РОСЛИННИЦТВО

Льон-довгунець

Значення. Льон-довгунець - одна з основних прядивних культур. Велике поширення його посівів та значення в економіці льоносіючих господарств зумовлені насамперед господарсько-цінними ознаками культури. З льону виробляють волокно, олію і кострицю.

Волокно льону характеризується високими технологічними якостями - міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю воно у два рази перевищує бавовняне і в три рази - шерстяне. З нього виготовляють багато побутових, технічних, тарних і пакувальних тканин. З довгого волокна виготовлять також батист. Тканини з льону міцні, стійкі проти гниття, мають високі гігієнічні якості. Тому в сировинному балансі текстильної промисловості волокно льону займає третє місце після бавовняного і хімічних волокон.

Насіння льону містить 35-42% висихаючої олії (йодне число понад 165) і близько 25% білка. Олію широко використовують в харчовій, лакофарбовій, миловарній, паперовій, електротехнічній промисловості та в медицині.

Макуха, що є продуктом переробки насіння, - цінний концентрований корм для тварин. Її використовують як один з компонентів комбікормів.

З короткого волокна льону (паклі) виготовляють вірьовки, шпагат тощо.

Останнім часом широко використовують і кострицю, яка залишається після відділення волокна від стебел. З неї на льонозаводах виготовляють плити для виробництва меблів. Можна виготовляти з неї папір, картон і технічний етиловий спирт.

Походження, поширення. Льон-довгунець давня культура, відома ще за

4- 5 тис. років до н. е. в Індії, Китаї, Єгипті. У нашій країні вона поширилась в XV ст.. На початку XVIII ст. в Росії були побудовані державні канатні й полотняні фабрики. З перших років ХХ ст. наша країна стала основним експортером волокна за кордон.

В Україні льон-довгунець висівають залежно від потреб у волокні на площі 100-160 тис. га. Проте в останні роки площі посіву льону-довгунця різко скоротились. Найбільші посівні площі його зосереджені у Житомирській, Чернігівській, Волинській, Львівській, Ровенській, Івано-Франківській та Київській областях. Середня урожайність волокна в Україні - 4-4,5 ц/га. В льонарських господарствах, у яких впроваджена інтенсивна технологія вирощування льону, урожайність довгого волокна досягає 10-12 ц/га й насіння

5- 8 ц/га

Льон-довгунець

Рис. 49. Г рупи льону: а - льон довгунець; б, в - льон проміжний; г - льон кудряш; д - сланкий льон.

Ботанічна характеристика, біологічні особливості. Льон належить до родини льонових (Linaceae). Рід Linum складається більш як з 200 видів, з яких найбільше виробниче значення має льон звичайний (Linum usitatissimum L.). За морфологічними ознаками льон звичайний поділяється на 5 підвидів, з яких найпоширенішим є євразійський підвид. Євразійський підвид об’єднує 4 різновиди льону: льон-довгунець, льон-кучерявець, льон-межеумок та льон сланкий (рис. 49).

Більшість посівів у нашій країні відведено під льон-довгунець, який вирощують насамперед для виробництва волокна. Волокно у вигляді волокнистих або луб 'яних пучків, кільцем розміщених у корі стебла, складається з окремих елементарних волокон, склеєних між собою пектиновою речовиною. Елементарні волокна - це витягнуті із загостреними кінцями клітини 15-40 мм завдовжки. В кожному пучку 25-40 волокнин. Пучки, зєд’нуючись між собою, утворюють стрічку технічного волокна.

Кількість і якість волокна неоднакова в різних частинах стебла. Біля основи розміщується 12% волокна, в середній частині - до 35%. Волокно в цій частині довге, тонке, щільно з’єднане' в пучки, має високу якість. У верхній частині стебла волокна близько 28-30%. Кількість елементарних волокон у пучку зменшується, тому волокно тут менш міцне.

