РОЗРАХУНОК СТЕРЖНЯ НАСКРІЗНОЇ КОЛОНИ
Нижню (підкранову) ділянку східчастої колони при ширині понад 1,0 м роблять наскрізною, і складається вона із двох віток, з'єднаних решіткою.
Найбільш поширені перерізи наскрізних колон зображені на рис. 6.31. Розрахунок наскрізних колон виконують, припускаючи, що колона працює як ферма з паралельними поясами і під дією Мх та N в її вітках виникають тільки осьові поздовжні зусилля, а поперечна сила сприймається решіткою.
(6.69) |
Переріз колони, зображений на рис. 6.32, доцільно підбирати в такій послідовності. Спочатку обчислюють зусилля в кожній вітці окремо, приймаючи У! = (0,45-0,55) h0; у2 = (0,55-0,45) h0 і h0 = h за формулами:
Рх |
Центриситет те[ = Г) • тх = Т) ■
За визначеними величинами Xej, те[ з табл. 2 додатка 8 приймають коефіцієнт зниження розрахункового опору при позацентровому стиску фе та перевіряють стійкість колони в площині рами за формулою (6.64)
N
<Ry-yc.
Фе-Л "
Розрахунок вважають закінченим, тобто переріз колони підібрано економічно, якщо недонапру - ження не перевищує 5 %.
= |
Далі перевіряють стійкість стержня колони з площини дії моменту за формулою
N2-yі М2 h h '
Де Nb N2, Мі, M2 — відповідні розрахункові зусилля, які дають найбільші значення NBl, NB2. Згідно з визначеними поздовжніми зусиллями обчислюють потрібну площу перерізу кожної вітки:
NB1
ЛВ2 = |
(6.75) |
Ат = „ ; (6.74)
(0,7 ... 0,9)Ry ■ Yc '
NB2
(0,7 ... 0,9)R - Yc'
За площею компонується переріз кожної вітки, визначаються геометричні характеристики перерізів віток і всього перерізу колон. Далі знаходять h0 = h — 20 (zo — відстань від зовнішньої грані колони до центра ваги вітки 2) і положення центра ваги перерізу колони:
Ав2 " h0
(6.76)
(ЛЄі + Ав2)'
Б |
V2 = h0~ yv (6.77)
Знаючи дійсне положення центра ваги перерізу колони, обчислюють більш точне значення поздовжніх сил у вітках:
_NrV1 Mi. N2 • y, M2
(6.79)
Далі перевіряють стійкість кожної вітки як центрово-стисненого стержня. Стійкість вітки 1 перевіряють за формулою
(6.80)
Ф'-Ав,
Де ф приймають з табл. 1 додатка 8 або іншої довідкової літератури залежно від найбільшої з двох гнучкостей:
А =І
1У
У даному випадку Ів — розрахункова довжина вітки колони, яка дорівнює відстані між вузлами елементів решітки; ц — радіус інерції перерізу вітки відносно осі 1—1; Іу — розрахункова довжина вітки з площини колони; іу — радіус інерції вітки відносно осі у—у (див. рис. 6.32). Аналогічно перевіряють стійкість другої вітки:
(6.81) |
N*
<Ry - ус.
Якщо підбір перерізів віток виявиться незадовільним, тобто з перенапруженням або великим недонапруженням, тоді виконують відповідне коригування перерізу віток колони.
Надалі перевіряють стійкість колони як єдиного стержня складеного перерізу.
1 I"'
Рис. 6.32. Розрахункова схема наскрізної колони. |
Для цієї перевірки необхідно визначити зведену гнучкість стержня колони, яка залежить від перерізу розкосів решітки, тому попередньо підбирають перерізи стержнів решітки (розкосів і стояків). Розкоси розраховують на більше з двох значень поперечних сил: фактичну поперечну силу, взяту з таблиці розрахункових зусиль, або умовну, обчислену за вимогами, як центрово - стисненої колони.
Зусилля в розкосі
Nd = Qmax, (6.82)
2 sin а
А площа перерізу розкосу
А,,= |
Nd
(6.83)
Ф-Ky-Yc
Де ус = 0,75 — коефіцієнт умов роботи; ф — коефіцієнт поздовжнього згину, попередньо приймається ф = 0,8.
За визначеною площею з сортаменту підбирають кутники. Розрахункова довжина розкосу ld = ho/sin а, а його гнучкість к = ld/i і коефіцієнт ф відповідно приймаємо за табл. 1 додатка 8. Стійкість розкосу перевіряють за формулою
А =
<p-Ad
Решітку колони виконують з поодиноких кутників, причому розкоси розміщують під кутом 45...50" до горизонталі. Розрахунок з'єднання розкосів та конструктивні вимоги аналогічні центрово-стисненим колонам.
Далі обчислюють геометричні характеристики всього перерізу:
А = Ав і + АВ2, (6.84)
Момент інерції І.
H + АВ1 - у2і+І2 + АВ2 • у|; (6.85) та гнучкість стержня
Радіус інерції іх = V Іх / А відносно вільної осі х—х
Ї-х = h / h:-
Приведена гнучкість усього перерізу колони:
Kt = V Я2 + (6.86)
Де — коефіцієнт, який залежить від кута а. При а = 45...60" кі = 27 А = 30°, = 45. Умовна гнучкість Ле£ = AefV Ry/E, де Е — модуль пружності сталі.
Відносні ексцентриситети для вітки І:
Мі-А-у! М2 ■ А - у2
Тх = —jr-—=—; для вітки 2: тх = ш —.
Стійкість колони за кожною з двох прийнятих комбінацій зусиль перевіряють за формулами:
Ni
А =----------------------------------- —<Ry - Ус
Фе' А
N,
^ К'Чс,
Фе" А
Де фе -— коефіцієнт, приймають за табл. З додатка 8 залежно від ЯеГ та тх.
Стійкість наскрізної колони як єдиного стержня з площини дії момента перевіряти немає сенсу, оскільки вона забезпечена попередньою перевіркою стійкості окремо кожної вітки.