ПАКУВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ

Наповненої тари

Рис. 3.84. Циклограма роботи фасувальної машини: І— подача і відведення тари; II, VII - піднімання і опускання тари; III, V, VII—переключення запірної арматури; IV— створення розрідження в тарі; VI — наповнення тари

Відповідно до ГОСТ 14774-81 «Машины фасовочные для пищевых жидкостей» кількість фасувальних пристроїв в машинах приймають кратною 4. Для карусельних машин приймають кількість фасувальних пристроїв рівною 16, 20, 24 і т. ін.

Поряд з цим ГОСТом регламентовано значення модуля (відношення діаметра каруселі до числа фасувальних пристроїв). Модуль фасувальних машин приймають рівним 35 мм.

Якщо відоме значення кількості фасувальних пристроїв, то діаметр каруселі дорівнює:

DK = ™n'o, (3.110)

де тп — модуль фасувальної машини;

п'0 — прийняте значення кількості фасувальних пристроїв.

Одержане значення Dk потрібно порівняти з допустимим за заданою частотою обертання каруселі, що забезпечує нерозхлюпування рідини з банок (для пляшок таку перевірку здійснювати не потрібно).

Тоді лінійна швидкість переміщення дозувального пристрою дорівнює:

п - D ■ п '

Розрахована таким чином швидкість повинна бути узгодженою зі швидкістю транспортних систем, розподільних зірочок і т. ін.

Кількості розрахованих таким чином параметрів здебільшого вистачає для проведення подальших кінематичних, конструктивних і динамічних розрахунків як фасувально-дозувальних пристроїв, так і машини загалом.

Під час проведення технологічних розрахунків важливим параметром е також витрати енергії. Однак на етапі проектних розрахунків визначити витрати енергії, що споживається машиною на виконання дозувально - фасувальних операцій, практично не можливо, так як енергія витрачається здебільшого на подолання механічних опорів, що діють під час переміщення рухомих робочих органів відносно нерухомих.

Величина цих механічних сил опорів в свою чергу залежить від конструкції розмірів і маси рухомих вузлів, які можна визначити лише наприкінці проектування машини.

При проведенні перевіркових розрахунків статична складова потужності привода може бути розрахована за виразом:

(3.112)

де С0І — кутова швидкість г-го рухомого робочого органу машини;

Mj — крутний момент сил опору переміщення г-го робочого органу;

/7 — к. к.д кінематичних пар, що входять до складу привода.

Конкретна структура виразів дляМі залежить від конструкції і прин­

ципу роботи машини.

Розрахований і вибраний таким чином електродвигун буде гарантовано замалої потужності, особливо для забезпечення надійного розгону каруселі й виходу машини на усталений режим роботи.

Більш коректне значення потужності двигуна можна одержати, якщо скористатись формулою:

(3.113)

де /, — приведений до вала двигуна момент інерції г-го робочого органу, що обертається;

tp — час розгону ротора (каруселі), приймають tp = 0,9-1,1 с.

Формулу (3.113) можна застосовувати тільки за умови, що відомо конструктивне виконання всіх вузлів машини. У випадку проектного розрахунку застосовують формулу (3.112), одержане значення потужності збільшують в 1,7-2 рази, і за цим значенням попередньо вибирають електропривод.