Якість довгого волокна оцінюють номером, який визначають органолептично - порівнянням із стандартним зразком. Відповідно до стандарту, довге волокно залежно від якості оцінюють номерами 8, 9, 10, 11, 12, 13 ,14, 15, 16, 18, 20, 22, 24. Крім того, якість довгого волокна характеризується технологічними ознаками - міцністю, гнучкістю, тониною, добротністю, прядивною здатністю.

Льон-довгунець - дводольна самозапильна рослина. Спостерігається також і перехресне запилення льону. Протягом вегетаційного періоду льон - довгунець проходить такі фенологічні фази: сходи, ялинка, бутонізація, цвітіння і достигання. У фазі сходів утворюються сім’ядольні листочки і брунька. У цей період інтенсивно росте коренева система. Через 6-7 днів за сприятливих умов головний корінь заглиблюється у ґрунт на 15-22 см, а у верхній його частині утворюється густа сітка бічних корінців. У цій фазі проводять боротьбу з шкідниками льону, особливо з льоновою блохою.

У фазі ялинки ріст рослин дуже повільний. Залежно від погодних умов фаза триває 15-20 днів, висота рослин досягає 5-6 см. В цей період вони покриті восковим нальотом. Тому у фазі ялинки слід вести боротьбу з бур’янами, застосовуючи гербіциди. Після цієї фази наступає період швидкого росту, який спостерігається і в фазі бутонізації. Приріст льону у висоту за 10 днів цього періоду досягає до 35 см. Залежно від погодних умов період інтенсивного росту триває 12-20 днів. Загальна висота рослин досягає 50-60 см, або 70-75% висоти на кінець вегетаційного періоду. Тому посіви мають бути чистими від бур’янів і добре забезпеченими поживними речовинами та вологою.

У фазі цвітіння, яка триває 5-8 днів, ріст рослин різко сповільнюється, а під кінець її повністю припиняється. У цей же період закінчується і утворення волокна в стеблах.

У фазі достигання розрізняють зелену, ранню жовту, жовту і повну стиглість льону. В цей час формується і достигає насіння, дерев’яніє стебло рослин. Весь вегетаційний період льону становить 75-90 днів. У холодну дощову погоду він подовжується на 5-6 днів, а в сухе і жарке літо, навпаки, скорочується на 3-4 дні.

Льон-довгунець - культура помірного клімату. Сума ефективних температур для його розвитку за вегетаційний період становить 1400-2000оС. Льон добре росте і розвивається при помірно теплій, навіть прохолодній погоді без різких змін температури вдень і вночі. В умовах жаркої погоди льон утворює товсті стебла з невисоким вмістом грубого волокна.

Насіння льону починає проростати при 3-5оС. Оптимальна температура для його росту і розвитку 16-17оС.

Льон-довгунець дуже вимогливий до вологи. Його коефіцієнт транспірації 400-430. Краще росте при вологості ґрунту 70% НВ. Найбільше води потребує у фазах бутонізації і цвітіння. Не переносить перезволоження і на полях з близьким заляганням ґрунтових вод росте погано.

Льон-довгунець належить до культур довгого дня з відносно невеликою інтенсивністю сонячного світла. Встановлено, що довгий день сприяє кращому розвитку технічної довжини рослин, утворенню волокна кращої якості. При інтенсивному сонячному освітленні посилюється гілкування стебла, що зменшує кількість і якість волокна. Найбільш сприятливе для льону чергування сонячних і хмарних днів. В таких умовах у загущених посівах у рослин виростають довгі, тонкі стебла, що гілкуються тільки зверху. Має значення також напрям рядків. Якщо вони розміщені з півночі на південь, то краще освітлюються рядки, посилюється ріст і розвиток льону-довгунця.

Льон - культура дуже вимоглива до вмісту у ґрунті поживних речовин. Це пояснюється тим, що у нього слаборозвинена коренева система, яка, крім того, характеризується невисокою засвоючою здатністю. У льону-довгунця короткий період поглинання основної маси поживних речовин, він обмежується фазами бутонізації і цвітіння. Загальна потреба льону в поживних речовинах дуже висока. Для утворення 1 ц волокна льон виносить з ґрунту 8 кг азоту, 4 кг фосфору, 1,7 кг калію. Поживні речовини з мінеральних добрив льон-довгунець використовує неоднаково: азоту -70-80%, фосфору - 15-20%, калію - 50-60%.

