“ІНТЕНСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОСЛИННИЦТВІ”

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДОБРИВ ТА БІОПРЕПАРАТІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ СОЇ В УМОВАХ ПІВНІЧНОЕО СТЕПУ УКРАЇНИ

А. Редько, магістр. Науковий керівник: Н. М. Трикіна, викл. Кіровоградський національний технічний університет

Попит на сою і продукти з неї існує постійно. Для виробництва соєвої продукції необхідно значно підвищити рівень її врожайності на основі впровадження нових прогресивних технологічних прийомів, а також розширення посівів цієї культури. Проте більшість невеликих господарств саме через відсутність площ для посіву не вирощують сою, або вирощують її у монокультурі та короткоротаційній сівозміні.

В сучасних умовах споживання рослинницької продукції виникає необхідність у вирощуванні екологічно чистої продукції, яка б відповідала світовим стандартам якості. Вирощування такої продукції сої можливе з використанням недорогих, альтернативних мінеральним, інокулянтів та ЕМ-препарату, а також поєднання їх та приорювання побічної продукції рослинництва для удобрення, що дасть можливість дотримання екологічної безпеки Грунтів при вирощуванні сої.

Незважаючи на зростання посівних площ під соєю, із 73 тис. га в 2001 р. до 872 тис. га в 2010 p., впровадження у виробництво високопродуктивних сортів, рівень її урожайності залишається низьким -1,4 т/га. Це є свідченням того, що не повністю вивчені процеси росту і розвитку її рослин, формування фотосинтетичного, симбіотичного апаратів та умов реалізації потенціалу насіннєвої продуктивності. Саме тому вирішення цих питань є важливою науковою проблемою, яка потребує детального вивчення та наукового обгрунтування.

Мета досліджень полягала у встановленні впливу добрив та біопрепаратів на продуктивність сої при вирощуванні в монокультурі та короткоротаційній сівозміні в умовах північного Степу України.

Дослідження проводили на дослідному полі кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету протягом 2009-2010 pp. на чорноземах звичайних середньогумусних. В дослідах використано районований сорт сої Медея, виведений в Кіровоградському інституті агропромислового виробництва. Для дослідження були взяті наступні добрива: мінеральні добрива у формі аміачної селітри, гранульованого суперфосфату та хлористого калію в дозі N20P40K40, що відповідає насиченості, яку визначено для польової сівозміни, ЕМ - препарат (ефективні мікроорганізми) в рекомендованій дозі; інокуляцію насіння сої перед сівбою проводили штамом Bradyrhizobium japonicum 6346 в рекомендованій дозі. Побічну продукцію (ПП) використовували в якості добрива із заробкою в грунт.

Дослід двофакторний, схема досліду включала 10 варіантів (табл. 1), повторність чотириразова. Варіанти в повторенні розміщували систематично. Спосіб сівби - широкорядний. Агротехніка вирощування відповідала загальноприйнятій. В короткоротаційній сівозміні чергування відбувалося між соєю та ячменем. Загальна площа ділянки - 1м2, облікова - 0,9 м2. Загальна площа досліду - 40 м2.

Результати досліджень показали, що в середньому за 2009-2010 pp. соя реагувала прибавкою врожаю майже у всіх варіантах досліду на вирощування її по попереднику ячмінь. Показник прибавки коливався від 17,0 до 78,5 г/м2, або від 4,1 до 23,6% порівняно до контролю. Виключенням став варіант із поєднанням інокуляції, мінеральних добрив у дозі N20P40K40 та побічною продукцією, заробленою у грунт, де спостерігалося неістотне зменшення врожайності насіння сої порівняно до аналогічного варіанту при вирощуванні у монокультурі (-0,6%), що було в межах похибки досліду.

Серед видів удобрення кращі результати врожайності як при вирощуванні сої у монокультурі, так і при вирощуванні у короткоротаційній сівозміні отримано у варіантах із поєднанням інокуляції, мінеральних добрив у дозі N20P40K40 та побічної продукції, а також інокуляції, мінеральних добрив у дозі N20P40K40 та ЕМ-препарату. Прибавка врожайності відповідно склала 57,4; 65,6; 30,7 та 56,3 % порівняно до контролю. Більшу прибавку врожайності при вирощуванні сої у монокультурі можна пояснити очевидно тим, що грунт дослідних ділянок даних варіантів вже був заражений штамами бульбочкових бактерій у попередні роки досліджень.

Таким чином, вирощування сої потребує обов’язкової інокуляції насіння перед сівбою. Даний агротехнічний захід слід поєднувати із внесенням стартової дози повного мінерального добрива у поєднанні із використанням побічної продукції або ЕМ-препарату, що в умовах монокультури сої та вирощування її в короткоротаційній сівозміні із ячменем буде сприяти значній прибавці врожаю.