Cправочник агронома

Озимий ячмінь

Біологічні особливості. Мінімальна температура проростання насін­ня 1—2 °С. Морозостійкість ячменю нижча, ніж озимого жита й пшени­ці. Районовані сорти витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до мінус 10—12 °С. Рослини досить стійкі проти високих тем­ператур повітря. Як скоростигла культура (період вегетації 70— 100 днів) ячмінь менше терпить від запалу, ніж інші озимі. Крім того, коефіцієнт транспірації у нього дещо нижчий, ніж у пшениці й вівса. Най­краще родить на чорноземах з нейтральною або слаболужною реакцією грунтового розчину. Проте й на дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах при попередньому їх вапнуванні й удобренні може давати висо­кі врожаї зерна.

Місце в сівозміні. В зв’язку з тим, що озимий ячмінь має порівняно слаборозвинуту кореневу систему й невисоку здатність засвоювати по­живні речовини з важкодоступних сполук, його розміщують на родючих і чистих від бур’янів грунтах після кукурудзи на силос, баштанних культур, картоплі й зернобобових.

Обробіток грунту й удобрення такі самі, як і при вирощуванні ози­мої пшениці.

Сівба. Перед сівбою насіння обробляють гранозаном або мєркурбензо - лом (1,5 кг/т). Протруюють напівсухим способом при нормі витрати сус­пензії 10 л на Поліссі та в Лісостепу і 25 л/т у Степу. Обробляти насін­ня можна й за 1,5—3 місяці до сівби.

Озимий ячмінь при дуже ранніх строках сівби в умовах теплої осені може до настання зими досягти фази виходу в трубку, що призводить до різкого зниження зимостійкості. Тому його рекомендується сіяти в другій половині оптимальних строків, рекомендованих для озимої пше­ниці. Сіють з одночасним внесенням у рядки гранульованого суперфос­фату або нітрофосу.

Способи сівби — звичайний рядковий, вузькорядний або перехресний.

Норма висіву в Степу 3,5—4,5 млн./га, в Лісостепу'—4—4,5 і на По­ліссі— 4,5—5 млн./га схожих насінин. Глибина загортання насіння на чорноземних та темно-каштанових грунтах — 6—7, на важких запливаю­чих — 4—5 см.

Зимовий та весняний догляд за посівами такий самий, як і за озимою пшеницею. Урожай збирають переважно двофазним способом, скошуючи у фазі воскової стиглості зерна.