Соняшник

Ефективність ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ СОНЯШНИКУ ПРИ РІЗНОМУ РЕСУРСНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

Мазоренко Д. І., Мазнєв Г. Є., Тіщенко Л. М., Бобловський О. Ю., Гаврилович Н. Ю., Красноруцький О. О., Артеменко О. О., Заіка С. О.

При розробці наведених у даному виданні технологій виробництва соняшника був використаний підхід, який зводиться до класифікації аграрних підприємств за ступенем їх забезпеченості ресурсами для реалізації виробничо-комерційних процесів.

Виконання всіх процесів виробничо-комерційної діяльності суб’єктів аграрного виробництва, а також отримання прибутку від здійснення цієї діяльності неможливе без залучення та використання певних видів ресурсів. При цьому максимальної ефективності сільськогосподарське виробництво, зокрема, виробництво продукції рослинництва, досягає за оптимальної комбінації залучених ресурсів процесу виробництва продукції.

Завдання, що стоять на сьогоднішній день перед аграрним сектором економіки держави, полягають передусім в подоланні збитковості аграрного виробництва. Рослинництво, як галузь сільського господарства, традиційно було найбільш ефективним. Досить часто за рахунок ефективного функціонування галузі рослинництва успішно функціонували та розвивались й інші напрямки виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств.

Нажаль, за роки загальної економічної кризи в державі, руйнування виробничої сфери економіки та кризи в аграрній сфері усі ці надбання були втрачені. На сьогоднішній день збиткова діяльність аграрних підприємств стала явищем, яке зустрічається набагато частіше, ніж отримання стабільних прибутків від здійснення поточної виробничої діяльності. При цьому створена десятиріччями матеріально-технічна база аграрного виробництва занепадає внаслідок дії об’єктивних економічних закономірностей, обмеженості ресурсів, а отже скорочується ресурсне забезпечення виробництва в аграрному секторі. Саме тому, пошук шляхів до оздоровлення економічної ситуації в аграрному секторі економіки потрібно виконувати орієнтуючись на створення умов для оптимального забезпечення ресурсами виробничого процесу, як головної передумови здійснення успішної виробничо-комерційної діяльності підприємств. До того ж, розпочинати ці процеси необхідно саме в галузі рослинництва, яка має набагато більші за інші галузі сільськогосподарського виробництва, передумови для сталого розвитку та ефективного функціонування.

3

Метою виконання дослідження, результати якого знаходять відображення в даному виданні, є створення науково-обґрунтованої системи нормативної та довідкової інформації для використання в аграрних підприємствах, що внаслідок дії певних обставин мають різне ресурсне забезпечення своєї діяльності, планування виробництва основних видів рослинницької продукції.

В сільськогосподарському виробництві, як і в будь-якому іншому виробничо-комерційному процесі, поєднуються засоби виробництва, предмети праці та процес праці для отримання певного результату, тобто створення продукції. Виконання цього процесу поєднання ресурсів після свого завершення, а саме, збуту продукції, має забезпечувати розширене відтворення капіталу, що розміщений в аграрному бізнесі. Проте, в практичній діяльності суб’єктів аграрного сектору економіки України часто не відбувається навіть простого відтворення розміщеного у виробництві капіталу, що, в свою чергу, призводить до погіршення стану матеріально-технічної бази аграрних підприємств та занепаду виробничої сфери АПК.

Основними ресурсами сільськогосподарського виробництва в галузі рослинництва є:

- земельні ресурси;

- матеріально-технічні ресурси;

- трудові ресурси;

- фінансові ресурси;

- інформаційні ресурси.

При цьому відтворення ресурсів в аграрному виробництві, зокрема, рослинництві, при реалізації виробничих процесів є досить специфічним у порівнянні з іншими галузями народного господарства. Процес відтворення носить не тільки фінансовий (матеріальний), а й екологічний характер, адже основним ресурсом аграрного виробництва в рослинництві є земельні ресурси, стан яких віддзеркалюється не тільки на ефективності процесів аграрного виробництва, а й на стані зовнішнього середовища взагалі. До того ж, відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарського призначення при нераціональному їх використанні потребує великих витрат часу та матеріальних ресурсів.

