КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Естетичні вимоги

Естетичні вимоги до меблів проявляються в оцінці гармонійності між собою композиційно-художніх факторів, які сукупно формують естетичні поняття і погляди споживача. Серед естетичних факторів, що характеризують меблі, є їх стильова спрямованість та їх естетична оцінка. Захоплення античністю відби­вається у формах меблів, окремих деталях або цілих фрагментах, запозичених з античного мистецтва. У період тимчасового розквіту країни меблі прикрашали античним орнаментом, атрибутами музики, сільського й пастушого життя, садо­вими і польовими квітами, гілками дерев, гірляндами і букетами, перев’язаними стрічками. З початком же війни спинки стільців і крісел, тахлі дверцят на шафах та ін. прикрашають мілітарні емблеми і трофеї. Отже, кожному стилю минулих епох відповідали певні естетичні і декоративні властивості меблів. Для сучасних меблів також характерна різноманітна естетична стильова спрямованість: у стилі ретро, масового виробництва, етнографічні меблі, меблі авангардного ви­конання - нетрадиційні форми, кольори та матеріали.

Основними факторами, що визначають форму меблів, е геометричні і фізичні властивості форми й архітектурно-художні засоби композиції, що постійно діють на них, з одного боку, і технологія - з другого. При естетичному сприйнятті форми меблів увага зосереджується передусім на висоті та ширині і глибині (масштаб). Причому форма виробів сприймається завжди масштабно, а факту - рація поверхні характеризує масу. Невід'ємною ознакою форми також є пря­молінійність і криволінійність елементів меблів, площинність і сферичність їх зовнішньої оболонки.

Меблі характеризуються також кольором і якістю захисно-декоративного опорядження. Колір і опорядження - близькі поняття, що визначають характер поверхневого оброблення меблів і реалізують необхідні декоративно-художні і технічні вимоги.

Невід’ємною естетичною характеристикою є художня досконалість меблів, яка полягає в єдності форми й композиції, що забезпечує:

- цілісність сприйняття форми за наявності симетричних й асиметричних рі­шень окремих елементів;

- підпорядкування образотворчих і графічних елементів композиції шляхом чіткого розмежування процесу функціональної значимості;

- взаємозв’язок їх об’ємно-просторової структури й функціонального просто­ру - як зовнішнього (планування в об’ємі), так і внутрішнього (структура вбу­дованого обладнання);

- закономірність тектоніки, яка виражає логіку роботи конструкції та ма­теріалів, спираючись на закони механіки, опору матеріалів і теорії пруж­ності;

- формування ознак зовнішнього вигляду тимчасово панівних естетичних смаків.

Окрім йищесказаного, естетична цінність як окремих виробів, так ; цілих комплексів меблів не може бути досягнута без використання засобів гармоніза­ції (пропорційність, масштаб, метр, ритм, нюанс, контраст і т. п.), які встановлю­ють кількісний взаємозв’язок між елементами форми, надають частинам і ціло­му кількісну міру, єдину гармонічну розмірність.

Насамкінець, естетику меблів характеризує також їхній художній рівень - використання якісно-цінних личкувань і оббивних матеріалів, використання за­собів декору - мозаїки (інтарсії, інкрустації, маркетрі), різьби - плоскоаиямчас - тої, плоскорельєфної і рельєфної, горельєфа і барельєфа); використання геомет­ричної складності і сукупності форм, декоративної фурнітури, розкладок, накладок, розеток, а також технологічних можливостей нових прогресивних ма­теріалів, що в цілому творить відповідний художній образ.