Визначення та основні поняття екології
Екологія (від грець. оікоs - дім, помешкання, місце перебування, loqos - вчення) - наука, що вивчає взаємодію живих організмів та їх угрупувань між собою та з навколишнім середовищем. Термін вперше був запропонований у 1866 р. німецьким біологом Е. Геккелем і протягом тривалого періоду застосовувався тоді, коли йшлося про вивчення взаємозв’язків між рослинами та іншими живими організмами, що входять до складу стійких та організованих систем, які склалися в процесі еволюції органічного світу та навколишнього середовища. Сучасна екологія вивчає також взаємодію людини та біосфери, суспільного виробництва з навколишнім середовищем.
Як будь-яка наука, екологія має науковий та прикладний аспекти і є складовою частиною біології. Наукова екологія вивчає закономірності розвитку природи. Метою прикладної екології є вивчення загальних закономірностей впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище, зокрема сільського господарства.
Серед широкого спектру підрозділів екології особливе місце займає біоекологія - частина біології, що вивчає відносини живих організмів (особин, популяцій, біоценозів, агроценозів тощо) між собою та навколишнім середовищем. До складу біоекології відносяться екологія організмів (аутекологія), популяцій (демекологія) та угрупувань (синекологія).
Аутекологія вивчає взаємозв’язки представників виду з оточуючим середовищем і межі стійкості виду та його взаємодію з різними екологічними факторами: теплом, світлом, вологою, родючістю ґрунту, а також досліджує вплив середовища на морфологічні та фізіологічні зміни організму, розкриває залежності дії факторів середовища на організми.
Демекологія (екологія популяцій) вивчає структуру і властивості популяцій, виявляє характерні для них кількісні співвідношення вікових груп і екотипів, вивчає внутрішньовидові співвідношення, зв’язки з іншими організмами й групами, виявляє коливання чисельності різних видів популяцій і визначення способів керування ними.
Синекологія (екологія угрупувань) аналізує стосунки між організмами і закономірності спільного існування організмів, їх співтовариств у взаємозв’язку один з одним і умовами існування.
Предметом дослідження екології є всебічне вивчення за допомогою кількісних методів структури та функціонування природних та створених людиною систем. Жива природа є стійкою організованою системою органічного світу, що склалася в процесі еволюції. Центральне місце в екології посідає проблема динаміки та чисельності популяцій і механізмів її регулювання. Тому серед основних завдань екології можна виділити такі:
■ дослідження особливостей організації життя, в тому числі в зв’язку з антропогенним впливом на природні системи;
■ створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів;
■ прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;
■ збереження середовища існування людини.
