Офсетний друк

ВПЛИВ ФАРБОВОГО ТА ЗВОЛОЖУВАЛЬНОГО АПАРАТІВ НА МЕХАНІЗМ ПЕРЕХОДУ ФАРБИ

Система регулювання подачі фарби. Зональне регулювання фарбового ножа здійснюється за допомогою різного підтиску його окремих ділянок (зон) до дукгорного циліндра.

Відстань між ножем і дукторним циліндром можна змінити не тільки прямим регулюванням зональних гвинтів, а й бічним підтиском за допо­могою сусідніх або навіть більш віддалених від ділянки гвинтів, що регулюються.

На рис. 3.25 показано фарбові дозувальні ящики з механізмами зонального регулювання, встановленими роздільно, які можуть регулюватися незалежно один від одного.

На рис. 3.25,а зображено вузол зонального регулювання подачі фарби на АРМ фірми «Heidelberg». Ця конструкція за допомогою регулю­вального двигуна і тонкої металевої пластини забезпечує задану подачу шару фарби на дукторному циліндрі.

На рис. 3.25, б показано ніж ФА «Junimatiq» фірми «Mьller Johanis - berg», що примусово переміщується і складається з окремих планок. Контроль зміщення кожної планки ножа виконує регулювальний двигун. Прогин або відтиснення ножа під зусиллям шару фарби на дукторному циліндрі неможливі.

На рис. 3.26, в зображено аналогічний фарбовий дозувальний пристрій фірми «MAN-Roland», в якому дозування виконується за допомогою центрованих відносно дукторного циліндра окремих ножів - ракелів.

У цих фарбодозувальних апаратах кількість фарби в ящику ФА не впливає на її подачу. В звичайних апаратах, де регулювання кількості фарби по зонах здійснюється за допомогою суцільного фарбового ножа, майже відразу ж після заповнення ящика ФА подача фарби уже відрізня­ється від заданої, особливо на середній ділянці.

Ще одна перевага фарбодозувальних апаратів з роздільно регулюваль­ними зональними елементами полягає в обмеженні подачі фарби тільки в межах регулювальної зони завширшки близько ЗО мм.

Регулювання передавального валика ФА. Друкар може ефективно керувати друкарським процесом тільки тоді, коли ФА добре відрегульо­ваний. Передавальний валик передає з дукторного циліндра смуги фарби, які регулюються за товщиною.

Кількість фарби, що передається в кожній зоні, регулюється зміною кутової швидкості та зазору, на який виставлено ніж ФА.

Передавальний валик ФА регулюється так, щоб при великому куті повороту дукторного циліндра на передавальний валик передавалася широка смуга фарби малої товщини (рис. 3.26, а). Якщо кут повороту

Дукторного циліндра малий, то передається вузька смуга фарби великої товщини (рис. 3.26, 6).

Тоді тонке регулювання рівномірності накочування фарби неможливе. Слід мати на увазі, що чим тонша смуга фарби, тим ліпше її розкочу­вання. Якщо ніж ФА щільно притиснутий до дукторного циліндра (рис. 3.26, в), то в цьому місці фарба подаватися не буде.

При знятті смуги фарби з дукторного циліндра передавальний валик залишає на ньому профіль знятого шару фарби. За виглядом цього профі­лю друкар може визначити, як треба відрегулювати фарбовий ніж, щоб при великому повороті дукторного циліндра через щілину між фарбовим ножем і циліндром проходила необхідна кількість фарби.

Спрацювання ножа при його неправильному встановленні. Ніж ФА за допомогою зональних затискних гвинтів встановлюється відпо­відно до необхідної подачі фарби. Занадто щільне встановлення ножа призводить до його зшліфовування, особливо тоді, коли на великофор­матних машинах друкується малоформатна продукція. При цьому на бічних ділянках, куди фарба не подається, фарбовий ніж притискується занадто щільно до дукторного циліндра.

Доцільно, щоб між фарбовим ножем і дукторним циліндром весь час знаходився тонкий шар фарби, який є захистом від зшліфовуння фарбового ножа.

Утворення смуг фарби на відбитках (шаблонування). У процесі друкування деяких сюжетів з великими ділянками зображення середніх тонів і тіней або з великими плашками внаслідок взаємодії на накочу - вальних валиках шару фарби малої товщини зі ЗР на відбитках можуть виникнути смуги фарби (шаблонування), що є дефектом друку.

Для того щоб запобігти виникненню шаблонування, необхідно: а) поліпшити конструкцію ФА (перший і останній накочувальні валики слід обладнати додатковими розкочувальними циліндрами); б) зменшити поверхневий натяг ЗР, наприклад додати до нього ізопропиловий спирт, і зменшити подачу ЗР.

Накочувальні валики та їх вплив на перехід фарби. Накочування фарби на друкарську форму. Підготовлена фарба у ФА подається на накочувальні валики і наноситься ними на друкарську форму. Ця операція з технологічної точки зору — найважливіша, оскільки суттєво впливає на якість відбитка. Накочування фарби на друкарську форму пов’язане з багатьма явищами, деякі з них були розглянуті вище.

