РОСЛИННИЦТВО

Польове кормовиробництво

Польове кормовиробництво - це галузь кормовиробництва, яка займається виробництвом кормів на орних землях. Основними напрямками інтенсифікації польового кормовиробництва є вдосконалення структури посівних площ, підвищення урожайності кормових культур, застосування проміжних та ущільнених посівів кормових культур.

Покращання структури посівних площ передбачає підбір видів і сортів кормових культур у відповідності з конкретними ґрунтово-кліматичними умовами, заміну маловрожайних культур більш урожайними. Це сприяє підвищенню урожайності зернових і зернобобових в 1,8 рази, силосних культур - в 2,5-3, багаторічних трав - в 2-2,7 рази.

Значним резервом збільшення виробництва кормів в районах достатнього зволоження і в умовах зрошення є проміжні і ущільнені посіви, які підвищують продуктивність кожного гектара на 20-40%. Сівба кукурудзи з однорічними бобовими культурами (соя, кормові боби) сприяє не тільки підвищенню врожайності зеленої маси, але й покращанню її якості за рахунок білка. Підбір компонентів сумішей кормових культур залежить від ґрунтово-кліматичних умов. Проміжні посіви запроваджуються як після культур, що вирощуються на зелений корм (поукісні посіви), так і після зернових (пожнивні посіви).

На Україні кормові культури станом на 2002 р. займають близько 6,8 млн. га (15-18% орних угідь). Одно - і багаторічні трави вирощуються на площі близько 4 млн. га, коренеплоди - на площі 0,33 млн. га, кукурудза на силос - 1,5 млн. га. Слід зазначити, що посіви кормових культур за останні

роки скоротились майже в два рази, що є наслідком різкого зменшення поголів’я тварин.

В Північному Лісостепу найбільш поширена така багаторічна бобова трава, як конюшина, в південному - люцерна і еспарцет. Із однорічних трав широко вирощують на півдні України суданську траву в чистому посіві або в суміші з однорічними бобовими культурами (чина, вика, соя). В районах достатнього зволоження впроваджені в виробництво вико-вівсяна, горохо - вівсяна та інші суміші однорічних трав. На півдні України в умовах зрошення вирощують трьох, чотирьохкомпонентні суміші однорічних культур в основних і проміжних посівах.

Існує декілька класифікацій польових кормових культур. Відповідно класифікації М. Г. Андрєєва ці культури розділяються на такі групи: зернові і зернобобові; кормові коренеплоди, бульбоплоди, баштанні і силосні культури; кормові трави. В інші, більш широкі класифікації включені також кормові капустяні культури (ріпак, редька олійна, гірчиця та ін.) та нові кормові культури (борщівник Сосновського, мальва, сильфія пронизанолиста та ін.).

Кількість і якість продукції тваринництва залежить від того, наскільки корми за своїми фізико-хімічними властивостями і вмістом поживних речовин відповідають потребам тварин. Тривалий період поживність кормів оцінювали у кормових одиницях (вівсяній, ячмінній, кукурудзяній). Для оцінки якості кормів в сучасному кормовиробництві користуються енергетичною кормовою одиницею (ЕКО), в основу якої покладено енергетичну оцінку поживності корму, тобто кількість енергії, доступної тваринам. За одиницю енергетичної кормової одиниці (ЕКО) прийнято 2500 ккал, або 10450 кДж обмінної енергії (ОЕ). Обмінна енергія (ОЕ) - це лише частка валової енергії корму (ВЕ). Вміст ОЕ у кормах визначають за перетравністю у процесі досліджень на тваринах. Для повноти оцінки поживності корму вираховують також вміст перетравного протеїну, кальцію, фосфору та ін.

Загальні показники в кормових одиницях не дають повної характеристики якості кормів. Тому корми оцінюють також в кормопротеїнових одиницях. Визначають крім того вуглеводну, жирову, вітамінну, мінеральну поживність корму та інші показники.

1.1. Кормові коренеплоди Значення, поширення. До складу кормових коренеплодів відносяться кормові буряки, морква, бруква і турнепс. Їх вирощують для одержання соковитих кормів. Соковиті корми містять багато вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, які легко засвоюються організмом тварин.

Кормові коренеплоди є насамперед важливим джерелом легкоперетравних вуглеводів, вміст яких у коренеплодах кормових буряків, моркви та брукви становить близько 9%, турнепсу - до 7%, а коефіцієнт перетравності досягає 96-98%. Вміст протеїну невеликий - близько 1,1-1,5%, але він відзначається багатим амінокислотним складом і доброю перетравністю. В коренеплодах міститься також значні кількість мінеральних речовин (1-1,5%) і вітамінів. Особливо багаті вітамінами коренеплоди моркви. В ній містяться всі відомі до цього часу вітаміни. Із всіх коренеплодів в моркві міститься найбільше каротину (провітаміну А). На 1 корм. од. припадає 700-1400 мг каротину.

