Cправочник агронома

Сорго

В республіці у виробництві найбільш поширені зернове і цукрове сор­го. На великих площах вирощують сорго-суданкові гібриди.

Зернове сорго при збиранні у восковій і повній стиглості використо­вують на монокорм, з цукрового в фазі молочно-воскової і воскової стиг­лості заготовляють силос, із зеленої маси цукрового сорго, суданської трави і сорго-суданкових гібридів виготовляють сінаж, при висушуванні—>

190. Способи сівби і норми висіву сорго залежно від призначення

Норма висіву, кг

TOC o "1-5" h z На зерно і силос Пунктирний 4—6

На силос Широкорядний 10—15

На зерно і силос » 10—15

На сіно, зелений корм » 15—20

На сіно, зелений корм Звичайний рядковий 20—25

сіно. Сорти і гібриди цукрового сорго, а також сорго-судашюві гібриди за типом використання умовно поділяють па силосні й укісні.

Силосні сорти і гібриди характеризуються високою врожайністю зе­леної маси з підвищеним вмістом цукру (16—18%). Збирають їх в фа-

зі молочно-воскової і воскової стиглості. Укісні сорти, що використовують на зелений корм, сіно і сінаж, відзначаються швидким ростом до фази викидання волоті, добре відростають після скошування або спасування. Біологічні особливості. Рослина посухостійка, солевитривала, світло­любна, короткого дня. Транспіраційний коефіцієнт 150—200. Добре ви­користовує опади другої половини літа. Мінімальна температура пророс­тання 10—12°, оптимальна 25—30°. Вегетаційний період 90—150 днів. Запилення переважно перехресне. Росте на різних грунтах, але краще вдається на чорноземах.

Протягом тривалого періоду рослини сорго можуть інтенсивно кущи­тись, а після скошування швидко відростати, що забезпечує одержання 2—3 укосів. Тривалість вегетаційного періоду сортів і гібридів ранньо­стиглої групи становить 100—110, середньостиглої— 110—120 днів.

Агротехніка. В сівозміні сорго розміщують після просапних, зерно­бобових і озимих злакових культур. До сівби, навесні, старанно очищають грунт від бур’янів, знищуючи їх у фазі проростків за допомогою кількара­
зових культивацій і боронувань. Повне мінеральне добриво вносять під зяблеву оранку і частково під весняну культивацію з розрахунку по 60—• 90 кг N, Р і К, а в рядки під час сівби по 10—15 кг N і Р на гектар.

Сіють слідом за кукурудзою при температурі грунту 13—15° на глиби­ні 10 см. Насіння протруюють гранозаном (з барвником) або меркур - бензолом з розрахунку 1 —1,5 кг на 1 т насіння. Глибина загортання на­сіння 3—5, у посушливу погоду 6—8 см.

Сумісні посіви. У Лісостепу рекомендовані такі сумішки на зелений корм (норми висіву насіння, кг/га): сорго 20+сої 65; сорго 18+чини 80; сорго 18 + вики ярої 80. У Степу — сорго 15+сої 50.

Після сівби необхідне прикочування. На широкорядних посівах прова­дять два-три міжрядних обробітки. Бур’яни в рядках знищують гербіци­дами. В підживлення після першого розпушення дають N20P30.

Збирають на зерно у фазі повної стиглості зерновими комбайнами, на силос — у молочно-восковій стиглості, на зелений корм — від виходу в трубку до колосіння.

Способи сівби і норми висіву сорго залежно від призначенця наведено в таблиці 190, орієнтовну продуктивність у чистому посіві й сумішках — в таблиці 191.