СОНЯШНИК селекція, насінництво, технологія вирощування

НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРИ

Соняшник - головна олійна культура, яка вирощується в Ук­раїні. Посіви соняшника почали поширюватись в Україні в кінці XIX - на початку XX століття.

Соняшникова олія - цінний харчовий продукт із високими сма­ковими якостями. Олія представляє собою найбільш економічну фор­му запасної поживної речовини. Олія утворюється в клітині і не дифундує через клітинну стінку. Хоча олієутворюючий процес завж­ди має у своїй основі гліцериди, він завершується в рослинах на різних широтах земної кулі утворенням якісно різних олій. В умовах м’я­кого південного приморського клімату в рослинах утворюються на­сичені кислоти, а в північних континентальних і високогірних - накопичується ненасичена ліноленова кислота. Жирні олії, що містять велику кількість ненасичених кислот, належать до висихаючих. Олія соняшника належить до напіввисихаючих поряд із кунжутовою, со­євою, кукурудзяною, сафлоровою, рапсовою. Серед жирних кислот соняшникової олії основними є лінолева та олеїнова. В олії сучас­них сортів соняшника частка лінолевої кислоти складає 55-60%, олеї­нової - 30-35% суми всіх жирних кислот. Містяться також в олії соняшника і насичені кислоти - пальмітинова й стеаринова. Вони складають 10%. Найбільшу цінність для організму людини пред­ставляє лінолева кислота. Соняшникова олія найбагатша на цю спо­луку з усіх рослинних олій (після олії з волоського горіха, де вміст лінолевої кислоти становить 75%). В олії містяться біологічно ак­тивні сполуки - фосфатиди, жиророзчинні вітаміни й провітаміни А, Д, Е. Вміст токоферолів в олії досягає 60-80 мг% (вітамін Е надає олії антиокислювальних властивостей; чим більший вміст цієї речови­ни, тим стійкіша олія до згіркнення), фосфатидів (фосфоліпідів) - 0,7-1,0%, з яких 55-65% припадає на лецетини - речовини, найбільш цінні для харчових та технічних потреб. Нижчі сорти соняшнико­вої олії використовуються для технічних потреб, а одержані з них фосфатиди - як кормові домішки до раціону тварин із метою підви­щення їх продуктивності. На Центральній експериментальній базі Інституту олійних культур (Краснодар, РФ) був створений сорт со­няшника “Первенец” [105]. Його відмінна особливість - високий вміст в олії олеїнової кислоти. Олія цього сорту використовується як замінник оливкової.

Вміст олії в насінні олійного соняшника залежить від вмісту в його ядрі та від лушпинності. Чим вищий вміст олії в ядрі і чим нижчий відсоток лушпиння, тим насінина багатша на олію. Відсо­ток олії в ядрі і відсоток лушпинності значно варіюють у залеж­ності від сортів та умов вегетації. На вміст олії також впливає гус­тота стояння рослин.

Олія соняшника широко застосовується в харчовій промисло­вості (для виготовлення рибних та овочевих консервів, маргарину (по­передньо олію рафінують для видалення запаху, а потім піддають гідрогенізації), кондитерських виробів, хлібопеченні. Вагова одиниця олії за поживними властивостями рівноцінна восьми аналогічним одиницям картоплі, чотирьом - хліба, двом-трьом одиницям цукру.

При переробці насіння на олію пресовим способом як сторонній продукт одержують макуху (33%), переробка насіння екстракційним шляхом дає сторонній продукт шрот (35%). Ці продукти - цінні висо - кобілкові корми для тварин. Шрот містить 32-35% сирого протеїну, близько 1% жиру (у макусі 5,5-7%), майже 20% вуглеводів, 3-3,5% фітину, 13-14% пектину, вітаміни групи В, кальцій та фосфор. Протеїн шроту та макухи характеризується досить високим вмістом незамін­них амінокислот, а також їх сприятливим співвідношенням. В 1 кг шроту міститься 12,8 г лізину, 5,1 г триптофану, 6,5 г тирозину, 2,7 г цистину, 29,3 г аргініну, 8,7 г гістидину. Важливо відмітити, що при селекції соняшника на підвищення олійності насіння в ньому збільшується і вміст незамінних амінокислот (табл. 1).

Висока олійність насіння супроводжується підвищенням по­живної цінності протеїну, який за складом незамінних амінокис­лот (за виключенням лізину) не поступається сої. Соняшниковий шрот та жмих широко використовують у тваринництві як високо - концентрований білковий корм. Він є важливим компонентом при виробництві різних комбікормів. Білок соняшника можна викори­стовувати не тільки у тваринництві, але й для приготування харчо­вих продуктів. В останні роки білок соняшника знаходить все ширше застосування в кондитерській промисловості (білкове со­няшникове борошно).

