СТВОРЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ. ШТУКАТУРНИХ СТАНЦІЙ І АГРЕГАТІВ. НОВОГО ПОКОЛІННЯ

Огляд існуючих конструкцій штукатурних агрегатів

На сьогодні в Україні малогабаритні штукатурно-змішувальні уста­новки з розчинонасосами серійно не випускаються. У Росії значного по­ширення при виконанні невеликого обсягу штукатурних робіт традицій­ним "мокрим" способом набули штукатурно-змішувальні агрегати типу СО-57Б на базі діафрагмового розчинонасоса СО-29В, а також СО-85, СО-152, СО-180 на базі поршневих розчинонасосів, які наведені на рисун­ках 1.5 - 1.8. До їх технологічної ланки, крім поршневого чи діафрагмово­го розчинонасоса, входить циклічний змішувач для приготування розчину безпосередньо на об’єкті будівництва.

Агрегат СО-57Б (рисунок 1.5) призначений для приготування штука­турного розчину, проціджування, транспортування до місця укладання і нанесення на поверхню, що обро­бляється, за допомогою безкомп - ресорної форсунки [3, 62]. Він складається зі змонтованих на спі - спільній рамі-шасі 1 вібросита з бункером 2, розчинозмішувача 3 циклічної дії та розчинонасоса 4.

Також для зменшення вібрацій і навантаження на пневматичні ко­леса 5 під час робочого циклу аг­регат обладнаний аутригерами 6.

Після установки агрегату на об’єкті у змішувальний барабан розчинозмішувача 3 завантажу­ють дозоване в’яжуче і заповню­вач із додаванням потрібної кіль­кості води.

-5

Агрегат СО-85 (рисунок 1.6) має продуктивність 2...4 м. Він склада­ється з ходової рами 6 у вигляді одноосьового причепа на пневматичному ходу, на якому встановлено поршневий розчинонасос 8, компресор 2, віб­росито 9 з бункером та збудником розчину 7, скіп-змішувач 1 та електрич­ну шафу з блоком живлення і керування 4.

Агрегат СО-152 (рисунок 1.7) призначений для штукатур­них робіт у важкодоступних міс­цях на поверхах (санвузли, кори­дори тощо). Сконструйований на базі поршневого розчинонасоса і складається з двох частин: власне розчинонасоса 6 і приймального бункера з віброситом 2. Вони встановлені на рамі 8 з колесами 1, 9 на гумі й сполучені рукавом зі швидкорознімним з’єднанням 10. Приймальний бункер із віброси­том 2, яке має гумові амортизато­ри, обладнаний лопатевим робо­чим органом.

Агрегат СО-180 (рисунок 1.8) призначений для приготування, проці­джування, "побудження", транспортування і нанесення на оброблювану

поверхню штукатурного розчину рухливістю не менше 7 см. Агрегат скла­дається з розчинозмішувача 1, проціджувального пристрою 6, приймально­го бункера 4, розчинонасоса з розчинопроводом 5, нагнітального рукава, форсунки, електрошафи 2 з пультом керування, шибера, перепускного пристрою, заливальних пробок для води, пристрою підживлення штокової порожнини, манометра та рами 3.

Штукатурно-змішувальні агрегати АШС-2500, АШС-4000, АШС - 4800 призначені для приготування, проціджування, "побудження", подачі та нанесення штукатурного розчину. Від агрегатів, що випускаються, вони відрізняються більш висо-

з

кою продуктивністю (від 2,5 до 4,0 м /год) й збіль­шеним об’ємом бункера змішувача. Компактна конструкція поєднує в собі змішувач, вібросито, бункер-накопичувач і насос для подачі розчину.

Штукатурно-змішувальний агрегат P-13 ("Putzmeister") - це один із найпотужніших зразків обладнання даного типу [120]. Він призначений для приготування, транспортування, нанесення звичайних і спеціальних будівельних розчинів.

Може бути обладнаний електромотором або дизе­льним двигуном. Розчинозмішувач примусової дії дозволяє здійснювати приготування розчину без­посередньо на об’єкті.

Найбільшим суттєвим недоліком штукатур­но-змішувального обладнання закордонного виро­бництва є його висока вартість.

Основні технічні характеристики найпоши­реніших моделей штукатурно-змішувального обладнання вітчизняного та закордонного виробництв наведені нижче (таблиця 1.2).

Отже, перевагами існуючих конструкцій штукатурно-змішувального обладнання є: поєднання двох агрегатів, зокрема розчинозмішувача та розчи­нонасоса; підвищена продуктивність праці, швидкість і якість робіт; змен­шення витрат, чисельності персоналу, простоїв; незначні габаритні розміри.

Але, незважаючи на переваги, існуючому обладнанню притаманні й певні недоліки, на усунення яких була спрямована робота колективу галу­зевої науково-дослідницької лабораторії механізації ручної праці в будів­
ництві Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. Серед таких недоліків слід відзначити відсутність конструк­цій бункерів змішувачів із робочим об’ємом понад 200 л; поступова втрата герметичності бункерів біля опор робочого органа внаслідок поступового виходу з ладу стандартних гумових ущільнень та застосування підшипни­ків кочення; використання у складі агрегатів розчинонасосів застарілих

конструкцій, які не забезпечують стабільну регульовану подачу будівель­них розчинів різного складу й рухливості при достатньому рівні тиску по­дачі та малій пульсації; розчинонасоси характеризуються низьким рівнем об’ємного й загального коефіцієнта корисної дії; проціджування розчину здійснюється за допомогою вібраторів, що значно уповільнює цей процес; деякі конструкції є достатньо вибагливими до технічного обслуговування (це особливо стосується діафрагмових застарілих розчинонасосів); непо­стійність консистенції розчину, оскільки змішування лопатевим робочим органом створює недостатньо рівномірний розподіл компонентів у пери­ферійних зонах бункерів; деякі конструкції обладнані додатковими змішу­вачами, що працюють лише на початкових етапах робочого циклу і збіль­шують металомісткість та енергоємність машин у цілому; закордонні конструкції мають дуже високу вартість.