Cправочник агронома

Часник

Всі форми часнику, що культивують на Україні, поділяються на два підвиди — нестрілкуючі та стрілкуючі. Особливістю першого є здатність утворювати несправжнє стебло висотою від 15—20 до 40—50 см залежно від сорту. Стрілкуючий часник утворює квіткову стрілку з повітряними цибулинками на верхівці.

З сортів нестрілкуючого часнику в республіці районовані Український білий гуляйпільський, Одеський 13, Сакський; стрілкуючого — Победа, Харківський 1, Донецький фіолетовий, Богуславський 10, Старобільський місцевий, Польот, Тянь-Шаньський 320, Ювілейний грибовський, Біло­руський. Найкращими попередниками для них є культури, які рано звільняють площі: озимі колосові на зелений корм, бобові, огірки, кабач­ки, рання білоголова і цвітна капуста, а також чорний пар. Цибуля і картопля як попередники для часнику непридатні.

Для одержання високих урожаїв часнику слід вносити свіжий гній у нормі 40—80 т/га (під попередню культуру) або перегній (безпосередньо під часник) та повне мінеральне добриво з розрахунку по 100—120 кг/га поживної речовини кожного елемента. .

Після збирання попередньої культури поле лущать на глибину 6— 8 см дисковими лущильниками.

Через два-три тижні вносять добрива і орють на зяб плугами в агре­гаті з боронами на глибину 25—27 см. До посіву часнику поле утримують під чорним паром.

Перед сівбою культивують на глибину 10—12 см і боронують.

Для боротьби з однорічними бур’янами весною до з’явлення сходів з допомогою штангових обприскувачів вносять гербіциди — дактал у нормі 10—12 кг або рамрод — 4—5 чи прометрин—1,5—2 кг/га за діючою речовиною.

Основним садившім матеріалом при вирощуванні стрілкуючого і не - стрілкуючого часинку є зубки. Для розмноження стрілкуючих сортів, крім зубків, використовують повітряні цибулинки і однозубки, що ви­ростають з повітряних цибулинок.

Посівшій матеріал часнику калібрують на цибулевих сортувалках СЛС-7 або вручну. Зубки часнику розділяють на всліікі, середні і дрібні, маса яких для нестрілкуючого підвиду становить відповідно 2—4, 1—2 і менше 1 г, а стрілкуючого — 6 г і більше, 4—6 і менше 4 г.

Однозубки теж калібрують на три фракції: великі діаметром 1,4 см і більше, середні — 1 —1,4 та дрібні — менше 1 см.

На Поліссі та в Лісостепу етрілкуючий часник висівають у кінці вересня — на початку жовтня на глибину 6—8 см з міжряддями 45 см. Великі зубки і однозубки розміщують у рядках через 6—7, а середні й дрібні через 3—5 см. Норма висіву залежно від розміру посівного мате­ріалу та густоти посіву 6—ЗО ц/га.

Нестрілкуючий часник також здебільшого сіють восени. Проте його можна сіяти і весною на початку весняних польових робіт. Але запізнен­ня із сівбою навіть на кілька днів призводить до зниження врожаю.

Дрібні повітряні цибулинки необхідно сіяти в кількості 800—1000 тис., великі — 600—800 тис. шт. на 1 га.

Перед сівбою поверхню поля ущільнюють гладенькими котками.

Зубки, однозубки і повітряні цибулинки висівають цибулевими сівал­ками СЛН-8Б. Орієнтовні норми висіву наведені в таблиці 139.

Для захисту часнику від вимерзання висівають куліси з ярих культур (вівса або вівсяно-горохової сумішки) в другій декаді серпня овочевою сівалкою СО-4,2 з міжряддями 45 см. Норма висіву вівса 50, вівсяно- горохової сумішки 85 кг/га (50 + 35).

Весною посіви часнику боронують та розпушують в них міжряддя на глибину 8—10 см, кілька разів поливають, підтримуючи вологість грун­ту близько 80 % НВ.

Стрілки залишають лише на площі, необхідній для виконання плану виробництва повітряних цибулинок, на решті посівів їх треба зрізати ще до утворення на них повітряних цибулинок.

Одночасно з розпушенням посіви часнику двічі підживлюють повним мінеральним добривом: перший раз — після з’явлення сходів, другий — на початку утворення цибулин, вносячи по 20—ЗО кг/га поживної речо­вини кожного елемента.

Нестрілкуючий часник збирають при виляганні несправжнього стебла, а стрілкуючий — при підсиханні нижніх і пожовтінні верхніх листків. Спочатку зрізують стрілки, в’яжуть у снопики, просушують на критих токах, а потім обмолочують і очищають повітряні цибулинки.

Для збирання часнику використовують копачі-валкоукладачі КПХ-2К, МУЧ-1,4, цибулезбиральні комбайни ЛУК-3, ЛКГ-1,4, морквозбиральний комбайн ЕМ-11 виробництва НДР.