Найбільш придатні для льону добре окультурені середні суглинкові ґрунти з незначною опідзоленістю. Оптимальна реакція ґрунтового розчину слабокисла (рН 5,9-6,5). Легкі ґрунти (супіщані і піщані) для льону малопридатні. Погано росте він також на важких ґрунтах. На карбонатних ґрунтах у льону утворюється грубе, ламке волокно.

Районовані сорти льону-довгунця в Україні: Томський 16, Ірма, Київський, Рушничок, Синільга, Український 3, Могилівський 2, Чарівний та ін.

Інтенсивна технологія вирощування. Місце в сівозміні. Льон - довгунець вимогливий до попередників. При частому вирощуванні на одному полі настає льоновтома ґрунту, знижується або повністю гине врожай льону внаслідок нагромадження в ґрунті збудників фузаріозу, антракнозу й поліспорозу. Щоб запобігти льоновтомі, слід вирощувати льон га одному полі не раніш як через 6-7 років. Посіви розміщують на знижених ділянках сівозміни, уникаючи замкнутих блюдець, бо він може вимокнути. За даними науково-дослідних закладів і передового досвіду, кращими попередниками льону-довгунця є озима пшениця по пласту багаторічних трав або ярі зернові після удобрених просапних культур.

За даними науково-дослідних закладів, при внесенні повного добрива після багаторічних трав, озимих зернових і картоплі мали практично однакові врожаї льону-довгунця, але вихід і якість довгого волокна були вищими при вирощуванні його по обороту пласта багаторічних трав, частіше після озимої пшениці.

Останнім часом льон-довгунець після високоврожайних багаторічних трав, як правило, вилягає. Пояснюється це тим, що трави нагромаджують у ґрунті багато азоту. При цьому знижується врожай і якість волокна й насіння. Враховуючи це, у передових господарствах льон вирощують здебільшого по обороту пласта багаторічних трав - після озимої пшениці.

Під озимі і ярі зернові, які використовуються як попередники льону, слід вносити повне мінеральне добриво (Н50-80Р60-8(>К50-80).

Льон мало виснажує ґрунт. Після нього в сівозміні можна вирощувати озимі і ярі зернові, картоплю, гречку та інші культури.

Обробіток ґрунту. Льон-довгунець добре реагує на якість основного і передпосівного обробітку ґрунту, що зумовлюється слаборозвиненою кореневою системою, неглибоким загортанням насіння і здатністю забур’янюватися. Спосіб обробітку ґрунту визначається його особливостям, попередниками, забур’яненістю та вологістю.

Після стернових попередників ґрунт обробляють за типом напівпару. Суть цього способу в тому, що зяблеву оранку на глибину 20-22 см здійснюють відразу після збирання попередника з одночасним боронуванням. Орють плугом з передплужником ПЛН-5-35, ПЛП-6-35. Восени, у міру проростання бур’янів, ґрунт 2-3 рази культивують культиватором КПС-4 і одночасно боронують. Першу культивацію роблять на глибину 10-12 см, а кожну наступну - на 2-3 см менше. При цьому змінюють щоразу напрям культивації. Це дає змогу запобігти переміщенню насіння бур’янів з нижніх шарів ґрунту у верхні. У разі забур’янення поля пирієм повзучим вносять 2-3 кг/га раундапу. Останню осінню культивацію проводять за 2-3 тижні до настання стійкого похолодання.