Трудові ресурси є важливою складовою виробничого процесу, адже вони являють собою виробничий персонал, що безпосередньо виконує основні та допоміжні технологічні операції. Важливість цього ресурсу зумовлюється демографічними проблемами, а саме невигідним співвідношенням сільського та міського населення, яке є наслідком масового відтоку кваліфікованих кадрів з сільської місцевості та загальним рівнем старіння населення.

4

Матеріально-технічні ресурси виробничого процесу опосередковуються в основних та оборотних засобах аграрних підприємств. Склад основних засобів, особливо активної їх частини, визначає можливість виконання необхідних для якісної реалізації виробничого процесу технологічних операцій, а разом з трудовими ресурсами, що залучаються, та організаційно-управлінськими заходами формують рівень технології на підприємстві та культуру виробництва на ньому. Оборотні засоби аграрних підприємств втілюються в матеріальних та нематеріальних витратах, основними з яких є витрати на утримання та експлуатацію сільськогосподарської техніки, закупівлю насіннєвих матеріалів, добрив, засобів захисту рослин та оплату праці персоналу підприємства. Безумовно, цілі здійснення виробничо - комерційної діяльності сільськогосподарських товаровиробників передбачають повне відтворення розміщених оборотних засобів, формування фондів оновлення складу основних засобів та забезпечення прибутку. Проте, в силу дії об’єктивних та суб’єктивних факторів ефективність аграрного виробництва в нашій країні залишає бажати кращого. При цьому основним негативним фактором об’єктивного характеру, що зумовлює формування негативних результатів, є сезонний характер виробництва, який надто далеко розносить в часі моменти несення витрат та моменти отримання результатів. Дія цього фактору може бути успішно компенсована за рахунок використання дієвих та ефективних механізмів кредитування оборотних засобів аграрного виробництва. Проте, на сьогоднішній день в Україні ця система залишається в стадії формування та розвитку й далека від досконалої відповідності діючим умовам ведення господарської діяльності аграрними товаровиробниками. Тому вирішувати проблему залучення в свою діяльність коштів для фінансування оборотних засобів та коштів для інвестицій в оновлення та вдосконалення складу основних засобів суб’єктам господарювання доводиться поки що самотужки.

Наявність фінансових ресурсів дозволяє виробникам сільськогосподарської продукції забезпечити виробництво необхідними матеріально-технічними ресурсами в повному обсязі й за повним асортиментом.

Інформаційні ресурси аграрного виробництва включають системи маркетингової, технологічної, виробничо-організаційної, правової та іншої інформації. Система маркетингової інформації є основою формування оптимальної політики збуту продукції підприємства та раціонального витрачання коштів, які розміщуються в придбанні матеріальних ресурсів, що врешті решт зумовлює ефективність діяльності підприємства в короткостроковому періоді.

5

Система технологічної інформації має сприяти раціональній роботі агрономічної та інженерної служб підприємства, містити повну картину про стан земельних ресурсів та технологічні можливості підприємства в ході виробництва основної продукції. Виробничо-організаційна інформація також служить основою для загального керівництва роботою підприємства та має дозволяти раціональну розстановку та витрачання ресурсів виробничого процесу. Оптимально побудована система правової інформації дозволяє підприємству своєчасно реагувати на зміни в правовому полі ведення діяльності та уникати за рахунок цього небажаних фінансових та часових втрат. Оптимальність системи маркетингової інформації залежить не стільки від якості організації роботи відповідних служб підприємства, скільки від рівня розвитку відповідних товарних ринків: сільськогосподарської продукції та

матеріальних ресурсів сільськогосподарського виробництва. Вдосконалення інших інформаційних систем можна досягти шляхом розвитку системи дорадництва в країні, розвитком наукових досліджень в сфері технології, управління та організації аграрного виробництва та розповсюдження їх результатів та іншими шляхами.

