СОНЯШНИК селекція, насінництво, технологія вирощування

СОНЯШНИК ЯК ОБ’ЄКТ ЗБИРАННЯ

Культура соняшнику за час вегетації формує значну вегета­тивну масу. В залежності від сорту (гібриду), зони вирощування вона становить 200 -350 ц/га. Особливості будови стебла та суцві­ття соняшника обумовлюють значну механічну міцність рослин. Так, для відривання корзинки від стебла потрібне зусилля в 250 - 550 Н. В той же час у більшості високолійних сортів, які мають тонку лушпину, зусилля більше 15 Н приводить до руйнування насіння. До цього слід додати виражену матрикальну різноякісність насіння. Різниця у розмірі, масі, виповненості насіння та інших показниках, які впливають на якість роботи збиральних агрегатів, може становити 50 і більше процентів.

Не вирішеним залишається питання спеціалізованої збираль­ної техніки.

Навісні пристосування для збирання соняшнику дають мож­ливість задовільно подрібнювати стебла та зрізати кошики, обмо­лот яких проводиться механізмами, розрахованими на зернові куль­тури. Комплекс перерахованих факторів визначає досить великий процент як прямих, так і непрямих втрат вирощеного урожаю.

Десикація посівів

Якісне збирання насіння соняшнику з мінімальними втрата­ми можливе при підсиханні корзинок до 25-35% та вологості на­сіння 12-16%. Природне підсихання рослин та насіння до необхід­ного рівня вологості відбувається протягом 25-40 днів після закін­чення вегетації. Це приводить до зміщення строків збирання на початок осінніх опадів, особливо в північних областях України.

З метою прискорення достигання насіння соняшнику, одержан­ня сухого насіння, були спроби вплинути на рослини соняшнику в дозбиральний період із допомогою різних способів: механічного, хімічного тощо.

В різний період застосовувались або були запропоновані де­кілька таких способів:

1) шляхом зрізування кошиків і наколювання їх на стебло, яке знаходиться у фазі фізіологічної стиглості;

2) шляхом роздільного збирання - скошування рослин, укла­дення їх у валки, а потім - після підсихання - обмолочування;

3) шляхом пошкодження невеликої ділянки стебла поблизу кошика механічним способом або електричним розрядом.

Перший спосіб у свій час досить широко застосовувався на насіннєвих посівах, а інші не знайшли широкого вжитку.

Практичне застосування в широких межах знайшов хімічний спосіб передзбирального підсушування рослин, або десикація. Про­ведення десикації дозволяє скоротити строки збирання, знизити втрати від ураження кошиків білою та сірою гнилями. Проведення десикації дозволяє розпочати збирання приблизно на два тижні раніше у порівнянні зі звичайним строком, коли достигання відбу­вається природним шляхом. Висушування в результаті десикації, на відміну від природного достигання, супроводжується ущільнен­ням кошика, що в значній мірі зменшує осипання насіння і це сприяє одержанню більш високого врожаю. Підвищення врожай­ності при десикації відбувається не лише за рахунок зменшення осипання насіння, а також і за рахунок збільшення маси 1000 штук насіння. Дослідним шляхом встановлено, що обробка посівів деси­кантом сприяє підвищенню врожайності в межах 1,5-2,0%.

Збільшення маси насіння соняшнику в результаті десикації обумовлене тим, що цей захід, прискорюючи підсихання, знижує активність дихання, вуглеводи на цей процес не витрачаються.

Початок проведення десикації визначають за показником во­логості насіння. Вона повинна становити не більше 30-35%. При несприятливих погодних умовах та загрозі враження кошиків білою та сірою гнилями десикацію можна проводити при вологості до 40%. Як правило, такий рівень вологості настає через 1-1,5 місяці після закінчення масового цвітіння. При сухій сонячній погоді через 6-7 днів після десикації починають обмолот кошиків.

