Пристрої вагового дозування
Технологічна операція дозування сипкої продукції ваговим дозатором (рис. 3.16) складається з таких етапів: переміщення продукції з бункера-накопичувача; транспортування продукції живильником до зважувальної ємності; набір заданої дози продукції у зважувальній ємності; розвантаження зважувальної ємності.
Для забезпечення високої точності дозування продукції в значній кількості пакувального обладнання застосована грубо-точна технологічна схема формування дози.
За цією схемою доза умовно поділена на дві складові в часі, коли основна частина маси дози Мх реалізується при максимальних витратах продукції, а, значить, при швидкому наборі маси М, — грубе дозування,
Бункер Рис. 3.16. Структурна схема вагового дозатора: 1 — бункер-накопичувач; 2 — живильник; 3 — зважувальна ємність; 4 — споживча упаковка |
і друга частина при малих витратах і відносно повільному наборі маси М2 (рис. 3.17).
В реальних процесах дозування витрати продукції на першому етапі циклу нестабільні (5, = Ml/Atl ф const), з таких причин: зміна плинності через коливання значень вологості продукції; зміна адгезійних властивостей матеріалів бункерів, заслінок і т. ін. А тому точка А, що відповідає співвідношенню Д/,/Дґ2, в залежності від перерахованих факторів може змінювати свої координати в сторону збільшення або зменшення Д/,. Так як тривалість циклу Т = Д/, + Д/2, то можливе і суттєве зменшення продуктивності дозувального пристрою.
Рис. 3.17. Циклограма грубо-точного вагового дозування |
Для прогнозування реальної циклограми вагового дозатора проаналізуємо переміщення сипкої продукції на всіх складових етапах операції дозування.
На першому етапі операції характерним параметром є швидкість v витікання сипкої продукції із випускного отвору бункера:
v = A• 2 • |
~1+/2 ( |
І |
/ 1 |
Кк • 8 |
її Р j |
(3.27) |
де А — коефіцієнт переміщення продукції, що залежить від струкгурно - механічних характеристик продукції;
/— коефіцієнт тертя продукції по бічним стінкам вихідного каналу бункера;
Rk — розрахунковий узагальнений лінійний розмір отвору.
Отвори випускних каналів бункерів у вагових дозаторах конструктивно виконують здебільшого у вигляді прямокутної щілини довжиною В0 і
шириною <S0, при чому довжина щілини дорівнює ширині вантажонесу чого елемента живильника. В високоавтоматизованих дозаторах ширина <50 щілини автоматично регулюється заслінкою, що дозволяє змінювати пропускну здатність живильника не тільки за рахунок швидкості переміщення тягового елемента, але і за параметрами потоку продукції.
Розрахунковий лінійний розмір RK отвору вихідного каналу бункера визначається із залежності:
RK = |
(3.28) |
(В0 - a)-{S0 - а)
це а — найбільший лінійний розмір твердої частинки продукції.
Переміщення продукції від бункера до зважувальної ємності дозатора характеризується інтенсивністю подачі Р.
Р = В • S ■ р ■ ок, (3.29)
де В — ширина вантажонесучого елемента живильника; д — товщина шару продукції:
— швидкість переміщення продукції живильником.
Для досягнення заданої точності дозування потрібно забезпечити високу стабільність подачі продукції. Така задача конструктивно вирішується застосуванням у живильниках вантажонесучих елементів вібраційного типу з багатоступінчастою системою (дві-три ступені). В цьому випадку швидкість переміщення продукції vK можна визначити:
О и |
^K^aYA..-fj-^ї. (3.30)
де К] К2 — емпіричні коефіцієнти, що залежать від фізико-механічних і реологічних характеристик продукції, приймаються за таблицями;
А — амплітуда і со — частота коливання вантажонесучого елемента; а — кут нахилу вантажонесучого органу до горизонту; fj — кут між вектором прикладання силового імпульсу до продукції і горизонтом;
Кр — коефіцієнт режиму роботи вантажонесучого органу.
Значення безрозмірного коефіцієнта Кр визначається залежністю:
Кр=- |
А ■ со[1] ■ s'm(j3-a) (3 31)
g ■ cos а
Аналізуючи формулу (3.29), приходимо до висновку, що змінювати інтенсивність потоку продукції Р можна за рахунок зміни або
55
Рис. 3.18. Схема навантаження датчика контролю ваги: а) загальний вигляд схеми зважування; б) поперечний переріз потоку продукції, що подається живильником геометричних параметрів В і S, або кінематичних — vK і Кр. Потрібно відмітити, що інтенсивність подачі продукції до зважувальної ємності є визначальним параметром продуктивності операції дозування. Вага продукції, що набирається в зважувальній ємності, фіксується датчиком і контролюється системою керування дозатором. При досягненні встановленої величини дози продукції у зважувальній ємності система керування зупиняє рух вантажонесучого елемента живильника і доза продукції відсікається від суцільного потоку. В режимі формування дози датчик вимірювання ваги навантажується як постійною вагою зважувальної ємності, так і змінною вагою продукції, що поступає в ємність. Повне зусилля Fщо діє на датчик визначиться виразом (рис. 3.18): |
F1=Fc + Fd, (3.32)
де Fc — статичне навантаження на датчик від ваги мірної ємності;
Fd — повне динамічне навантаження від продукції, шо надійшла і надходить в ємність.