Таким чином, ресурси аграрного виробництва є складною, інтегрованою системою, що пов’язує різні за своїми характеристиками групи ресурсів матеріального та нематеріального характеру, які при використанні в своїй органічній єдності дозволяють отримувати результати шляхом створення сільськогосподарської продукції. Основними ресурсами, що визначають успіх діяльності аграрного підприємства за сучасних умов є ресурси фінансові. При цьому ресурсне забезпечення аграрного виробництва для різних підприємств одного регіону може бути різним за рахунок дії факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру, що можуть спричиняти та зумовлювати дефіцит або надлишок окремих видів ресурсів.

Охарактеризуємо систему факторів, що визначають ступінь ресурсного забезпечення аграрного виробництва. При цьому виходитимемо з того, що лімітуючою групою ресурсів сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах є тільки фінансові ресурси. Це доводиться тими обставинами, що земельними ресурсами аграрний сектор України забезпечений достатньо, про що свідчать статистичні дані щодо використання сільськогосподарських угідь в виробничому процесі. Залучення кадрових ресурсів до виробничого процесу є керованою проблемою за умови побудови системи адекватного винагородження персоналу за результати праці. Інформаційне забезпечення, не дивлячись на вказані вище негаразди знаходиться все ж таки на достатньому, за умови раціонального

6

менеджменту підприємства, рівні. Отже, основною проблемою аграрного сектора економіки є брак коштів для фінансування оборотних засобів виробництва та незадовільний стан матеріально-технічної бази, тобто активної частини основних засобів, ступінь забезпеченістю якими з кожним роком знижується, про що свідчать результати вивчення статистичних матеріалів.

Таким чином, доречним є класифікація підприємств за рівнем забезпечення аграрного виробництва в розрізі таких ресурсів, як активна частина основних засобів та кошти для фінансування оборотних засобів. Виходячи з того, що вказані види ресурсів аграрного виробництва разом формують групу фінансових ресурсів, окреслимо загальний перелік основних факторів, що впливають на стан цієї складової ресурсного забезпечення аграрного виробництва:

1. Склад машинно-тракторного парку.

2. Ступінь технічної готовності машинно-тракторного парку.

3. Організація зберігання сільськогосподарської продукції в підприємстві.

4. Прибутковість основної діяльності (обсяги відтворення оборотних засобів).

5. Обсяги рефінансування прибутку в виробничий процес.

Враховуючи дію вказаних факторів можна виділити склад

критеріїв ресурсної забезпеченості аграрного виробництва, а саме:

1. Забезпеченість виробничого процесу основними засобами.

2. Забезпеченість коштами для фінансування матеріальних та нематеріальних витрат при реалізації процесу виробництва продукції.

Відповідність ситуації, що склалася в підприємствах, цим критеріям характеризує здатність підприємства ефективно, при оптимумі витрат, виробляти максимальний обсяг конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

На сьогоднішній день, в аграрному секторі АПК оперують суб’єкти господарювання різних організаційно-правових форм, масштабів та такі, що мали різні стартові умови ведення своєї діяльності. Саме це організаційно-економічне підґрунтя разом зі здобутками організації та управління поточною діяльністю визначають фактичний стан ресурсного забезпечення функціонування підприємств галузі.

Враховуючи задачі дослідження, спрямованого на створення науково-технічної продукції, що відповідала б специфіці діяльності суб’єктів господарювання, що функціонують в умовах різного ресурсного забезпечення, для цілей проектування доречним, на наш погляд, було б виділення категорій суб’єктів господарювання за схемою, що проілюстрована в табл. 1.1.

