“ІНТЕНСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОСЛИННИЦТВІ”

ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ НА ЧИСЕЛЬНІСТЬ ШКІДНИКІВ У ПОСІВАХ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ТА її УРОЖАЙНІСТЬ

Ю. В. Вєремєєнко, магістр.

Кіровоградський національний технічний університет

Сівозміна, як основа системи землеробства, має надзвичайно велике значення у формуванні продуктивності посівів сільськогосподарських культур[1]. Попередники культур у сівозмінах мають комплексний вплив на продукційний процес рослин. Вони регулюють водний, поживний та фітосанітарний стан посівів послідуючої культури[2, 3].

Озима пшениця серед озимих зернових культур є найбільш вимогливою до попередників. Серед основних її вимог є наявність достатньої кількості волого та поживних речовин у грунті, добрий фітосанітарний стан[4].

В останні роки, як у Кіровоградській області так і в Україні в цілому, різко змінилася структура попередників під озиму пшеницю. Зменшилася частка чорних парів, зернобобових культур і відповідно зросла площа стерньових та нетипових попередників для озимої пшениці зокрема таких як соняшник.

Головна мета наших досліджень полягала у визначенні впливу попередників на фітосанітарний стан посівів озимої пшениці та її продуктивність. Дослідження проведені впродовж 2010 - 2011 років. Пшеницю висівали після чорного пару, гороху, багаторічних бобових трав, кукурудзи на силос та ярого ячменю.

Обліки шкідників у посівах озимої пшениці проводили шляхом косіння ентомологічним сачком на початку фази трубкування та у фазу колосіння.

Отримані результати досліджень свідчать, що попередники озимої пшениці мають значний вплив на її фітосанітарний стан посівів, а відповідно і на урожайність та якісні показники зерна.

На початку фази трубкування у посівах озимої пшениці були присутніми злакові мухи, п’явиці, хлібні блішки, клоп шкідлива черепашка та елія гостроголова, сліпняки польові, трипси пшеничні, попелиці злакові. Найбільш чисельними були попелиці злакові та злакові мухи.

Аналіз результатів досліджень свідчить, що попередники не впливали на структуру ентомофауни у посівах озимої пшениці, а мали істотний вплив на чисельність шкідників. У посівах озимої пшениці після чорного пару та гороху чисельність всіх присутніх видів була найменшою порівняно з іншими попередниками. Так, чисельність злакових мух у посівах озимої пшениці після чорного пару та гороху становила відповідно 4,7 та 5,5 шт./м2 тоді як у посівах після стерньового попередника - 12,2 шт./м2. Чисельність хлібних блішок у посівах по чорному пару була мінімальною і склала 1,8 шт./м2, а у посівах після ярого ячменю - 11,7 шт./м2.

У посівах озимої пшениці на початку фази трубкування рослин після стерньового попередника чисельність всіх виявлених видів шкідників була найбільшою. У цих посівах найбільш чисельними були злакові мухи, хлібні блішки, трипси пшеничні та злакові попелиці. Чисельність цих шкідників у декілька разів була більшою ніж у посівах озимої пшениці після чорного пару та гороху. Так, кількість особин пшеничного трипсу у посівах після ярого ячменю склала 12,4 шт./м2, а після чорного пару та гороху відповідно 2,2 та 3,0 шт./м2.

Особливе місце належить багаторічним травам як попереднику озимої пшениці. У посівах озимої пшениці розміщених по цьому попереднику чисельність шкідників на початку фази трубкування була великою і значно перевищувала їх кількість у посівах після чорного пару, а кількість окремих видів шкідників навіть досягала рівня як по стерньовому попереднику або ж навіть більше. Це пов’язано з тим, що багаторічні трави вирощувалися на одному місці впродовж трьох років. В результаті цього відбулося накопичення шкідників. Чисельність злакових мух у посівах після багаторічних трав на початку фази трубкування рослин склала 9,0 шт./м2 тоді як після чорного пару та стерньового попередника відповідно 4,9 та 12,2 шт./м2. Чисельність клопа елія гостроголова у посівах після багаторічних трав навіть перевищувала їх кількість після стерньового попередника. Середня кількість цього шкідника у зазначених посівах відповідно склала 4,0 та 3,7 шт./м2.