Як десикант свого часу набув широкого застосування хлорат магнію. Хлорат магнію застосовується в дозі 20 кг/га. Гексагідрат хлорату магнію містить 60% діючої речовини, добре розчиняється у воді, швидко проникає в тканини (протягом однієї години). Вико­ристовують також суміш хлорату магнію з аміачною селітрою у співвідношенні 1:1,5 (10 кг хлорату магнію і 15 кг аміачної селіт­ри). На сьогодні до переліку дозволених до застосування для деси - нації соняшнику входять препарати: реглон супер, 15%, в. р., гліфо - ган, 48%, в. р., баста, 14% в. р. Дія цих препаратів більш м’яка, що дозволяє проводити обробку посіву при дещо вищій вологості.

Найбільш ефективна дія десикантів тоді, коли середньодобова температура коливається в межах 13-14°С. Обприскування посівів соняшнику десикантами проводять у ранішні або вечірні години: до 9-10 годин ранку або після 15-16 годин.

Обприскування посівів здійснюється літаками Ан-2, Ан-2М при витраті робочого розчину 100 л/га. В останні роки в Україні та інших країнах для десикації широко застосовуються дельтаплани. Застосування надлегких літальних апаратів дає можливість прове­дення обприскувань з висоти в 2-3 м над посівом та зменшення витрати робочої рідини до 10 л/га [1]. При екологічних та техноло­гічних перевагах такого методу він залишається малорозповсюд - женим через відсутність вітчизняних марок літальних апаратів, спеціального обладнання та розроблених технологій обробітку.

Технологія збирання соняшнику

Оптимальні строки збирання соняшнику встановлюються з врахуванням процесів насіннєутворення. Точне визначення часу, коли накопичується максимальна кількість сухої речовини та олії у насінні, формуються високі посівні якості та врожайні власти­вості, дозволить правильно визначити строки збирання насіння. Тому фази розвитку насіння мають чіткі ознаки, які дозволяють корис­туватися ними в умовах виробництва. З часу утворення і до на­стання повної стиглості в насінні відбувається низка перетворень. Весь цей складний процес поділяється на декілька фаз розвитку. Насіння соняшнику в різні фази розвитку характеризується визна­ченою будовою й рівнем вологості.

Визначення оптимального строку збирання для соняшнику пов’язане з певними труднощами, які обумовлюються такими фак­торами:

- достигання соняшнику відбувається неодночасно не лише в межах одного поля, а навіть у межах одного кошика;

- насіння соняшнику досить швидко зігрівається після збирання в буртах у зв’язку з підвищеною вологістю насіннєвої маси, а отже і швидко втрачає свої посівні якості, врожайні властивості, товарність.

При перестої насіння соняшнику в суху погоду досить легко осипається, а у вологу інтенсивно ушкоджується різними видами гнилей.

Вважається, що розпочинати збирання соняшнику необхідно тоді, коли в. посіві досягли жовто-бурого забарвлення не менше 90% кошиків, що повинно відповідати вологості насіння на рівні 10- 12%. Цей строк вважається оптимальним тому, що при збиранні будуть незначні втрати в результаті обсипання. Крім того, небезпе­ка самозігрівання насіння, зібраного в такий строк, невелика навіть тоді, коли з очищенням його може бути незначна затримка. Разом з тим, у цей строк на рослинах ще може бути невелика кількість зелених листків, що негативно впливає на загальну вологість на­сіння, зібраного комбайном.

Проведення збирання соняшнику в більш ранні строки, коли в посіві досягнуть жовто-бурого забарвлення 60-70% кошиків мож­ливе, але при умові, що зібране насіння буде своєчасно очищене від сторонніх решток, доведене до необхідного рівня вологості.

Результатами проведених досліджень [120] встановлено, що формування насіння в більшості випадків закінчується до настан­ня повної стиглості, тобто при вищій вологості від рекомендованої на 10-12%.

Разом із тим, слід мати на увазі особливості хімічного складу, фізичних і фізіолого-біохімічних властивостей насіння високо - олійних сортів і гібридів. Вологість насіння, вище якої розпочи­нається інтенсивне дихання, для високоолійних сортів становить 6-7%. При підвищені вологості в результаті діяльності ферментів посилюються процеси дихання, що викликає збільшення вмісту вільних кислот і погіршення якості олії.