7

Результати проведеного структурно-логічного аналізу стану ресурсного забезпечення підприємств аграрного сектора АПК дозволяють виділити наступні їх категорії:

1. Підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення.

2. Підприємства з достатнім рівнем ресурсного забезпечення.

3. Підприємства з задовільним рівнем ресурсного забезпечення.

4. Підприємства з низьким рівнем ресурсного забезпечення.

Згідно з запропонованою класифікацією аграрних підприємств

нами був досліджений рівень ресурсного забезпечення їх діяльності. В ході досліджень нами була зроблена вибірка, яка складалась з аграрних підприємств Харківської, Полтавської та Сумської областей, показники діяльності яких були опрацьовані, систематизовані, класифіковані та згруповані (табл. 1.2).

При цьому кількісними значеннями критеріїв ресурсозабезпеченості в рамках підходу, що був нами використаний, виступають вартість основних фондів та обсяг виручки від реалізації продукції, які приходяться на 1000 га сільськогосподарських угідь.

Також враховувався стан матеріально-технічної бази підприємства, ступінь зношеності машинно-тракторного парку та стан його технічної готовності, вирішеність у підприємстві проблеми післязбиральної доробки та зберігання врожаю, а також інші параметри.

8

Згідно з даними, представленими в таблиці 1.2 найбільшу питому вагу 38,67 % мають сільськогосподарські підприємства з низьким рівнем забезпечення, а найменшу (4,89 %) — підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення.

Використання такого методологічного підходу дозволяє виявити реальний стан ресурсного забезпечення окремого підприємства, а також виявити напрями, за якими необхідно покращувати ресурсне забезпечення підприємства.

Розв’язання проблеми створення умов для формування оптимальної системи ресурсного забезпечення виробництва продукції рослинництва слід починати з виявлення реального стану ресурсної бази виробників сільськогосподарської продукції. При цьому врахування саме запропонованих критеріїв дозволятиме, на наш погляд, надавати достовірну оцінку стану ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

9

Слід також зазначити, що найбільше значення для забезпечення ефективності процесів відтворення в економіці аграрних підприємств має не стільки наявність ресурсів, скільки їх оптимальна, для вирішення задач, що стоять перед підприємством, комбінація. При цьому запропонована методика дозволяє не тільки визначити та класифікувати стан ресурсного забезпечення, а й надати оцінку комбінації ресурсів підприємства.

З врахуванням досить суттєвих розбіжностей в стані ресурсного забезпечення діяльності різних аграрних підприємств в сучасних умовах та неможливості розв’язання більшості проблем у короткостроковому періоді набуває актуальності створення обґрунтованої та придатної до практичного застосування нормативної бази планування аграрного виробництва.

Високий рівень ресурсного забезпечення підприємств характеризується наявністю сучасної сільськогосподарської техніки, застосуванням повних систем удобрення та комплексного захисту рослин. При розробці технологій для підприємств цього рівня була врахована висока культура виробництва, можливість застосування інтенсивних технологій та, відповідно, отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур.

При проектуванні технологій для підприємств достатнього рівня ресурсного забезпечення була врахована укомплектованість машинно­тракторного парку підприємств вітчизняною технікою, яка здатна виконувати всі необхідні технологічні операції за традиційними технологіями вирощування сільськогосподарських культур, а також достатня кількість оборотних засобів для застосування систем удобрення та хімічного захисту рослин.

Задовільний рівень ресурсного забезпечення характеризується наявністю в складі машинно-тракторного парку підприємства техніки вітчизняного виробництва зі значною часткою застарілих машин, обмеженістю коштів для застосування повних систем удобрення та хімічного захисту рослин.

Технології вирощування сільськогосподарських культур при низькому рівні ресурсного забезпечення передбачають укомплектованість машинно-тракторного парку аграрних підприємств застарілою вітчизняною технікою та забезпеченість коштами для використання мінімальних доз добрив та засобів хімічного захисту рослин з метою отримання запланованих врожаїв.

10