Ефективний також обробіток ґрунту під льон за типом поліпшеного зябу. Після збирання зернових лущать стерню у двох напрямках на глибину 6-8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 або на глибину 10-12 см лемішними лущильниками ППЛ-10-25. На полях, засмічених пирієм повзучим і коренепаростковими бур’янами, слід застосовувати лемішні лущильники і важкі дискові борони БДТ-5, БДТ-7. Насіння пирію і порізані кореневища швидко проростають і при наступній зяблевій оранці загортаються глибоко в ґрунт і гинуть. Зяблеву оранку на глибину 20-22 см проводять у ранні строки плугами з передплужниками.

Передпосівний обробіток на легких ґрунтах зводиться лише до боронування зчіпкою борін (важких, середніх, легких) у 2-3 сліди так, щоб розпушити ґрунт на глибину загортання насіння. На ущільнених ґрунтах, де боронуванням не розробляється верхній шар ґрунту, проводять неглибоке дискування одночасно з боронуванням. Проте більш ефективне застосування комбінованого агрегату РВК-3,6, який за один прохід добре розпушує, ущільнює і вирівнює поверхню ґрунту.

Удобрення. Льон нерівномірно поглинає поживні речовини по фазах і періодах росту, а також нерівномірно використовує їх. Найбільше поживних речовин з ґрунту льон забирає у фазі бутонізації - 48% азоту, 65 - фосфору і 59% калію від загальної кількості поживних речовин, які засвоюються протягом вегетаційного періоду. Тому кращими для нього є легкорозчинні добрива. Зокрема, використовують аміачну селітру й сірчанокислий амоній, калійну сіль, калімагнезію, борний суперфосфат та ін. Кращими калійними добривами вважаються безхлорні. Можна також застосовувати комплексні добрива: амофос та РКД (рідкі і комплексні добрива).

При застосуванні добрив під льон потрібно враховувати вплив кожного з основних елементів живлення на врожай і якість волокна. Встановлено, наприклад, що достатнє забезпечення рослин азотом позитивно впливає на вихід довгого волокна, надмірне - зумовлює вилягання рослин і посилене ураження льону хворобами, що зменшує вихід волокна і погіршує його якість. Достатній рівень фосфорного живлення сприяє скороченню вегетаційного періоду льону з одночасним підвищенням виходу волокна. Раціональне калійне живлення збільшує у волокнистих пучках кількість елементарних волокон, що позитивно позначається на виході довгого волокна і його якості. Калій, крім того, підвищує стійкість льону проти вилягання.

Дози мінеральних добрив під льон визначають відповідно до агрохімічного і фізико-хімічного стану ґрунту і якості попередника. За даними науково-дослідних установ, для одержання високого урожаю волокна (не менше як 10 ц/га) на дерново-підзолистих ґрунтах, що містять до 15 мг Р2О5 на 100 г ґрунту, під льон треба вносити 90-120 кг/га діючої речовини фосфорних добрив. На окультурених, що містять понад 15 мг рухомого фосфору на 100 г ґрунту, такий урожай можна мати при внесенні його 60-90 кг/га.

Доза калійних добрив під льон-довгунець залежить від забезпеченості ґрунту обмінним калієм. На добре забезпечених калієм ґрунтах (не менше ніж 20 мг К2О на 100 г ґрунту) їх вносять 60-90 кг/га, а на недостатньо забезпечених (10-15 мг К2О на 100 г ґрунту) - 90-120 кг/га діючої речовини.

При визначенні доз азотних добрив під льон враховують попередник. Після зернових з урожайністю зерна до 20 ц/га вносять 30-40 кг/га діючої речовини азотних добрив ( 1 ц/га аміачної селітри), з урожайністю 20-40 ц/га - до 20-25 кг/га (0,6-0,7 ц/га аміачної селітри). Тільки на мало окультурених ґрунтах з урожаєм зернових менш як 20 ц/га азотних добрив вносять до 50 кг/га (до 1,5 ц/га) аміачної селітри

На недостатньо забезпечених азотом ґрунтах повне мінеральне добриво вносять у співвідношенні №Р:К як1:2:3, а на ґрунтах багатих азотом - 1:3:4.