При визначенні кращого строку збирання необхідно врахову­вати можливості збиральної техніки. В роки з достатньою кількістю

вологи за вегетаційний період на рослинах в період збирання зали­шається незначна частина зеленого листя, тоді як в посушливі роки воно на цей строк уже повністю сухе. Тому рівень вологості на­сіння не завжди є остаточним критерієм, за яким можна судити про роботу комбайнів. Коли на посіві соняшника повністю відсутні залишки зелених листків, а вологість насіння досягає 30%, комбай­ни можуть працювати успішно, не забиватися, а при наявності зеле­ного листя - навіть при 20% вологості насіння - процес збирання може ускладнюватись.

Строки збирання суттєво впливають на показники якості насіння соняшнику. Як і для більшості культур, рівень стиглості насіння со­няшнику супроводжується покращанням таких параметрів, як енер­гія проростання, схожість та тривалість зберігання насіння [51].

Так, якщо лабораторна схожість насіння, що було зібране через 20 днів після масового цвітіння, становила у сорту Слобожанський 38%, то при збиранні через 30 і 40 днів вона становила відповідно 44 і 52% (табл. 20).

Процес наливу у соняшнику закінчується відносно рано, для умов Лісостепу та Полісся - через 30-40 днів після масового цвітіння. В кінці цього строку суха речовина в насінні не накопичується або відбувається неістотне її збільшення. Проте в цей період у насінні відбуваються досить складні біохімічні процеси, пов'язані із закін­ченням онтогенетичного циклу.

У процесі достигання насіння швидко втрачає вологу. Протя­гом 18-20 днів в Лісостепу та Поліссі вміст вологи у насінні змен­шується до 18-20%.

При такій вологості можна розпочинати збирання, але при умові, що протягом доби вологість зібраного насіння буде доведена до 10% із подальшим підсушуванням.

В процесі достигання насіння відбувається закономірний про­цес втрати води, і тому рівень вологості насіння є найбільш об’єктив­ним показником. Але на практиці керуються іншим критерієм, а саме - ступенем стиглості кошиків, що досить тісно корелює з рівнем вологості насіння. Коли у посіві домінує жовто-зелене забарвлення кошиків - це співпадає з періодом початку достигання насіння, при пожовтінні кошиків процес наливу насіння закінчується. Жовто - буре та буре забарвлення свідчить про подальше зниження воло­гості насіння.

Комбайни можуть працювати задовільно, коли вологість на­сіння знаходиться в межах 18-20%. В цей час лише третина ко­шиків залишається жовтою, всі інші - бурі і сухі.

В Лісостеповій та Поліській зонах під час збирання соняшни­ку часто спостерігається прохолодна й сира погода. В цих умовах період від закінчення фази наливу до настання технічної стиглості проходить за 15-20 днів [26].

Темпи висиханні кошиків та насіння переважно залежать від погодних умов, які складаються в період достигання. При фізіо­логічній стиглості, коли в посіві переважають жовті кошики, во­логість насіння знаходиться в межах 40%, приблизно через 14 днів при сухій погоді вологість насіння знижується до 22-23%, а ще через 7-10 днів - вологість буде коливатися в межах 14-15%. На цей строк у посіві залишається близько 10% жовтих кошиків, а інпті - жовто-бурі та сухі ( таблиця 21).

Найбільш сприятливим строком для проведення комбіновано­го збирання є побуріння 2/3 кошиків, яке настає через три тижні після фізіологічної стиглості. Після цього настає період перестою, коли спостерігається втрата насіння через висипання.

При вирощуванні соняшнику в Лісостепу та Поліссі слід вра­ховувати, що на період достигання часто припадають несприятливі погодні умови, випадають дощі та інтенсивні серпневі роси, які зу­мовлюють інтенсивний розвиток таких небезпечних хвороб, як біла та сіра гнилі, що зумовлює значні втрати врожаю.

