Металеві конструкції

ЗВ’ЯЗКИ ПОКРІВЛІ

Зв'язки покрівлі бувають горизонтальними, по­перечними по верхніх поясах ферм і ліхтарю; поперечними й поздовжніми по нижніх поясах ферм та вертикальними між фермами і в межах висоти ліхтаря (рис. 6.5).

Горизонтальні зв'язки виконують у вигляді по­здовжніх та поперечних ферм, розміщених на верхніх та нижніх поясах ферм.

Горизонтальні зв'язки по верхніх поясах ферм найчастіше ставлять в поперечному напрямку і забезпечують стійкість стисненого верхнього поя­су ферм з площини ферми від вертикального на­вантаження.

Ребра покрівельних плит (при безпрогінному рішенні покрівлі) та прогони (при прогінному рі­шенні) за умови надійного кріплення можна роз­глядати як опори зв язків у вузлах верхніх поясів ферм, які протидіють зміщенню з площини ферми.

Поперечні зв'язки по верхніх поясах ферм розміщують у торцях будинку, біля температур­них швів, а також у середині довжини будинку, якщо відстань між ними перевищує 60 м. Для розкріплення верхнього поясу ферм у межах ліх­таря проектуються горизонтальні розпірки. Під час монтажу гнучкість верхнього поясу ферми з площини не повинна перевищувати 220. Крок розпірок визначають, виходячи з цієї вимоги. Як­що розпірка вздовж гребеня не забезпечує цієї ви­моги, тоді між нею і розпіркою в площині колони ставлять додаткову розпірку. Зв'язки по верхньо­му поясу ліхтаря проектуються аналогічно.

Поперечні горизонтальні зв'язки по нижніх по­ясах ферм розміщують у місцях розташування поперечних зв'язків по верхніх поясах ферм.

Поперечні зв'язки по нижніх поясах ферм у торцях будівлі разом з поясами ферм утворюють горизонтальні ферми, які сприймають наванта­ження від вітру, що передається колонами тор­цевого фахверку. Поздовжні зв'язки забезпечу­ють спільну просторову роботу сусідніх рам під дією місцевих горизонтальних навантажень, на­приклад кранових, що збільшує поперечну жор­сткість цеху.

Вертикальні зв'язки забезпечують проектне (вертикальне) положення ферм, їх ставлять пере­важно в тих самих панелях (кроках), що й по­перечні зв'язки по верхніх і нижніх поясах ферм. Найчастіше встановлюють один-два вертикаль­них зв'язки через 12...15 м по ширині прогону ферми.

Конструктивна схема зв'язків залежить голов­ним чином від кроку кроквяних ферм. Для го

Ризонтальних зв'язків при кроці ферм 6 м прий­мають перехресну решітку, розкоси якої працю­ють тільки на розтяг. Останнім часом застосову­ють також зв'язкові ферми з трикутною решіт­кою. У цьому випадку розкоси працюють як на стиск, так і на розтяг, тому їх проектують із труб або гнутих профілів (рис. 6.5, б, е.).

При кроці ферм 12 м діагональні елементи зв'язків (навіть ті, що працюють на розтяг) будуть мати значну власну масу. Для зменшення маси систему зв'язків проектують таким чином, щоб найдовший елемент не перевищував 12 м. При цьому передбачають додаткові підтримувальні діагональні стержні (рис. 6.5, г, д, є).

Вертикальні зв'язки між фермами та ліхта­рями виконують у вигляді окремих ферм — мон­тажних одиниць. Елементи зв'язків покриття роз­раховують за гнучкістю. Гранична гнучкість для стиснених елементів зв'язків — 200, для розтяг­нених — 400. Виявити знак — розтяг чи стиск елемента зв'язку — можна, якщо врахувати, що зв'язки сприймають умовну поперечну силу Q[ic, вітрове навантаження на торець будови, поз­довжнє та поперечне навантаження від мостових кранів. При цьому навантаження може бути спря­моване як в один, так і в інший бік.