Cправочник агронома

Збирання і зберігання винограду

Збирати врожай необхідно у стислі строки при досягненні ягодами певних кондицій залежно від використання винограду (табл. 166).

Цукристість столового винограду має становити не менше 14%. Стиг­лість ягід визначають хімічним аналізом їхнього соку. Середню пробу в період достигання спочатку беруть через кожні 5 днів, а приблизно за

З—4 дні до збирання — щоденно.

Своєчасне збирання врожаю з найменшими втратами можливе за умов ретельного проведення підготовчих робіт. До початку збирання не­обхідно закінчити ремонт і обладнання переробних пунктів, привести в порядок вагове господарство, реманент, тару і транспорт тощо. Необхідно визначити розміри очікуваного врожаю по господарству в цілому, по ді­лянках і сортах, а також потребу в робочій силі, транспорті, тарі тощо. Збирають врожай згідно з розробленим планом, який має бути погодже­ний з керівництвом переробних підприємств.

Найбільш поширені способи збирання такі: ручний—із застосуванням секаторів, садових ножів тощо; напівмеханізований, що складається з ручного в поєднанні із засобами для нагромадження і вивезення вро­жаю з міжрядь і перевантаження його у транспортні засоби; механізова­ний — за допомогою виноградозбиральних комбайнів. При напівмехані - зованому способі одна група робітників зрізує грона і укладає їх у зав­часно розміщені в міжряддях ящики, а друга — перевантажує виноград технічних сортів у бункер начіпного агрегату АВН-0,5 на тракторній тязі. Виноград вивозять з міжрядь на міжкліткову дорогу, де повні бункери за­мінюють порожніми. В міру їх заповнення виноград пересипають у кузов автомобіля, переобладнаний для безтарного перевезення врожаю до місця призначення.

Особливо велику увагу треба приділяти збиранню столового виногра­ду, призначеного для тривалого зберігання. Для цього на кущах відби­рають тільки здорові, не дуже щільні грона, не припускаючи стирання з них воскового нальоту. Збирати врожай треба у суху погоду, коли на ягодах висохне роса. Виноград сортують безпосередньо біля куща під час збирання і укладають у стандартні ящики-лотки гребененіжками догори на шар пробкової крихти або тирси 1,5—2 см завтовшки з додаванням

метабісульфіту калію або натрію з розрахунку по 15—20 г на ящик (на 7—8 кг винограду). Зібраний і упакований на ділянках виноград транспортують на автомобілях у сховища.

Сортувати виноград можна і на сортувальному пункті, але при цьому неминучі додаткові перевалки, що збільшують втрати врожаю.

Найкраще зберігається виноград у промислових холодильниках в ка­мерах місткістю 40—60 т. Завантажують їх протягом одного-двох днів. Щоб запобігти відпотіванню грон у період довантаження, слід провади­ти їх попереднє охолодження при температурі 4—6 °С. У такі камери ви­ноград вміщують на 10—12 год. Після цього його перекладають у камери для постійного зберігання, де підтримують температуру, оптимальну для даного сорту і району вирощування (0—2 °С). Вологість повітря у каме­рі підтримують в межах 87—95 %.

Протягом усього періоду зберігання в камерах один раз на тиждень провадять фумігацію, спалюючи по 0,5—1,5 г сірки на 1 м3 приміщення. Перед цим оглядають продукцію та встановлюють її якість.

Для тривалого зберігання найбільш придатні сорти переважно пізньо­го строку достигання, з нещільними гронами, крупними і м’ясистими ягодами, товстою і міцною шкірочкою, доброю транспортабельністю.

Кращі сорти для зберігання: в Криму — Шабаш, Каталон зимовий, Ташли, Мускат олександрійський, Агадаї, Асма, Карабурну, Німранг, Мускат гамбурзький, Тайфі рожевий, Сенсо; у південних степових райо­нах (південь Одеської, Херсонської та Миколаївської областей) — Кра­суня Цегледа, Карабурну, Італія, Дністровський рожевий, Мускат гам­бурзький.

При вирощуванні винограду для тривалого зберігання в Закарпатті добре зарекомендували себе сорти Мускат гамбурзький, Красуня Цегле­да, Італія, Альфонс Лавальє, Карабурну та Агадаї.