До збирання насіння слід приступати не раніше, ніж вологість буде становити 18-19%. В тому випадку, коли через погодні умови господарства вимушені збирати соняшник з підвищеною вологістю, до збирання приступають при вологості насіння 20-25%, але при умові, що зібране насіння з такою вологістю терміново буде очище­не від сторонніх домішок і просушене.

Агрегати для збирання. Якість збирання Для збирання соняшнику використовують зернозбиральні ком­байни з пристосуванням для комбайнів типу СК-5, ПСП-1,5, приче­пами 2ПТС-4-887А і універсальними - ПУН-5 для подрібнення й розкидання по полю стебел. Пристосування ПСП -1,5 є базовою моделлю для випуску ПСП-1,5М та ПСП-10. Останнє відрізняється від базової моделі шириною захвату (8 - рядків) і більш раціональ­ним розташуванням стеблопідіймачів. Пристосування ПСП-10 аг- регується на зернозбиральних комбайнах “Дон-1500”.

Пристосування ПСП -1,5 було запущене у серійне виробницт­во в 1971 році. Зернозбиральний комбайн із пристосуванням зрізає та обмолочує корзинки. Стебла подрібнюються та розкидаються по полю за допомогою спеціального подрібнювана, змонтованого під жаткою. Конструктивні особливості цього агрегату не дозволяють проводити якісне збирання низькорослих або високорослих посівів, посівів що полягли, та посівів, які мають рослини з “провислими” корзинками. За даними державних випробувань прямі втрати на­сіння при роботі агрегату в середньому складають 2-4,5% [16].

- .Пристосування ПСП складається зі спеціальної рядкової жат­ки, подрібнювана стебел, ланцюгової передачі від контпривода до молотарки барабана, решітки, встановленої перед барабаном. Жат­ка обладнана широкими стеблопідіймачами з подавальними лан­цюгами, які підводять рослини до різального апарату, а також при­строєм для вловлювання насіння і зламаних кошиків та подачі насіння до шнека. Жатка складається з двох середніх та двох крайніх стеблопідіймачів. Для вловлювання вимолоченого насіння та подачі його до молотарки каркас кожного стеблопідіймача має форму коритця, у днищі якого рухається пасовий транспортер, що подає насіння.

В лівій боковині стеблопідіймача розміщені подавальні лан­цюги з лапками. Щілини, що утворюють стеблопідіймачі, зверху прикриті шторками з прогумованого паса. Крайні стеблопідіймачі одночасно є подільниками. При начепленні жатки на комбайн вона опирається на два стояки, які під час роботи піднімаються (повер­таються) і в цьому положенні закріплюються. Механізм жатки приводиться в рух за допомогою клиноподібного паса від ведучого вала плаваючого транспортера.

Подрібнювач стебел - це самостійний орган ротаційного типу, який складається з подрібнювальних апаратів. Одночасно він ви­конує і функцію зрізування стебел. Кожний подрібнювальний апа­рат складається з двох коротких вальців, встановлених вертикаль­но, а на них закріплені пластинчасті ножі, знизу - дисковий ніж. Дисковий ніж зрізує стебла, а бокові ножі подрібнюють. Кожна пара вальців приводиться в рух за допомогою конічної передачі. Брус подрібнювача дволанковими шарнірними тягами з’єднаний з кар­касом жатки та спирається на два копіювальних колеса. За допо­могою перестановки вилок коліс по сектору регулюється положен­ня подрібнювача відносно поверхні ґрунту, а таким чином, і висота зрізування стебел соняшника.

У приймальній камері молотарки замість переднього і задньо­го щитків із метою запобігання пошкодження насіння ставлять зварну пруткову решітку.

Робоча швидкість комбайна з пристосуванням ПСП-1,5 не по­винна перевищувати 5 км/год (ПСП-10 - 9 км/год). Швидкість обертання молотильного барабана не повинна перевищувати 300- 350 обертів на хвилину. Зазори в молотильному апараті на вході повинні становити 35-40 мм і на виході - 20-25 мм.