Крім коренеплодів на корм використовується і гичка, за рахунок якої при врожаї коренеплодів 500-600 ц/га отримують 20-25 ц/га корм. од.

Кормові коренеплоди формують високий урожай і вихід кормових одиниць. Так, кормові буряки при врожаї коренеплодів 800 ц/га і гички 150 ц/га дають 120-130 ц/га кормових одиниць. Поживна цінність кормових коренеплодів характеризується даними, наведеними в таблиці 12.

Таблиця 12. Кількість кормових одиниць і перетравного протеїну в

Як просапні культури коренеплоди залишають після себе поля чистими від бур’янів і є добрими попередниками в сівозміні для наступних культур.

Кормові буряки і моркву вирощують у всіх зонах, бруква і турнепс, як вологолюбні і маловибагливі до тепла, найбільш поширені в Північному Лісостепу і на Поліссі

Ботанічні та біологічні особливості. Кормові коренеплоди (рис. 56, 57, 58) належать до різних ботанічних родин: буряки - до родини лободових (Chenopodiaceae), морква - до родини селерових (зонтичних - Umbeliferae), бруква і турнепс - до родини капустяних (Brassicaeae).

Кормові коренеплоди - дворічні рослини. В перший рік життя утворюють потовщений соковитий коренеплід і розетку листя. На другий рік на висаджених в ґрунт коренеплодах утворюються розетка листя і квітконосні пагони, після цвітіння яких формуються плоди і насіння.

Всі коренеплоди - перехреснозапильні рослини. Тривалість вегетаційного періоду в перший рік життя: кормових буряків 120-140 днів, моркви - 100-140 днів, брукви - 110-140 днів, турнепсу - 80-120 днів.

Кормові буряки серед інших коренеплодів найбільш теплолюбна культура. Насіння починає проростати при температурі 4-50С, але дружні сходи з’являються лише при 12-150С. Сходи дуже чутливі до заморозків. Вони гинуть при зниженні температури до мінус 3-40С. По відношенню до вологи - кормові буряки дуже вимоглива культура, особливо на початку вегетації та в період інтенсивного росту. При недостатній вологості ґрунту буряки добре реагують на зрошення. Краще ростуть і розвиваються буряки в умовах помірного клімату при достатній кількості опадів (не менше 500 мм). Кращими для буряків є структурні чорноземні та суглинкові ґрунти з нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5-7,5).

б V

Рис. 57. Форми коренеплодів кормової моркви: а - Лоберихська; б - біла зеленоголова; в - Шантане; г - Г еранда

Бруква - досить холодостійка рослина. Насіння її починає проростати при температурі 2-30С, а сходи витримують заморозки мінус 1-20С. Бруква добре росте і розвивається в прохолодне літо і є вологолюбною культурою. В південних і південно-східних районах бруква страждає від високої температури і дає низькі врожаї.

Турнепс - більш холодостійка рослина, ніж бруква. Насіння його починає проростати при температурі 2-30С. Сходи переносять заморозки до мінус 3-40С, а дорослі рослини - до мінус 7-80С. При недостачі вологи утворюються дрібні і недостатньо соковиті коренеплоди. Краще росте і розвивається в вологе літо з помірними температурами і є цінною культурою для районів Північного Лісостепу і Полісся України. Кращі ґрунти для турнепсу - родючі і достатньо пухкі. Непридатні для турнепсу важкі, заболочені і кислі ґрунти.

Обробіток ґрунту. Після стерньових попередників і однорічних трав, на полях засмічених однорічними бур’янами, проводять лущення на глибину 6-8 см. Поля забур’янені переважно кореневищними бур’янами (пирій та ін.) двічі дискують на глибину 10-12 см. Площі засмічені коренепаростковими бур’янами дискують на глибину 6-8 см, а при з’явленні розеток бур’янів проводять лемішне лущення на глибину 12-14 см.

В районах достатнього зволоження більш ефективним після стерньових попередників є напівпаровий обробіток ґрунту, який включає лущення стерні на 6-8 см, оранку на 27-30 см і 2-3 поверхневих обробітки щоразу після з’явлення бур’янів.

Після силосних культур, баштанних і картоплі ґрунт відразу після їх збирання орють без попереднього лущення. Під всі коренеплоди проводять глибоку зяблеву оранку (27-30 см).

Весняний обробіток ґрунту включає закриття вологи, вирівнювання ґрунту та передпосівну культивацію з одночасним внесенням гербіцидів.