Для операції накочування фарби на друкарську форму важливе значення мають й інші фактори, зокрема: відношення довжин кіл кожного накочувального валика до всієї сукупності накочувальних валиків; дов­жина друкарської форми в напрямку її обертання; товщина шару фарби на накочувальних валиках перед нанесенням її на форму; характер друкарської форми; конструкція формонесучої поверхні та ін.

Найбільш правильна передача лінійних розмірів та оптичних густин зображення на відбитку може бути досягнута тільки за умови забезпечення на ньому досить рівномірного фарбового шару технологічно необхідної товщини. Рівномірному накочуванню фарби на форму перешкоджають різні технологічні фактори, а саме: температура фарби та навколишнього повітря; зміна умов випаровування ЗР; нестабільність подачі фарби фарбопостачальною групою і нестабільність відведення її на друкарську форму, пов’язані з тим, що фарба переходить на ДЕф, розміри і конфігурація яких у смузі контакту змінюються в межах циклу та ін. Внаслідок цього на відбитку місцями виникають коливання товщини фарбового шару, які погіршують якість зображення.

Кількісні показники накочування фарби. Коефіцієнт перенесення фарби визначає пропорцію, в якій фарба передаєься з фарбонесучої на фарбосприймальну поверхню. В друкарському процесі поняття «фарбо - несуча поверхня» стосується тільки дукторного циліндра, який періодично або неперервно виводить нормований за товщиною шар фарби з фарбового ящика, а фарбосприймальною поверхнею є ЗМ. Усі інші робочі поверхні (валиків ФА, зокрема й накочувальних циліндрів, друкарської форми, офсетного декеля) є проміжними, вони послідовно виконують функції фарбосприймальної або фарбонесучої поверхні, сприймаючи фарбу від елемента, який знаходиться ближче до дукторного циліндра, і передаючи її елементу, розміщеному ближче до ЗМ.

Коефіцієнт перенесення фарби з однієї поверхні на іншу у відсотках можна визначити за формулою

/г2 К

КП=--------------------------------- -100, або Кп=—-—100,

П + /г2 п Ц'+К

Де і Л; — товщина шару фарби відповідно на валику і на циліндрі перед входом у контактну зону; Л;" і /^" — те саме, тільки після проходження зони контакту. При цьому И +/г'2 = И" + Щ, але

К'і а /г'2 < /г'4 (див. рис. 3.5).

Коефіцієнт використання поверхні ФЦ визначається як відношення довжини робочої частини форми /н до довжини кола ФЦ діаметром £>:

£.=-^-•100 •

7їО

Амплітуда товщини фарби на формі. Неповне використання довжини кола ФЦ є наслідком як конструктивних, так і чисто техноло­гічних причин. Воно може бути пов’язане з наявністю проміжків (пазів) і пристроїв, призначених для закріплення формних пластин. Ці неробочі ділянки ФЦ, а також самі ПЕф дестабілізують процес накочування фарби, що може проявлятися як у межах повного оберту ФЦ, так і в межах кож­ного нового оберту накочувального валика. Через це одним з параметрів, який дає змогу характеризувати нерівномірність накочування фарби, може бути амплітуда товщини шару фарби на формі (Л^,), яка у відсотках визначається за формулою

А = ---- !ітіп_.Ю0,

Фсер

89

Де і — відповідно максимальна, мінімальна і середня

Товщини шару фарби на формі в межах одного оберту ФЦ.

Крок товщини шару на формі. Це відношення максимального значення місцевої зміни товщини шару на формі до середньої його товщини на ній. Тут мається на увазі саме максимальний, а не проміж - ковий приріст товщини шару відносно заданої, або технологічно необхід­ної, товщини шару на даній ділянці форми в межах одного оберту накочу - вального валика.

Крок товщини шару на формі 5яф у відсотках визначається за фор­мулою. ,

5 = ---- Їа«-.і00.

Ф ДЛФ-ео

Т Сер

Коефіцієнт подачі фарби. В машинах офсетного друку найчастіше використовується три або чотири накочувальні валики (або два накочу- вальних валики в анілоксових ФА), які відповідно до їхніх функцій поділяють на дві групи (рис. 3.27).

Накочувальні валики IV і III, які перші входять в контакт з друкарською формою при обертанні ФЦ 1, утворюють фарбоподавальну групу Б, яка наносить на друкарську форму основну кількість фарби. Група валиків II — І (А) називається фарборозрівнювальною. Ці валики, подаючи на форму деяку кількість фарби (меншу, ніж валики Рис. 3.27. Накочувальні Групи Б), ОДНОЧаСНО рОЗКОЧуКГГЬ ЇЇ ПО ПОВЄрХНІ групи фа, що має чотири друкарської форми рівномірним шаром необхідної валики товщини, заповнюючи западини і «зрізаючи»

Виступи, що зустрічаються в межах шару фарби, нанесеної на форму валиками групи Б.