(3.33) |
Контроль набору дози фактично зводиться до визначення повного динамічного навантаження, величина якого визначиться сумою миттєвого значення ваги продукції, що знаходиться в ємності, і динамічного зусилля від тиску потоку продукції, яка переміщається в ємності:
FD=m, • g + F,,
де т, — миттєве значення маси продукції в ємності, 0<mt< тк; тк — задана маса дози;
F, — динамічне зусилля від тиску продукції, що переміщається. Величина динамічного зусилля F, визначиться за формулою:
де ve — середня миттєва швидкість падіння потоку продукції в момент його контакту з поверхнею масиву продукції, що знаходиться у зважувальній ємності;
z — поточне значення координати точки контакту по осі OZ;
Ср — аеродинамічний коефіцієнт опору повітря потоку продукції, що переміщається.
(3.35) |
Миттєве значення величини маси продукції в ємності визначиться:
tn, = р • t= В • S • р • v К •/,
де / — поточне значення часу формування дози, 0 < t < tK; tK — тривалість формування дози, tK = Т.
Причому абсолютне значення похибки дозування можна визначити: |
Використавши (2.33-2.35), одержимо рівняння, що характеризує процес формування дози з урахуванням динамічних складових.
На основі проведеного аналізу операції дозування ваговим дозатором можна констатувати, що продуктивність і точність дозування залежать, в першу чергу, від параметрів живильника. Найменша похибка дозування
визначається величиною мінімальної маси продукції Аттіп, яку живильник може видати в зважувальну ємність (рис. 3.19).
•с - > V «V ї *>*» V |
,с
Рис. 3.19. Схема межового обвалювання Аттіп продукції з несучої поверхні живильника
Мінімальна маса продукції, що обвалюється з несучого елемента живильника, визначається розмірами межового ААВС і дорівнює:
(3.38) |
В • S • h0 ■ р
2 • tgaK
де /?0 — висота вертикальної стінки вільно розташованої продукції на несучій поверхні в момент зупинки живильника; ак — динамічний кут природного укосу продукції.
Висота вертикальної стінки /г0 визначиться виразом:
2 • гп cosа
К ~■ |
(3.39)
1 - sin «п
P'S 1 ОШ«Л0 де а0 — статичний кут природного укосу продукції.
Швидкість переміщення продукції живильником, за якої забезпечується найвища точність дозування:
*“ ==. (3.40)
1 |
( |
ТІ* |
z + - |
v 2) |
2 • С г |
Останнім етапом технологічної операції дозування є розвантаження зважувальної ємності. На цьому етапі відкриваються заслінки дна ємності або ємність обертається. Здебільшого сипкий продукт переміщається під дією гравітаційних сил по похилій поверхні з подоланням сил опору тертя з боку бічних поверхонь ємності.
п ■ hc 1 + — |
°р =, 2 '8-І |
(3.41) |
sin (р - fу • COS (р |
де / — довжина похилих площин ємності;
(р — кут нахилу бічних поверхонь ємності до горизонту;
Ис — висота шару продукції біля бічних стінок ємності; п — коефіцієнт тиску продукції на бічні стінки; b — відстань між бічними стінками;
f — коефіцієнт тертя продукції по несучим поверхням і бічним стінкам ємності.
Наведені аналітичні залежності із застосуванням методів пошуку оптимальних рішень дозволяють реалізувати одну із поставлених задач: знайти параметри дозувального пристрою, при яких продуктивність буде найвища при допустимій похибці дозування; знайти параметри дозувальних пристроїв, при яких точність дозування найвища при заданій продуктивності.
Так як режим дозування двоступінчастий, умовну точку А переходу з одного режиму дозування на інший можна визначити:
(3.42) |
т, - М, |
2g |
z + ■ |
пи |
В • 8 • р • vK |
Також можна визначити коефіцієнт Фп раціонального виконання операції дозування ваговим дозатором, що визначає, яка частина дози
1 |
Фп =1 |
т, |
( ^ |
||
в • 8 • р • vK • Ср • |
2 8z + ~ |
|
V |
V 2 J |
(3.43) |
Із аналізу виразу (3.41) видно, що при відповідних співвідношеннях параметрів можлива ситуація, коли процес при заданій інтенсивності реалізувати неможливо. Так, при:
(3.44) |
>1, |
28 |
т |
В • 8 • р • vk • С р |
інтенсивність подачі продукції настільки висока, що складова динамічного зусилля від тиску продукції перевищує величину повного динамічного зусилля на датчик, і тоді процес формування дози контролювати системою керування неможливо.
Оптимальним за швидкодією є режим формування дози, що
реалізується за кривою 2 (рис. 3.20) без врахування коливальних процесів датчика контролю ваги і за кривою 3 з урахуванням коливальних процесів.
Рис. 3.20. Графіки режимів формування дози: 1 — двоступінчастий режим; 2 і З — оптимальні режими |