Офсетний друк

Рулонні приймально-вивідні пристрої

Ці пристрої використовують, якщо задруковану стрічку знову намо­тують в рулони. Характерною особливістю їх є наявність приводу для намотування рулону зі змінною кутовою швидкістю. Для цього застосо­вують або периферійні механізми (рис. 7.23, а, б), в яких швидкість руху тягових органів збігається зі швидкістю руху стрічки, або фрикційні муфти (рис. 7.23, в), в яких кутові швидкості змінюються завдяки відносному проковзуванню тертьових поверхонь. На відміну від нескін­ченних пасів, які застосовують у рулонних гальмах стрічкоподавальних пристроїв, периферійні намотувальні механізми мають швидкість пасів 1 (рис. 7.23, а) або роликів 1 (рис. 7.23, б) більшу, ніж лінійна швидкість друку, що забезпечує натяг стрічки та щільність її намотування.

За допомогою фрикційних пристроїв момент сили тертя регулюють залежно від зміни діаметра рулону. Схема при­строю, показана на рис. 7.23, б, як найбільш проста і надійна застосовується в тихохідних РРМ.

Для встановлення в периферійних рулонних прийманнях придатні вузли поздовжнього розрізування намотуваної стрічки, які працюють як за принципом

Розрізування ДИСКОВИМИ ножами на про - Рис. 7.23. Схеми рулонних приймально - тиопорі, так і за принципом дискових вивідних пристроїв

£

С

Рис. 7.24. Схеми поздовжнього розрізування стрічкового матеріа­лу: а — за принципом розрізуван­ня на протиопорі (З — загартова­ний папероиапрямний валик); б— за принципом розрізування диско­вими ножицями (3 — загартова­ний опорний валик)

Зано на рис. 7.25. У цій конструкції є один шпиндель, встановлений на боковинах станини. Шпиндель обертається від електричного, механіч­ного, гідравлічного чи комбінованого приводу за допомогою засобів, які регулюють його швидкість для зміни щільності намотування рулону. Однопозиційне рулонне приймання має припинятися, щоб зняти намотаний рулон.

Рулонне приймання з автосклеювальним пристроєм побудовано за принципом центрального намотування, але має два шпинделі, змонтовані

Зіркою. Привід та допоміжне обладнання складніші і призначені для склеювання стрічки на ходу машини. Кожний шпиндель приводиться в обертальний рух індивідуальним приводом через запобіжну фрикційну муфту.

Нині рулонне приймання застосовують частіше (особливо для оброб­лення плівок, що розтягуються, і пакувальних матеріалів).

Обладнанням для розвантажування рулонів є рухомі важелі, які приводяться в рух гідравлічно або пневматично.

Для знімання рулонів як з центральним намотуванням, так і з автосклеювальним пристроєм, застосовуються спеціальні візки або тельфери.

На рулонних прийманнях із поворотною зіркою встановлюють напів­автоматичні або автоматичні склеювальні пристрої.

Основними вимогами до механізмів регулювання натягу стрічки, яку намотують у рулон, є забезпечення прямолінійності торців намотаного рулону та однорідної щільності намотування при збереженні точності суміщення в друкарській машині. Виконання цих вимог необхідне для якісного здійснення операцій при наступному переробленні задруко- ваного рулонного матеріалу. З цією метою механізм регулювання натягу має швидко й точно реагувати на прискорення і сповільнення швидкості друкарської машини, компенсувати зміну діаметра намотуваного рулону під час намотування та використання його в рулонних прийманнях з автосклеювальними пристроями.

Привід рулонного приймання характеризується такими параметрами: лінійною швидкістю; натягом стрічки на початку намотування на втулку рулону; шириною рулону; відношенням діаметра намотаного повністю рулону до діаметра втулки; ККД рулонного приймання з урахуванням утрат на тертя в його механізмах і вузлах та на опір повітря під час намотування.

Рулони можуть намотуватись як зі сталим натягом стрічки, так і зі змінним. Якщо стрічки намотують зі сталим натягом, то він не зміню­ється під час намотування рулону і залишається однаковим від початку намотування стрічки на втулку до намотування останнього витка рулону. Під час намотування зі змінним натягом останній виток стрічки намоту­ється на рулон із меншим натягом, ніж на початку намотування її на втулку. Так, якщо спочатку натяг стрічки дорівнює 0,4 кг на 1 см її дов­жини, то наприкінці намотування він може становити 0,2 кг/см. Намоту­вання зі змінним натягом характеризується коефіцієнтом зміни натягу, який дорівнює відношенню натягів стрічки на початку намотування її на втулку й наприкінці намотування рулону. Цей коефіцієнт треба врахо­вувати для визначення необхідної потужності приводу. Під час намоту­вання стрічки зі сталим натягом зазначений коефіцієнт дорівнює прак­тично одиниці.

Потужність приводу рулонного приймання визначають за формулою де N — потужність приводу, кВт; V — лінійна швидкість стрічки, м/с; Рт — натяг стрічки на початку її намотування на втулку, Н/см2; В — ширина стрічки, см; — зовнішній діаметр повністю намотаного рулону, см; — зовнішній діаметр втулки рулону, см; К — коефіцієнт зміни натягу стрічки під час її намотування; т| — ККД рулонного прий­мання.

Коефіцієнт К -——,

^рул

Де Рруя — натяг стрічки наприкінці намотування рулону, Н/см2.

Згідно з наведеною вище формулою при будь-якому заданому діаметрі рулону потужність приводу прямо пропорційна лінійній швид­кості стрічки. Крутний момент також прямо пропорційний діаметру рулону, а частота його обертання обернено пропорційна діаметру рулону.

Яким би способом не намотувався рулон, натяг стрічки має контро­люватися датчиком. Найчастіше датчиком, що використовується в систе­мах намотування зі сталим натягом стрічки, є плаваючий валик. Він може бути навантажений за допомогою противаги або пневматично. Крім того, електродвигуном рулонного приймання можна керувати за допомогою тензометричного пристрою, зв’язаного з плаваючим валиком.

При будь-якому переміщенні плаваючого валика подаються команди приводу рулонного приймання на збільшення або зменшення частоти обертання рулону для повернення плаваючого валика в задане поло­ження. Як привід рулонного приймання може використовуватися електродвигун постійного струму або електродвигун сталої частоти обертання з муфтою на вихрових струмах.

Натяг стрічки під час намотування рулону зі змінним натягом може регулюватися кількома способами. Одним з них є використання електронного регулювального пристрою, який дістає від основного приводу два електричних сигнали. Один сигнал має бути пропорційним лінійній швидкості стрічки, а інший — прискоренню приводу. Сигнал, пропорційний лінійній швидкості, надходить від тахогенератора, вста­новленого на основному приводі. Сигнал, пропорційний прискоренню приводу, подається із системи регулювання основного приводу. Регулю­вальний пристрій змінює потужність приводу рулонного приймання при використанні як двигуна постійного струму, так і муфти на вихрових струмах. Регулювання здійснюється так, що із збільшенням діаметра рулону зменшується натяг стрічки. Така автоматична схема дає змогу змінювати натяг стрічки за допомогою одного й того самого приводу рулонної установки та регулювального пристрою.

Іншим способом регулювання натягу стрічки є застосування схеми з динамометричним датчиком. Ця схема аналогічна схемі з плаваючим валиком за винятком того, що цей валик замінено тензометричним при­строєм, або, як його називають, підсилювачем із дротяним датчиком. У таких пристроях прогин тензометричного елемента пропорційний наван­таженню, а генерований датчиком сигнал — натягу стрічки, що діє на датчик.