Фосфорні і калійні добрива слід використовувати восени під оранку або глибоку культивацію, азотні - навесні під передпосівну культивацію. Частину фосфорних добрив (0,5 ц/га суперфосфату) вносять у рядки під час сівби льону- довгунця.

З мікроелементів льон найбільше потребує бору. Застосовують борний суперфосфат або борну кислоту. При розкидному внесенні 2-3 ц/га борного суперфосфату льон-довгунець забезпечується бором. Борну кислоту (0,3-1,5 кг/га) доцільніше вносити разом з гербіцидами. На торф’яниках використовують мідний купорос (0,25 ц/га) або піритний недогарок (2,5-5 ц/га).

Дерново-підзолисті ґрунти під льон треба вапнувати. Проте вапняні добрива при безпосередньому внесенні під льон негативно впливають на якість волокна, тому ними удобрюють попередник. Залежно від кислотності ґрунту встановлюють такі дози добрив: при рН 4,5 і нижче - 2,5-3 т/га, рН 4,6-5 - 2­

2,5 т/га і при рН 5,0-5,5 - 1,5-2 т/га.

Гній та торфогнойові компости безпосередньо під льон не вносять, бо це спричиняє невирівняність стеблостою, рослини часто вилягають, якість волокна погіршується.

Сівба. Для сівби використовують насіння льону 1-3 репродукції зі схожістю не нижче 85%, чистотою не менше 97%. Насіння має бути добірним - добре виповненим, вирівняним за розміром, без вмісту насіння бур’янів. При виявлені в насінні льону насіння пажитниці його пропускають через електромагнітну машину. Перед сівбою проводять повітряно-тепловий обігрів його протягом 4-5 днів на брезентових полотнах або на бетонованих

площадках. Насіння насипають тонким шаром (5-6 см) і кілька разів на день перемішують.

Проти фузаріозу, антракнозу та інших грибних захворювань насіння льону за 2-3 місяці або за два тижні до сівби протруюють. Застосовують 80% ТМТД, вітавакс 200 (1,5-2 кг на 1 т насіння). Для протруювання використовують машини ПУ-3, ПС-10,ПСШ-3, “Мобітокс”. Разом з

протруюванням рекомендується обробляти насіння молібденово-кислим амонієм, сірчанокислим цинком (200 г на 1 ц насіння) або борною кислотою (125-150 г на 1 ц насіння), особливо при сильному зараженні бактеріозом.

Від строків сівби льону значною мірою залежить урожай і якість волокна. Оптимальний строк сівби ранній, але обов’язково в добре розроблений ґрунт, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 6-8оС. При ранньому висіванні швидкий ріст і фаза бутонізації льону-довгунця припадають на період з відносно невисокими температурами повітря і підвищеною вологістю ґрунту. Це сприяє доброму росту стебел і нагромадженню в них волокна. Ранні посіви менше пошкоджуються шкідниками і хворобами. Дані багаторічних досліджень свідчать, що при висіванні льону через 10 днів після оптимального строку, якість волокна погіршується на 0,5 номера. Сівбу слід закінчувати протягом 3-4 днів.

Кращий спосіб сівби льону-довгунця - вузькорядний з шириною міжрядь

7,5 см. Для сівби використовують сівалки СУЛ-48,СЗЛ-3,6,СЛН-48А.

Урожай льону-довгунця значною мірою залежить від густоти стеблостою. У нормально загущених посівах стебла виростають високими, тонкими, з невеликою кількістю насінних коробочок; у зріджених - стебла мають більший діаметр, дуже гілкуються, на них утворюється більше коробочок. Оптимальна густота стеблостою для більшості районованих сортів становить 1900-2100 шт. на 1 м. Така густота стеблостою забезпечується нормою висіву 22-23 млн. шт. схожих насінин на 1 гектар (120-130 кг/га).

На важких зволожених ґрунтах насіння льону загортають на 1,5-2, на легких - 2-2,5, на осушених торфовищах - на 2-3 см.

Догляд за посівами. Для знищення ґрунтової кірки до появи сходів проводять боронування легкими боронами упоперек напряму рядків.

