КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Дзеркала

Дзеркала завжди повинні мати основу, до якої їх закріплюють. Як правило, основою слугують плитні матеріали або фанера товщиною 6+8 мм. Фанера вико­ристовується тільки для малих дзеркал - не більше 400 х 400 мм, адже жолоб­лення основи може призвести до руйнування скла дзеркала. Для основи пере­важно використовують плитні матеріали товщиною 16 і 18 мм. На рис. 4.122 по­казано основні варіанти кріплення дзеркал до плити притискачами. Найпростіші притискачі являють собою металеві пластини з капроновою прокладкою, які шу­
рупами закріплюються до основи, потім накладається дзеркало і кінці пластини загинаються на фацет (крайку) дзеркала, на рисунку показано стрілкою А. Останнім часом дзеркала на основі закріплюють клейкою стрічкою - в.

а 5*1 б 5*1 Г|

Часто дзеркала навішують на стіну для відбиття на повний зріст, тоді вони. мають значну висоту - 900+1200 мм і більше (не йдеться про дзеркальні двері шаф-купе, рис. 4.64, 4.65), і важливо їх відрегулювати строго по вертикалі, бо досягнути цього дюбелями складно. З цією метою використовують букшу-екс - центрик, рис. 4,123, яка дає змогу регулювати висоту кріплення плитної основи в межах 6 мм.

Установка дзеркал у нішах корпусних виробів має свої особливості. Попер - ше, такі дзеркала мають бути знімними, по-друге - захищеними від руйнування у разі дії зовнішніх сил на задню стінку корпусу при переміщенні меблів, інакше це призведе до їх руйнування. Щоб запобігти такому руйнуванню дзеркала, ос­таннє має бути закріплене на певній віддалі від задньої стінки корпусу. На рис. 4.124 показано різні конструктивні варіанти кріплення дзеркал у нішах: б - зви­чайними полицетримачами (ф, 295,02, [46]), які попарно ставляться в бічні стін­ки ніші, в - на еластичних смужках, що приклеєні до задньої стінки корпусу, і полицетримачами, г - горішня крайка дзеркала фіксується в одинарному по­лозку (ф. 134.01, [46]), а нижня крайка - в пазу, після переміщення по стрілці А.

Полозок до горішньої стінки кріпиться цвяхами або клямрами. Характерною особливістю цього способу є те, що його можна застосувати не тільки для су­цільних дзеркал, а й для комплектів вертикальних смужок дзеркал, які ставлять­ся впритул одна до одної. Розмір дзеркал по висоті і ширині мас бути завжди меншим на 2+3 мм розміру ніші.

Фурнітура (фр. fourniture) - допоміжні матеріали, що застосовуються в якому-небудь ремеслі в процесі виготовлення виробу. Якщо в стародавні часи меблі виготовлялись виключно з деревини, то сьогодні меблі без фурнітури не мисляться. Фурнітура виготовляється з деревини, різних металів і пласт­мас або в комбінації цих матеріалів в одному виробі. Важливим показником якості фурнітури є покриття її поверхні, яка може не тільки мати захисний характер від зовнішнього середовища, а й додатково - декоративні властиво­сті - колір і фактуру. Важливим показником якості сучасної фурнітури е та - кож її міцність і довговічність служби. Класифікацію фурнітури наведено в табл. 4.22. Лицьовою називається фурнітура, яка видима на поверхні мебле­вого виробу при його експлуатації повністю або хоча б частково. Нелицьовою називається фурнітура, яка знаходиться всередині виробу і невидима при ог­ляді його зовні.

Таблиця 4.22

Кріпильною називається фурнітура, призначена для нерухомого або рухомо­го з’єднання між собою складальних одиниць і деталей меблевого виробу. Функ­ціональною називається фурнітура, призначена для покращення утилітарних (практичних) властивостей меблевих виробів.

Опоряджувальною називається фурнітура, призначена для оздоблення або декорування меблевих виробів. Дизайнери і конструктори меблевої фурнітури безперервно її оновлюють, особливо лицьову, удосконалюють або пропонують нові її взірці, які підвищують комфортні властивості меблів. У текстовій частині цього розділу послідовно подано конструктивне рішення великої кількості фур­нітури та її застосування у конструюванні корпусних виробів. Відповідно до табл. 4.22 класифікацію можна продовжувати для кожного з вказаних видів фур­нітури. Так, завіси е неперервні, трубчасті, стержневі, двошарнірні, чотиришарнір - ні, шестишарнірні, пластинчасті, багатовісні та інші. Замки ж класифікують за сис­темою закривання, а саме: штифтові, ригельні, важільні, ковзальні, циліндрові, пружинні, кодові, спеціальні для скляних дверей, висячі та інші.

Стяжки класифікують за способом затискання з’єднувальних елементів, наприклад - гвинтові, важільні, ексцентрикові, клинові та інші. Ручки класифі­кують за їх формою, незалежно від матеріалів, з яких вони виготовлені, таблиця 4.23: 1 - ручки-кнопки, що їх використовують для малих шухляд і дверей; 2 - ручки-краплі висячі використовують аналогічно типу 1; 3, 4 - ручки-скоби різ­них форм (прямолінійні, криволінійні, випуклі, асиметричні, комбіновані з різ­них матеріалів тощо), можуть бути і висячими, закріплюються горизонтально, вертикально і під кутом, використовуються для великих шухляд і дверей, при ширині шухляд вище 600 мм ставлять по дві ручки; 5 - ручки-штанги переважно використовують для дверей, і їх довжина може бути на всю їх висоту (шафи- купе); 6 - ручки-раковини заглиблюються в товщу плитного матеріалу і дуже зручні для розсувних дверей; 7 - ручки погонні своїм хвостовиком вставляють­ся на клею в горішню крайку плитних матеріалів шухляд або дверей.

