталеві косинці чи траверси.
Анкерні болти для прикріплення колони до фундаменту встановлюють згідно із розрахунком. Розрахунок опорних плит і анкерних болтів виконують так, як і для сталевих конструкцій.
В оголовниках колон для збільшення площі опирання влаштовують горизонтальний опорний лист (див. рис. 12.4). При цьому можна застосовувати косинці чи сталеві консолі, приварені до труби. Розміри зварних швів призначають за розрахунком.
Наскрізні трубобетонні колони можна виконувати у вигляді решітки з окремих кутників або у вигляді розпірок із листів чи труб, площу поперечного перерізу яких визначають згідно з розрахунком так, як і для сталевих колон. Коли утворюють решітки з кутників, то застосовують фа - сонки, що зумовлює збільшення витрат металу, робить процес виготовлення трудомістким. Тому доцільніше використовувати розпірки.
Як приклад розглянемо трубобетонну опору для підтримки транспортної галереї гірничо-збагачувального комбінату (рис. 12.5). Баштові опори — це багатоповерхові рамні системи, чотири стояки та розпірки яких виконані з трубобетону. Сталеві елементи колон збирають та зварюють безпосередньо на будівельному майданчику. Пе -
Рис. 12.4. Шарнірна (а), жорстка (б) бази, оголовник колони (в) та консоль (г) для спирання балок.
Редусім монтують вітки опор, а потім приварюють розпірки до віток. При цьому заздалегідь між вертикальними вітками та горизонтальними розпірками прорізають отвори.
Після встановлення та вивіряння опори усю систему пневматичним способом заповнюють бетоном через отвір, залишений знизу однієї з віток. Бетон подають доти, поки він не з'явиться в спеціально залишеному отворі у верхній частині стояка з протилежної частини опори.