Технологічний процес збирання соняшнику комбайном із при­строєм ПСП-1,5 відбувається в такій послідовності. Після того, як визначена швидкість комбайна, підбирають швидкість руху пода­вальних ланцюгів, яка повинна бути не більшою від швидкості руху комбайна для того, щоб у кінці каналів стебла були похилені в бік молотарки на 25-30’С. Швидкість подавальних ланцюгів установлю­ють за допомогою відповідних зірочок привода. Під час роботи ком­байна носки стеблопідіймачів повинні бути опущені нижче найбільш похилених кошиків і знаходитись на середині міжряддя. Рослини подільниками направляються в щілини між стебяопідіймачами, за­хоплюються лапками подавальних ланцюгів і в трохи нахиленому положенні підводяться до різального апарату. За рахунок нахилу рослини і високого розміщення різального апарата стебла зрізують­ся біля кошика. Щоб кошики під час зрізування знаходитися над поверхнею стеблопідіймачів, стебла теж відхиляються вліво за раху­нок того, що напрямок каналів не збігається з напрямком руху ком­байна, тобто канали знаходяться під деяким кутом до передньої частини молотарки. Насіння, що вимолотилося при зрізуванні ко­шиків, а також окремі відломлені кошики падають у корито стебло­підіймача, а далі на прогумовані пасові транспортери, які подають їх до шнека. Кошики шнеком жатки подаються в похилу камеру, а потім у камеру молотильного апарата. Перед барабаном маса про­ходить по прутковій решітці, завдяки чому насіння, що просипалося, і дрібний ворох, проминувши молотильний апарат, надходять до очи­щення, а кошики приймальним бітером подаються в молотильний апарат. За допомогою ланцюгової передачі кількість обертів моло­тильного апарату можна зменшити до 300-320 на хвилину. Обмоло­чені кошики із соломотряса надходять у подрібнювач соломи, який подрібнює їх і подає в тракторний причеп.

Залишки стебел направляються подільниками в подрібнювальні апарати, де вони подрібнюються на частинки довжиною 10-15 см і розкидаються по полю і потім заорюються, збагачуючи ґрунт орга­нічною речовиною.

При збиранні необхідно чітко притримуватися прямолінійності руху і скошувати одні і ті ж шість рядків по всій довжині проходу комбайна. Переїзд з одних рядків на інші призводить до зламуван­ня рослин і до втрат кошиків. До таких же небажаних результатів призводить і робота на підвищених швидкостях.

В процесі збирання обмолочені кошики можна заготовлювати в цілому або подрібненому вигляді. Сирі подрібнені кошики мож­на силосувати разом із кукурудзою, а сухі кошики можна викори­стовувати для виготовлення борошна.

Розкидати обмолочені кошики по полю недоцільно тому, що разом із кошиками в ґрунт потрапляє деяка кількість насіння, яке потім проростає як падалиця, засмічує поле і це негативно впливає на врожайність наступної культури в сівозміні та створює сприят­ливі умови для розмноження гризунів. Крім того, разом з кошика­ми потрапляють у ґрунт збудники різних хвороб соняшнику, які відзначаються досить високою життєздатністю і проявлять свою активність, коли на полі знову буде висіяний соняшник.

Для проведення високоякісного збирання соняшника необхід­ний добрий технічний стан комбайнів і пристосувань та раціональ­не їх використання в установлені строки. Для зменшення втрат необхідно відрегулювати робочі органи комбайна у відповідності із станом соняшника. Втрати насіння в кошиках при відсутності полеглих рослин можна зменшити, якщо точно визначити, на якій висоті над поверхнею поля розміщені нахилені кошики. Найниж­че нахиляються великі кошики, втрата яких викликає значний не­добір насіння в межах 25-30 кг/га і навіть більше. Основною при­чиною цих утрат є невідповідність встановлення стеблопідіймачів і висоти розміщення окремих кошиків.