На рис. 4.125 наведено приклади замків у комплекті. У побутових умовах за­мки переважно не ставляться, хоча необхідно мати одну-дві ємності для збері­гання документів, закривати хоча б від дітей. Більш доцільним є домашній сейф. Ручки виготовляють із сталі, алюмінію, пластмас, кераміки, деревини цінних і твердолистяних порід, або в різній комбінації цих матеріалів. Поверхні ручок можуть бути хромовані і поліровані, хромовані або покриті прозорими чи не­прозорими лакофарбовими матеріалами. Вся лицьова фурнітура, передусім, ручки, ключі і ключівки, активно впливають на декоративні властивості фасадів корпусних меблів.

Важливим чинником зручності та комфортності сучасних корпусних меблів е внутрішня функціональна фурнітура, яка часто являє собою складні механізми

- кронштейни, ємності, напрямні тощо. Необхідно зауважити, що такої фурніту­ри є дуже багато найменувань і різновидів, тому наводимо тільки деякі з них, що мають найбільше поширення.

На рис. 4.126 показано штангу для плічок з кронштейном для її кріплення в одежній шафі.

Рис. 4.126. Штанга для плічок стаціонарна: а - штанга (ф. 531.04), б - кронштейн-гніздо для штанги (ф. 296.01) (46]

На рис. 4,127 наведено два кронштейни: а - кронштейн для плічок для збері­гання одягу, що його використовують у тих випадках, коли глибина корпуса ста­новить 400+500 мм, тоді ширину шафи приймають не менше 550 мм; б - звичай­ний кронштейн для краваток, який закріплюють на внутрішній пласті дверей шафи.

Рис. 4.127. Кронштейн: а - висувний для плічок, б - для краваток

На рис. 4.128 також наведено кронштейн для плічок і гратчаста пластмасова стінка для монтажу поличок для зберігання взуття. Кронштейн - а являє собою механічну поворотну штангу (може бути електрифікована) для плічок зі збері­гання короткого одягу (до 1000 мм довжиною) - піджаки, кофти, сорочки тощо. Застосовується такий кронштейн у ємності корпусу над шафою для верхнього одягу, тоді штанга цього кронштейна буде на висоті 1800+2000 мм, але зручніше користуватись цією штангою, коли повернути її в горизонтальне положення за допомогою ручки-тяги. Ґратчастий пластмасовий тримач (у комплекті є правий і лівий) - б слугує для монтажу трьох поличок (товщиною до 10 мм) віялом. Секції з такими тримачами мають малу глибину (= 300 мм), вставні двері відкриваються разом з тримачами, що зручно при користуванні.

Рис. 4.128. Тримачі для зберігання: а - механічна поворотна штанга для плічок,

6 - комплект (лівого) тримача установки полиць для зберігання взуття віялом (Hafeie)

Тепер звернемося до деяких видів кріпильної фурнітури виробів, з допомо­гою яких виконуються з'єднання конструктивних елементів, що не були розгля­нуті в попередніх розділах, але мають широке застосування.

На рис. 4.129 наведено геометричні параметри нормалізованих вставних ши­пів. Шканти і ламелі виготовляються з деревини твердолистяних порід. Плоскі вставні шипи, що переважають у відкритих з'єднаннях для конкретних умов, ви­готовляються з фанери товщиною 4, 5 і 6 мм. Волокна деревини плоских встав­них шипів мають бути перпендикулярні або під кутом до ліній з'єднання елемен­тів, на що часто не звертають уваги на кресленнях.

а б в

Розміри: 0 х L, мм. 6x30,35,40 8x27, ЗО, 35, 40,50 10x30,35,40, 45,50,60

12x40,50, 60 16x120,155.

Рис. 4.129. Вставні шипи; а - шкант, 6 - плоский вставний шип, в - присадний пластмасовий шкант, г - плоский вставний шип (Hafeie)

На рис. 4.130 показано крайку і ущільнювач, що їх використовують при бло­куванні горішніх стінок корпусів з постформінгу.

Рис. 4,130. Крайка і ущільнювач (алюміній) для стільниць з постформінгу:

1 - крайка, 2 - шуруп, 3 - постформікг, 4 - ущільнювач, S - стінки корпуса.

На рис. 4.131 показано профіль з алюмінію, що його використовують для з'єднання стінок, коли вони мають закруглення. Такі профілі дають змогу швидко виконувати монтаж нетрадиційних форм корпусних виробів, а також блокувати горішні прохідні стінки корпусів у різних напрямках. Торці таких профілів закриваються заслінкою.

Чимала кількість кріпильної та іншої фурнітури подається в інших розділах цього видання.

Нарешті необхідно зауважити, що багато підприємств і фірм створюють все нові і нові, досконаліші взірці фурнітури, які повсякденно входять у практику проектування, конструювання і виготовлення корпусних меблів.

Сучасні види фурнітури, такі як шухляди, опори й інші, являють собою готові деталі і складальні одиниці, що повністю замінюють такі традиційні матеріали, як деревина та її модифікації.