Cправочник агронома

Біологічні особливості виноградної рослини та коротка характеристика сортів

Виноградна рослина являє собою багаторічну ліану, яка при обрізу­ванні і відповідному формуванні перетворюється на кущ. Відносно посу­хостійка, може рости на різних грунтових відмінах, але високі врожаї дає на родючих грунтах при добрій вологозабезпеченості.

Підземна частина куща складається з підземного штамба і коренів, що відходять від нього па різній глибині. Розрізняють скелетні корені ві­ком старше року і відростаючі (молоді). Разом вони утворюють кореневу систему.

Надземна частина куща складається з скелетних і плодоносних лоз, сучків заміщення та річного приросту з органами плодоношения. До ске­летної частини входять: надземний штамб (багаторічна частина куща від поверхні грунту до його розгалуження), голова (потовщена верхня частина штамба), рукава (багаторічні відгалуження від голови куща різної довжини і віку). На останніх формують плодоносні лози, які скла­даються з плодових стрілок і сучків заміщення, розташованих на ріж­ку— коротко обрізаному багаторічному відгалуженні (рис. 12).

Річний приріст куща складається з плодоносних і безплідних зелених нагонів, які, залежно від походження, поділяють на основні, заміщаючі, кутові, пасинкові та паросткові.

На зелених нагонах у пазухах листків утворюються зимуючі вічка. Кожне вічко складається з однієї центральної і декількох (3—8) замі­щаючих бруньок.

Звичайно виноград плодоносить на зелених пагонах, що виросли з центральних бруньок зимуючого вічка. При значному підмерзанні най­менш зимостійких центральних бруньок плоди формуються на пагонах, що розвиваються із заміщаючих і сплячих бруньок. Проте плодоносність цих пагонів значно нижча, ніж тих, що розвинулися з центральних бруньок.

Плодоносність вічок змінюється і по довжині однорічного пагона.

Для того, щоб якнайповніше реалізувати природні можливості вино­градної рослини, треба враховувати її біологічні властивості, а також особливості окремих сортів.

Сорти. За станом на 1985 рік у республіці районовано 87 сортів, з яких 37 столових і 50 технічних. Серед столових найбільш поширені Шасла біла, Карабурну, Перлина Саба, Сенсо, Мускат гамбурзький, технічних — Ркацителі, Рислінг рейнський, Аліготе, Кокур білий, Каберне Совіньйон, Рислінг італійський, Мускат білий.

Для визначення районованих сортів по областях Української РСР слід користуватися періодичним виданням Міністерства сільського госпо­дарства Української РСР та Української інспектури Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур при Міністерстві сільського господарства СРСР «Сортове районування винограду та спе­ціалізація районів виноградарства і виноробства по областях Української РСР», а також іншою спеціальною літературою.

/ — голова; 2 — рукава; 3 — ріжок; -/ — сучок заміщення; 5 — плодові стрілки; 6— порослевий пагін; 7 — пагін із сплячої бруньки на рукаві; 5 — пасинковий пагін;

9 — поверхневі (росяні) корені; 10 — штамб (підземний); // — основні скелетні ко­рені; 12 — активні корені.

Показники плодоношення, кількості та якості врожаю основних і де­фіцитних сортів винограду наведені в таблиці 162.

Встановлено такі напрямки використання продукції виноградарства в республіці: вирощування столового винограду для споживання у свіжому вигляді, столових вин, шампанських та коньячних виноматеріалів, міц­них і десертних вин.