Проти льонової блохи за 1 -2 дні до появи сходів обробляють краї полів на ширину 3-4 проходів агрегату. При поширенні шкідників по всьому полю проводять суцільну обробку у період появи сходів інтексицидом ф'юрі (0,1­0,15 л/га).

Для боротьби з бур’янами у посівах льону перевагу слід надавати агротехнічним заходам. Це правильне ведення сівозміни, додержання вимог системи основного і передпосівного обробітку ґрунту, висівання кондиційного насіння при оптимальних нормах висіву тощо. Хімічними заходами боротьби з бур’янами доповнюють агротехнічні. Проти дводольних бур’янів у посівах льону застосовують гербіциди 2М-4Х (0,9-1,5 кг), базагран (2-3 кг/га), кросс (120-140 млн./ га), льонок (8-10 г/га). Гербіциди застосовують у фазі ялинки при висоті рослин 4-6 см. Якщо протягом 2 годин після обробки пройшов дощ, обробку посівів повторюють половинною дозою препарату. При правильно визначеній дозі гербіциду через 2 години після обробки в сонячну погоду краї листя бур’янів деформуються. Проти однорічних злакових бур’янів у посівах льону у фазі ялинки застосовують такі гербіциди: зеллек супер (0,5 л/га), селект (1,4-1,8 л/га), тарга супер (2-3 л/га). Пажитницю льонову знищують триалатом (1,0-1,5 кг/га). Обробку поля гербіцидом проводять за 1-3 дні до сівби.

Гербіциди вносять тільки штанговими обприскувачами ПОШ-15, ПОМ-630, обладнаними форсунками крупнокапельного розпилювання з витратою води 300-400 л на 1 га. Внесені гербіциди треба відразу заробити в ґрунт.

Збирання врожаю У льону-довгунця розрізняють 4 фази стиглості: зелену, ранню жовту, жовту і повну.

У фазі зеленої стиглості стебла і коробочки зелені, листя підсихає і жовкне у нижній третині рослини. Насіння містить рідину молочної консистенції. Волокно в цій фазі тонке, але неміцне.

У фазі ранньої жовтої стиглості на нижній половині стебла обсипається листя і все листя, крім верхівкового, жовкне. Насіння в 65-75% жовто-зелених коробочок світло-зелене з жовтим носиком. В інших коробочках воно світло - жовте. При збиранні льону в цій фазі волокно має найвищі якості.

У фазі жовтої стиглості рослини і все листя жовкнуть. В 50% коробочок насіння жовте, в решті - світло-коричневе. Трапляються коробочки з блідо-зеленим насінням. Якість волокна в цій фазі дещо погіршується.

У фазі повної стиглості опадає листя, стають бурими коробочки, насіння - коричневим, твердіє, волокно грубе і жорстке.

Збирання льону слід починати через 2-3 дні після настання ранньої жовтої стиглості, а основний урожай - у фазі жовтої стиглості.

Комбайновим спосіб забезпечує високий рівень механізації збирання (ЛКВ-4А, ЛК-4К) і післязбиральної доробки льонопродукції. Льонокомбайн вибирає льон, обчісує коробочки, розстеляє солому на льонищі або зв’язує її в снопи, збирає льоновий ворох у причіпи.

Розроблено і впроваджено у виробництво кілька способів комбайнового збирання льону: з одночасним зв’язуванням в снопи і реалізацію соломи на завод первинної переробки; з розстелянням в стрічки на льонищі, підбиранням і зв’язуванням соломи в снопи після підсихання підбирачами ПТН-1 і ПТП-1 і реалізацію соломи на льонозавод; з розстелянням у стрічки на льонищі для одержання трести із застосуванням для перевертання стебел при вилежуванні ОСН-1 і збиранням готової трести підбирачами ПТН-1, ПТП-1 із зв’язуванням в снопи і реалізацію її на льонозавод.