Щоб не допустити значних утрат насіння, носки стеблопідій­мачів рекомендується розмістити на 10-15 см нижче розміщення найнижчих кошиків. Але при надто низькому опусканні може відбу­ватися зрізування рослин не біля основи кошиків, а значно нижче, що веде до перевантаження молотарки.

Якщо молотильний апарат неправильно відрегульований, то це може призвести до втрат у вигляді обрушеного насіння. В перші дні збирання зазор між планками підбарабання і билами барабана на вході повинен становити 25 мм, а на виході - 13-15 мм; била і планки при цьому повинні бути паралельними. Частоту обертання барабана при вологості насіння 14% і вище встановлюють в 500- 600 обертів на хвилину. Після встановлення такого режиму по­трібно перевірити якість обмолоту, кількість облущеного насіння; невимолоченого насіння при цьому не повинно бути.

Під час збирання сухого насіння частоту обертання барабана встановлюють 400-450, а зазори між підбарабанням і билами на вході - 30-35 мм, а на виході - 18-20 мм.

Сепараційні органи молотарки теж можуть бути причиною втра­ти насіння. При збиранні соняшнику заслінки вентилятора майже повністю закривають, щоб все повноцінне насіння затримувалось на подовжуючі верхнього решета, а щупле насіння і легкі домішки виносилися повітряним потоком у полову. Правильний вибір стро­ку збирання і тривалість збирання дають можливість уникнути знач­них утрат насіння, попередити його псування через самозігрівання.

Як уже відзначалося, при самозігріванні насіння відбувається накопичення в ньому продуктів окислення, що призводить до підви­щення кислотного числа олії. Якщо кислотне число перевищує нор­му, то олія стає непридатною для харчових потреб. Експеримен­тальним шляхом установлено, що при підвищенні вологості на­сіння олія в ньому вже на другу-третю добу окислюється настільки, що стає непридатною для їжі. Тривалість збирання не повинна пе­ревищувати 7 днів. Затримка із збиранням викликає різке збільшен­ня втрат насіння. Збирання здійснюється вздовж рядків, не допус­кається переїзд агрегату з одних рядків на інші під час руху на одному проході.

Вимоги, які ставляться до якості насіння після збирання, наве­дені в таблиці 22. При виконанні збиральних робіт необхідно своє­часно здійснювати контроль за їх якістю. Спочатку візуально пере­віряють повноту вимолочування насіння з кошиків та якість робо­ти сепараційних органів. При правильно відрегульованих робочих органах недомолоту повноцінного насіння не повинно бути. Мо­жуть бути невимолоченими лише окремі насінини, які розміщу­ються в центрі кошика. У кілограмі подрібненої маси не повинно бути більше двох-трьох насінин. Під час збирання соняшнику, коли всі рослини повністю висохли, не повинно бути ні недомолочених кошиків, ні насіння в подрібненій масі. Втрат насіння за жаткою в перші дні збирання теж не повинно бути.

Якість роботи жатки визначають за кількістю загублених ко­шиків і насіння. На довжині в 100 м проходу комбайна кількість загублених кошиків не повинна бути більше одного-двох. Втрати насіння перевіряють після проходу комбайна на площі 8,4 мг, обме­жені шириною захвата і проходом довжиною в 2 м [38].

При перевірці якості обмолоту спочатку на цій площі до про­ходу комбайна потрібно зібрати все насіння, яке висипалося з ко­шиків у результаті самоосилання. Кількість втраченого жаткою насіння на визначеній площі не повинна перевищувати двох-трьох насінин у перші дні збирання і вісім-десять насінин наприкінці збирання. Чистота насіння в бункері в перші дні збирання повинна наближатися до 90%, а наприкінці - до 95-96%.

Втрати насіння найчастіше виникають через порушення тех­нології збирання, незадовільної організації збиральних робіт. Крім того, дуже важливе значення має визначення оптимального строку збирання, навіть незначне запізнення може привести до істотних утрат врожаю. Несприятливі погодні умови теж можуть знизити врожайність соняшнику на 15-20%.

Насіння, яке надходить від комбайна, містить різні домішки і тому його необхідно очистити, а при необхідності і просушити.