Відношення кількості фарби, яка надійшла на форму від накочувальних валиків групи і? (<уф5), до всієї кількості фарби, переданої на форму за один цикл, включаючи й фарбу, яка надійшла на форму від валиків групи А, тобто називається коефіцієнтом подачі фарби Я, який у відсотках розраховується за формулою

Я =—^-------------------------------------------- 100.

Н А + 9ф Б

Як показує практика, на рівномірність накочування фарби поряд з іншими факторами впливає також коефіцієнт подачі фарби. Якісні відбитки здобувають при більшому надходженні фарби на друкарську форму через валики групи Б. Залежність між коефіцієнтом подачі фарби та показниками нерівномірності її шару на друкарській формі зображено на рис. 3.28.

Заштриховані області на обох графіках свідчать про те, що навіть при однакових коефіцієнтах подачі Я значення амплітуди і кроку товщини

5

Рис. 3.28. Вплив коефіцієнта подачі фарби на амплітуду (а) і крок (б) товщини шару

Фарби на формі

Шару фарби, тобто показники нерівномірності накочування фарби, для друкарських машин різних моделей різні. Проте це визначається не тільки і не стільки конструкцією ФА та кількістю накочувальних валиків, а й іншими особливостями роботи друкарської машини: загальною кількістю фарби, що накочується на форму; матеріалом і конструкцією форми; швидкістю накочування фарби та ін. Взагалі при збільшенні кількості фарби, що подається на друкарську форму валиками групи Б, обидва показники мають тенденцію до зменшення, тобто відбувається підвищення рівномірності накочування фарби.

Таким чином, рівномірність і сталість товщини шару фарби, що нако­чується на друкарську форму, залежать від конструкції ФА, насамперед від кількості, геометричних розмірів і деформаційних властивостей його елементів, а також від кількості контактних зон.

Установлення накочувальних фарбових валиків. На рис. 3.29 показано схему розміщення чотирьох (В, С, Е, Р) накочувальних фарбових валиків відносно розкочувальних циліндрів і друкарської форми. Усі валики, крім валика С, уста­новлені неправильно. Крім того, через слабкий натяг на ФЦ друкарська форма в момент контакту з валиком В згина­ється в зоні А, і валик «стрибає» на підви­щеній ділянці («хвилі») форми. Тому, перш ніж остаточно встановити накочу - вальні валики, слід перевірити, чи щіль­но друкарська форма прилягає до ФЦ.

Установлення накочувальних фарбо­вих валиків і регулювання положення їх під час роботи на різних типах друкар­ських офсетних машин описуються у від­повідних інструкціях з обслуговування цих машин.

Для практики необхідно добре знати основні положення, пов’язані з установ­
ленням накочувальних валиків, і характерні ускладнення, що виникають у процесі друкування через неправильне встановлення їх.

Накочування фарби на форму помітно змінюється тоді, коли накочу - вальні валики неправильно встановлені відносно розкочувальних циліндрів і форми. Це може призвести до полошіння і затінення на відбитку, а також до передчасного спрацювання друкарської форми та накочувальних валиків.

Накочувальні фарбові валики встановлені правильно відносно розко­чувальних циліндрів тоді, коли вони без фарби при слабкому притисненні до розкочувального циліндра можуть повертатися при обертанні його вручну. В процесі переходу фарби з одного валика на інший при правиль­но відрегульованому притисненні до розкочувального циліндра і нор­мальному контакті з друкарською формою фарбовий шар розгалужується майже навпіл. На рис. 3.29 такому розгалуженню відповідає тільки накочувальний фарбовий валик С.

Валик В через занадто сильне притиснення в місці контакту з нещільно натягнутою на ФЦ формою в зоні А і ззаду цієї ділянки витісняє з неї шар ЗР. Форма зшліфовується валиком, мікрогеометрія її поверхні та фізико-хімічні властивості швидко змінюються. Шорстка поверхня форми при підвищеному притисненні до неї валиків і під дією ЗР руйнується, а її краї з плином часу починають затінювати.

Накочувальний фарбовий валик Е, сильно притиснений до розкочу­вального циліндра, передає при контакті з потовщеною ділянкою форми потужний удар на розкочувальний циліндр в зоні £) і навіть піднімає його з опори. Встановлений таким чином накочувальний фарбовий валик діє як гальмо, оскільки різняться лінійні швидкості точок на його контакт­них поверхнях.

Результатом неправильного встановлення валиків є порушення нор­мального розгалуження фарбового шару між валиками та формою, поява полошіння на відбитку, а також надмірне тертя між накочу вальними валиками та поверхнею форми.

Накочувальний валик і7встановлено на рис. 3.29 занадто далеко від розкочувального циліндра, тому на нього надходить недостатня кількість фарби. Під час роботи машини неправильне встановлення цього валика виявляється появою на ньому глянсової ділянки.

Якщо встановлений таким чином валик і*’ друкар не виявив, то він своєчасно не побачить висихання фарби на ньому. При змиванні з поверхні валика засохлої фарби він очищується не повністю і в подаль-шому ділянка з висохлою фарбою виявляється появою білих цяток на відбитку.