Удобрення. Кормові коренеплоди виносять з ґрунту багато поживних речовин, тому під них необхідно вносити органічні і мінеральні добрива. Під всі кормові коренеплоди вносять в залежності від родючості ґрунту 20-40 т/га гною. Вносять також мінеральні добрива: азотні 40-60 кг/га, фосфорні і калійні по 60-120 кг/га. Фосфорно-калійні добрива вносять під зяблеву оранку одночасно з органічними, азотні в передпосівну культивацію. Під час сівби в рядки вносять гранульований суперфосфат (Р10-15). Підживлення повним мінеральним добривом проводять тільки в умовах достатнього зволоження. Під коренеплоди вносять також мікроелементи (мідь, бор, марганець та ін.). Кислі ґрунти вапнують.

Сівба. Відкаліброване насіння коренеплодів перед сівбою протруюють ТМТД (3-4 кг/га). Моркву, турнепс і брукву сіють одночасно з ранніми зерновими культурами, а кормові буряки при прогріванні ґрунту до 6-70С. Кормові коренеплоди висівають широкорядним способом: кормові буряки з міжряддями 45-60 см, брукву і турнепс - 60 см. Моркву сіють стрічковим способом з відстанню між рядками в стрічці 15 см і між стрічками 45 см, а на торфових ґрунтах - звичайним рядковим способом.

Норма висіву кормових буряків 16-20 кг/га, а при сівбі пунктирними сівалками - 8-12 кг/га; моркви при стрічковій сівбі 6 кг/га, суцільній - рядковій 10 кг/га; брукви і турнепсу - 3-4 кг/га. Глибина загортання насіння: кормових буряків 3-4 см, моркви - 2-3 см, брукви і турнепсу 1-2 см.

Догляд. При утворенні ґрунтової кірки посіви кормових коренеплодів боронують до з’явлення сходів. При з’явленні сходів, як тільки позначаться рядки, проводять перше розпушування міжрядь. При з’явленні у буряків 1-2 пар листків, брукви і турнепсу - 2-3, а моркви 4-5 листків сходи проріджують і формують оптимальну густоту рослин на площі: для кормових буряків вона має бути в районах недостатнього зволоження 45-50 тис./га, достатнього зволоження - 60-80 тис./га; для моркви при широкорядній і стрічковій сівбі 300-350 тис./га; брукви - 40-45 тис./га; турнепсу - 80-100 тис./га.

Для формування густоти насадження посіви кормових коренеплодів в період сходів боронують або проводять вздовжрядне проріджування проріджувачами УСМП-5,4А. Проріджують коренеплоди також методом букетування: кормові буряки за схемою 30х25 см, моркву - 27х30, брукву і турнепс - 27х18 см. Подальший догляд за посівами полягає в

1-2 розпушуваннях міжрядь, боротьбі з шкідниками та хворобами коренеплодів. Для захисту посівів коренеплодів застосовують комплекс заходів: чергування культур в сівозміні, удобрення, раціональний обробіток ґрунту, своєчасний догляд, боротьба з бур’янами, підбір сортів стійких до шкідників і хвороб, застосування пестицидів.

Для боротьби з однорічними дводольними та деякими однорічними злаковими бур’янами посіви кормових буряків в фазі сім’ядолей обприскують гербіцидом Бетанал Прогрес ОФ (1 л/га). Наступні обприскування проводять з інтервалом 5-10 днів. Однорічні дводольні та злакові бур’яни в посівах моркви в фазі 2-3 справжніх листків знищують гербіцидом газагард (2-3 кг/га). Проти багаторічних злакових бур’янів в посівах моркви, при висоті бур’янів 15-20 см, застосовують гербіцид селект (1,4-1,8 кг/га).

Збирання. Збирають коренеплоди в період технічної стиглості. В першу чергу збирають кормові буряки, пізніше моркву, а після неї брукву і турнепс. Для збирання використовують переобладнані картопле - і бурякокомбайни, різні копачі та спеціальні копачі для викопування коренеплодів (ККР-1,4). Викопані і очищені від листя і землі коренеплоди звозять до місць зберігання. Зберігають коренеплоди поблизу тваринницьких ферм у траншеях, буртах, спеціальних сховищах.

Перед закладкою на зберігання відбирають пошкоджені коренеплоди і згодовують їх тваринам або використовують для силосування. Сховища для коренеплодів обладнують вентиляційними трубами і підтримують в них постійну температуру від 1 до 30С. Для кращого зберігання висота шару кормових буряків і брукви повинна бути не вище 1,5-2 м, турнепсу - 1 м, моркви - 70 см. Моркву при всіх способах зберігання необхідно перешаровувати піском, що сприяє зменшенню втрат в 2-5 разів.

При зберіганні коренеплодів в траншеях і буртах їх вкривають шарами соломи і землі і влаштовують вентиляцію для регулювання температури.