При переробці насіння одержують як сторонній продукт - луш­пиння, яке є цінною сировиною гідролізної промисловості. Луш­пиння складає 16-20% маси переробленого насіння. В лушпинні сучасних високоолійних сортів міститься 3% жиру, 3,4% сирого

протеїну, 29,7% безазотистих екстрактивних речовин, 61,1% клітко­вини. Проте великий вміст лігніну робить низькою перетравність лушпиння при годівлі тварин. З лушпиння виробляють фурфурол, який широко використовується в хімічній та інших галузях про­мисловості, етиловий спирт та інші продукти. Лушпиння соняшни­ка може служити поживним середовищем для культивування кор­мових дріжджів Candida і Torula з метою одержання кормового білку. В обмолочених кошиках соняшника міститься 3,5-4% жиру, 5-8 протеїну, 14-17 клітковини, 13-15 зольних елементів (фосфор, калій, кальцій, магній), до 60% безазотистих екстрактивних речо­вин, -14-16% клітковини; 1 кг борошна із сухих кошиків містить 0,7-0,8 кормових одиниць і 38-43 г сирого протеїну, за поживністю не поступається сіну середньої якості. Кошики багаті на цінні ви­сокоякісні пектинові речовини, вміст яких досягає 22-27%. Пектин, який одержують із кошиків, широко використовується в конди­терській промисловості.

Кошики соняшника - цінний корм для тварин. Маса сухих кошиків складає 50-60% маси врожаю насіння. Кошики для годівлі тварин готують заздалегідь, перешаровуючи з соломою ячменю або гороху, добавляють в силос або готують борошно й гранули. Борош­но з кошиків соняшника, приготоване разом з відходами вороха, є поживним кормом з високим вмістом жиру, білку, вуглеводів, міне­ральних солей.

Соняшник широко використовують як силосну культуру. Доб­ре силосується зелена маса, скошена під час цвітіння. В цей період урожай сирої маси досягає 600 ц/га. Соняшниковий силос багатий на поживні речовини. В ньому міститься 2,5% протеїну, 0,8% жиру, 17% вуглеводів, багато фосфору, кальцію, багато каротину (35 мг на 1 кг).

Певну господарську цінність представляють стебла соняшни­ка після збирання врожаю. Дослідження, проведені в США, показа­ли, що вони можуть служити сировиною для виготовлення дерево­волокнистих плит.

Соняшник - гарний медонос. Особливу цінність він має в сте­пових районах України, де зацвітає в середині літа, коли всі інші рослини вже відцвілися. Одна квітка функціонує 2 дні. В перший день вона виділяє 0,3-1, у другий - 0,2-0,4 мг цукру в нектарі. При цьому забезпечуються збори високоякісного меду. Під час цвітіння культури приріст в показниках контрольного вулика може стано­вити 3-5 кг за день. Медопродуктивність 1 гектара соняшника ста­новить 47-75 кг. Соняшниковий мед світло-жовтого кольору, має слабкий квітковий запах, терпкий солодкий смак, швидко кристал­ізується, тому його не рекомендують залишати для зимівлі бджіл. Містить 28-33% глюкози, 42-46% фруктози. Діастазне число коли­вається від 15,8 до 27,8 одиниці Готе [8].

Соняшник застосовують як лікарську рослину. Для медичних потреб використовують листя, язичкові квітки і соняшникову олію. Листя і язичкові квітки містять бетаїн, холін, арнідіол, фарадіол, фла­воноїди (кверциметрин і глікозид ціанідин), каротиноїди й пектин. Крім того, у листі є солантова, фумарова і лимонна кислоти, смолисті речовини (до 3%); у язичкових квітках - сапоніни, фенолкарбонові кислоти (хлорогенова, неохлорогенова, кавова, саліцилова). Соняш­никову олію використовують як основу до мазей, пластирів і розти­рань, вживають як жовчогінний засіб при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів (холецистит, холангіт, холангіогепатит, калькульозний холецистит). Крім того, вона входить до складу аеро­золю “Лівіан”, який застосовують для лікування опікових ран. Крайові пелюстки (язичкові квітки) мають спазмолітичну, протималярійну дію. Препарати з них вживають при спазмах бронхів і шлунково- кишкових кольках, для покращення апетиту, як спазмолітичний засіб. Для лікування шкіри від висипів і застарілих виразок застосовують настойки однієї частини крайових квіток та листя на п’яти части­нах 70% - го етилового спирту. При ревматизмі і хворобах вух вжи­вають відвар кошиків соняшника [69].

Соняшникова олія широко використовується як сировина для виготовлення високоякісних фарб різного призначення. Фарби, виготовлені на основі соняшникової олії, характеризуються висо­кими протиерозійними властивостями, тривалий час захищають вироби від псування.

Таким чином, соняшник має досить широкий діапазон вико­ристання в сільському господарстві, харчовій, лакофарбовій про­мисловості та медицині