Для своєчасного збирання льону на кожні 100 га посівів треба мати два льонокомбайни ЛКВ-4А і ЛК-4К, чотири причіпи 2ПТС-4М і пункт сушіння льонового вороху з двома підігрівачами повітря ВПТ-600 або ВПТ-400, молотарку-віялку МВ-2,5А для переробки вороху, два обертачі ОСН-1 і два підбирачі трести ПТН-1.

Краще збирати льон груповим способом 2-3 комбайнами. При цьому зручніше відвозити ворох з поля і менше потрібно транспортних засобів, легше проводити обслуговування машин. Щоб запобігти зниженню якості насіння, ворох відразу сушать до 16-18% вологості. Після цього його переробляють на машині МВ-2,5А, а насіння підсушують до вологості 13%.

Дослідження багатьох науково-дослідних закладів свідчать про те, що виготовлення трести на льонищі майже не відрізняється від її вилежування на природних луках. Умови вилежування можна поліпшити підсіванням під льон таких злакових багаторічних трав, як вівсяниця лучна, райграс пасовищний та інших.

Під час вилежування при посірінні верхнього шару стрічку трести перевертають машиною ОСН-1. Це поліпшує її фізико-механічні властивості і якості. Піднімають тресту тоді, коли вона набуває сірого кольору, волокнистий шар відділяється суцільними стрічками по всій довжині стебла, деревина легко ламається і відокремлюється від волокнистого шару. Для підняття трести використовують підбирачі ПТН-1 і ПТП-1.

Найбільш прогресивний спосіб реалізації льоносировини - за схемою поле - завод. При збиранні льону комбайном ЛКВ-4П з одночасним зв’язуванням соломи в снопи її після просушування відвозять на льонозавод.

Розроблено і впроваджено промислові методи приготування трести. Насамперед це теплове мочіння її у рідині, підігрітій до 25оС. Процес триває

3- 4 доби, а при вдосконаленій технології ( регенерація рідини, застосування прискорювачів) готову тресту мають за 40-60 годин.

Після закінчення вимочування рідину зливають, тресту промивають холодною водою, вивантажують і віджимають спеціальними машинами ОПЛ-2, ОПЛ-2МС. Під час віджимання треста промивається спочатку холодною, а потім гарячою водою і після цього надходить на конвеєрну сушарню.

Висушена треста виминається на м’ялках МЛКУ-6А. Одержане волокно обробляють на льонотіпальних машинах ТЛ-40А для одержання довгого волокна. Відходи після тіпання обробляють на спеціальних машинах КЛ-25М і одержують коротке волокно.

РОСЛИННИЦТВО

Укісне використання травостою

Строки і частота скошування травостоїв значною мірою впливають на довголіття і урожайність природних та сіяних кормових угідь. Багаторазове скошування травостою в ранні строки призводить до зниження життєдіяльності рослин, що негативно …

Створення та раціональне використання культурних пасовищ

Значення пасовищ і пасовищного корму для тварин. Зелений пасовищний корм є основним кормом при літньому утриманні більшості видів сільськогосподарських тварин. Частка його в літньому раціоні великої рогатої худоби, залежно від …

Система докорінного поліпшення сіножатей і пасовищ

Докорінне поліпшення сіножатей і пасовищ проводиться тоді, коли поверхневим поліпшенням не досягається необхідний рівень їх продуктивності. Докорінне поліпшення - це система заходів, спрямованих на перетворення низькопродуктивних природних кормових угідь у …

Как с нами связаться:

Украина:
г.Александрия
тел./факс +38 05235  77193 Бухгалтерия
+38 050 512 11 94 — гл. инженер-менеджер (продажи всего оборудования)

+38 050 457 13 30 — Рашид - продажи новинок
e-mail: msd@msd.com.ua
Схема проезда к производственному офису:
Схема проезда к МСД

Партнеры МСД

Контакты для заказов шлакоблочного оборудования:

+38 096 992 9559 Инна (вайбер, вацап, телеграм)
Эл. почта: inna@msd.com.ua