Властивості офсетного декеля
Важливу роль у процесі друкування відіграють друкарсько-технічні властивості офсетного декеля — ГП та підцекельної підкладки під нього. Залежно від технологічних особливостей друкованої продукції, а також конструкції друкарської машини, застосовують декелі трьох основних різновидів:
М ’які, завтовшки 4...4,5 мм (ГП та кирза) для друкування на жерсті, жорстких видах паперу, картону при суцільних фонових плашках на відбитку;
Напівжорсткі, завтовшки 3,8...4,2 мм (два ГП) для друкування на офсетному та крейдованому паперах повноколірної продукції з наявністю фонових плашок;
Жорсткі, завтовшки 1,6...2 мм (ГП та калібровані картон і папір) для друкування складних повноколірних видань на крейдованому глянсовому або матовому папері, полімерній плівці, невбирних матеріалах.
При цьому офсетне ГП має відповідати таким вимогам:
Рівна поверхня і рівномірна товщина;
Задовільні коефіцієнти фарбосприйняття та фарбовідцачі;
Технологічно потрібні міцність і пружно-еластичні властивості;
Стійкість до фарб, зволожувальних і змивних розчинів, атмосферних умов;
Легке відокремлення ЗМ від ГП;
Висока тиражостійкість (зносостійкість) — до кількох мільйонів подвійних ДК. При цьому не повинні змінюватися вказані вище технологічні властивості протягом тривалого часу (при багаторазовій зміні репродукційно-графічних характеристик друкарських форм і друкарсько-технічних параметрів ЗМ).
За конструктивними параметрами ГП поділяються на аркушеві та рукавні (у трубчастому вигляді натягнуті на ОЦ), звичайні та компресійні (мікросферичні й мікроканальні). На рис. І (див. кольорову вклейку) показано схему побудови ГП з компресійним шаром (а) та монолітної (звичайної) будови (б).
До підцекельних матеріалів також висуваються певні технологічні, друкарсько-технічні вимоги. Спеціальні піддекельні підкладки мають бути точно каліброваними за товщиною, досить жорсткими, щоб не спричинити проблем, пов’язаних з деформацією растрових точок, значним розтискуванням, змазуванням фарби тощо. Вони не повинні суттєво набрякати у зволожувальному та змивних розчинах. Звичайні друкарські папери та плівки, що іноді використовуються як піддекельні підкладки, не забезпечують потрібної якості друку.
На підставі вищевикладеного друкувальний пристрій машини ОПД можна вважати інформаційною та триботехнічною системою, що виконує фізичну роботу (продукує відбиток) завдяки механічній енергії (тиск, швидкість). Через систему проходять, крім інформаційних, матеріальні (фарба, ЗР, папір) та енергетичні потоки. Щоб забезпечити високу якість друку, треба враховувати стан усіх складових системи: друкувальних
|
Рнс. 2.14. Триботехнічна система «декель—середовище» |
І пробільних елементів, фарби, ЗР, валиків розкочувально-накочувальних пристроїв, конструкційно-механічних складових машини і декеля.
На декель ОЦ у цих умовах впливають енергетичні, матеріальні, фізи - ко-хімічні фактори, що породжуються елементами системи (форма, фарба, ЗР, водно-фарбова емульсія, ЗМ), атмосферними умовами (температура, вологість, склад повітря) тощо (рис. 2.14) [12, 13, 38]. Тому зони ДК можна розглядати як відкриті термодинамічні системи, що обмінюються енергією та матеріалами із зовнішнім середовищем. Під впливом цих факторів з часом декель втрачає свої первинні властивості. Закономірність цих змін характеризується трьома періодами: початковим (перехід до робочого стану або припрацювання), стабілізації властивостей та руйнування.
Зовнішні прояви руйнування ГП характеризуються втратою якості відбитків (нерівномірність задруковування фону, забруднення, чорниші, точковий або плямистий відбиток тощо). Критичне руйнування декеля характеризується зменшенням товщини ГП, утворенням напливів і пробілів на поверхні, адсорбцією фарби в окремих місцях, зміною кольору тощо.
Десятки різновидів ГП, що постачаються рядом фірм на ринок України і рекламуються як компресійні, різняться технічними та експлуатаційними характеристиками і часто є фактично напівкомпресійними. Через це для точного оцінювання експлуатаційних властивостей ГП потрібні об’єктивні методи випробувань.
Здатність ГП до фарбоперенесення. Вище відзначалася важливість цієї властивості ГП. Порівняльні випробування ГП для оцінювання фарбоперенесення проводять за допомогою денситометричних вимірювань оптичної густини фарбових плашок на відбитках, здобутих у стандартних умовах друкування, дотримуючись стабільної подачі фарби, тиску, температури і решти технологічних факторів. Друкування треба проводити без подачі ЗР. Зрозуміло, що перевагу слід віддавати тому ГП, яке забезпечує краще фарбоперенесення.
Денситометрична оцінка за коефіцієнтом контрастності. Коефіцієнт контрастності розраховують за формулою де Кпи — оптична густина плашки на відбитку; Кр — оптична густина растрового поля (40 і 80%).
Цей показник об’єктивно характеризує якість передачі зображення в друкарській машині та вплив на якість змінних технологічних факторів. Чим вищий цей коефіцієнт, тим менше деформується растрова точка, тим краща якість відбитка.
Для випробувань за цим методом друкують серію пробних відбитків, міняючи тільки ГП і тиск у зонах ФЦ—ОЦ та ОЦ—ДІД, залишаючи при цьому незмінними решту факторів й умови друкування. Тиск в обох контактних зонах збільшують поступово від нормального до значення, що відповідає стовщенню підкладки на 0,25 мм з інтервалом 0,05 мм. Денситометром вимірюють оптичні густини полів і розраховують коефіцієнтКк. Після цього будують графіки залежності Кк~{(товщина підкладки), за якими оцінюють властивості ГП. Теоретично в ідеальному випадку пряма на графіку має бути паралельною осі абсцис. Однак практично збільшення тиску в контактних зонах тією чи іншою мірою знижує коефіцієнт Кк. Отже, чим менше змінюється Кк в діапазоні натиску, тим більшою компресійністю характеризується ГП.
Оцінка відновлення ГП після передавлювання. Здатність компресійного ГП менше реагувати на передавлювання і швидше відновлюватись при проходженні в друкарській зоні здвоєного аркуша або яких - небудь потовщень є його важливою перевагою перед звичайними ГП.
Цю властивість ГП можна оцінити емпіричним порівнянням, для чого до тиражного аркуша паперу приклеюють невеликі кружальці картону різної товщини: 0,1; 0,15; 0,2; 0,25; 0,3; 0,4; 0,5 мм. Пропускають такий аркуш у друкарській машині, створюючи на ГП передавлювання, після чого друкують ЗО відбитків.
Регіструюгь номер відбитка, на якому зникає ефект від передавлювання. За цими даними будують таблиці або графіки для кожного ГП. Критерієм оцінки стійкості ГТІ до передавлювання є діапазон допустимих товщин прокладок. Ширший діапазон указує на кращу стійкість ГП.