У фазу колосіння рослин озимої пшениці у її посівах змінилася структура ентомофауни і водночас значно зросла чисельність окремих видів шкідників. На цей час як свідчать отримані результати досліджень у посівах озимої пшениці після всіх досліджуваних нами попередників зникли злакові мухи, хлібні блішки та з’явився хлібний жук кузька. Найбільш чисельними видами шкідників після всіх попередників були цикади, трипси пшеничні та злакові попелиці. Серед цих видів шкідників найбільш злакові попелиці. Так, чисельність особин трипсу пшеничного у посівах озимої пшениці після різних попередників становила від 18,2 до 48,0 шт./м2 тоді як кількість злакових попелиць -

179,5 -302 шт./м2.

Чисельність ентомофауни у посівах озимої пшениці у фазу колосіння рослин також істотно залежала від попередників. Як і на початку фази трубкування чисельність шкідників у посівах після чорного пару та гороху була меншою ніж після інших попередників. Так, кількість цикад у посівах озимої пшениці після чорного пару та гороху відповідно становила 16,2 та 14,5 шт./м2 тоді як після стерньового попередника - 39,2 шт./м2. Кількість злакових попелиць у посівах після чорного пару та горолху склала 185 та 179, 5 шт./м2, а у посівах після ярого ячменю 302,0 шт./м2.

Кількість шкідників у посівах озимої пшениці у фазу колосіння після кукурудзи на силос також була високою але дещо меншою порівняно з стерньовим попередником та більшою у порівнянні з посівами після чорного пару та гороху. Так, кількість цикад у посівах після кукурудзи на силос становила 18,8 шт./м2 проти 39,2 шт./м2 у посівах після ярого ячменю та 16,2 шт./м2 у посівах після чорного пару.

Велика заселеність шкідниками посівів озимої пшениці у фазу колосіння рослин спостерігалася після багаторічних трав. Кількість всіх видів шкідників була вищою у порівняння з такими попередниками як чорний пар, горох та кукурудза на силос, а чисельність окремих видів навіть досягала рівня як після стерньового попередника.

Відомо, що шкідники зменшують не лише врожайність озимої пшениці, а погіршують якісні показники її зерна. Особливо небезпечним у посівах озимої пшениці є клоп шкідлива черепашка та елія гостроголова. їх личинки вприскують ферменти, які негативно впливають на якість клейковини пшениці.

Показники рівня врожайності зерна озимої пшениці, як свідчать отримані результати досліджень знаходяться у прямолінійній залежності від фітосанітарного стану її посівів. Така залежність простежувалася в обидва роки досліджень.

У 2010 році урожайність зерна озимої пшениці після різних попередників змінювалася від 26,9 до 67,7 ц/га. Істотно більша врожайність зерна порівняно з іншими попередниками отримана після чорного пару. Вона склала 67,7 ц/га, що на 14,3 - 40,8 ц/га більше ніж після інших попередників (НІР05 = 1,4 ц/га). Попередники за рівнем врожайності зерна озимої пшениці у 2010 році можна розмістити в наступному порядку (від кращого до гіршого): чорний пар, горох, багаторічні трави, кукурудза на силос, ярий ячмінь).

Отримані результати досліджень у 2011 році є цілком тотожними до 2010 року але рівень врожайності був дещо іншим. Після чорного пару, гороху та багаторічних трав урожайність у 2011 році була меншою, а після кукурудзи на силос та ярого ячменю навпаки більшою. Найбільш високу врожайність зерна озимої пшениці забезпечило розміщення її після чорного пару. Вона склала 58,5 ц/га, що на 11,6 - 29,8 ц/га більше у порівнянні з іншими досліджуваними попередниками.

У середньому за три роки досліджень урожайність зерна озимої пшениці після чорного пару склала 50,2 ц/га проти 27,8 - 42,0 після інших попередників.

Вміст білка у зерні озимої пшениці вирощеного після різних попередників у середньому за два роки досліджень становив від 9,7 до 13,0 %. Найбільш високий вміст білка забезпечило розміщення озимої пшениці після багаторічних трав, а найменша кількість білка накопичувалася у зерні після стерньового попередника. Високий вміст білка у зерні озимої пшениці був також при вирощуванні озимої пшениці після чорного пару. У середньому за роки досліджень вміст білка склав 12,5%.

Накопичення клейковини у зерні озимої пшениці залежала також від попередників. Чим гіршими були умови живлення рослин та фітосанітарний стан посівів озимої пшениці тим меншою виявилася кількість клейковини у зерні озимої пшениці. У середньому за роки досліджень вміст клейковини у зерні озимої пшениці після чорного пару склав 25,7 % проти

19,4 % у зерні після стерньового попередника.