КОНСТРУЮВАННЯ МЕБЛІВ

Деревина як конструкційний матеріал

В історії розвитку суспільства відомі кам'яний вік, бронзовий вік і інші.

XX століття називають віком атомної енергії та синтетичних матеріалів,

XXI - століттям бурхливого розвитку системотехніки. Однак історія не знає дерев’яного століття, і це зрозуміло, бо деревина найбільш консервативний ма­теріал, вона використовувалась і буде використовуватися на всіх щаблях розвит­ку суспільства.

Незважаючи на те, що в нашому розпорядженні є велика кількість різних конструкційних матеріалів, якими можна замінити деревину, споживач часто на­дає перевагу саме їй. Це пов’язано з тим, що деревина має особливі благотворні фізико-механічні властивості.

2.6.1. Зовнішній вигляд

Властивості, що характеризують зовнішній вигляд деревини, це колір, блиск, текстура і запах. Під кольором деревини необхідно розуміти відповідне зорове сприйняття, що залежить від спектрального складу відбитого світлового потоку. У деревини є вибіркова здатність поглинати світлове випромінювання, і відби­тий ьід неї світловий потік має інший спектральний склад, ніж той, що падає на її поверхню. В деревознавчій літературі, як і в побуті, для характеристики коль­ору деревини використовують звичайні поняття, в основу яких покладено від­повідні зорові образи. Між іншим будь-який кольоровий відтінок з тієї різно­манітності зорових відчуттів, які викликає зовнішній вигляд деревини різних порід, може бути точно схарактеризований за допомогою методів, що ними во­лодіє кольорометрія - наука про кольорові вимірювання.

Для характеристики кольору необхідно визначити числові значення трьох параметрів кольорового тону: довжини хвилі - X, чистоти - Р і світлоти - р. Ко­льоровий тон визначається довжиною хвилі А чистого спектрального кольору. Показник Р, що вимірюється від 100% до 0, характеризує ступінь розчинення спектрального кольору білим. Світлота визначається коефіцієнтом відбиття р. Найпростішим методом визначення кольору деревини е вибір найближчого до кольору поверхні, що досліджується, зразка з атласу кольорів. Такий атлас являє собою альбом, окремі сторінки якого зафарбовані одним кольоровим тоном, але різної чистоти і світлоти.

Дивлячись на меблі, ми сприймаємо їх форму разом із кольором. Це дозволяє нам дати оцінку відповідного «кольорового клімату», що його створює поверхня деревини. Группою авторів під керівництвом Е. Б. Рабкіна були проведені до­слідження з фізіологічного впливу кольору на людський зір. Характеризуючи кольори, що найкраще діють на людину за всіма трьома параметрами (довжина хвилі, насиченість і світлота), автори рекомендують застосовувати кольори се­редньохвильової зони для кольорового оформлення у сфері дизайну. Параметри такого кольору наведені в табл. 2.1. Автори пов'язують це явище з характером спектральної чутливості людського ока, виходячи з того, що максимум яскра­вості в сонячному спектрі і максимум чутливості ока падають на зону спектра з довжиною хвилі 555-556 мм {1 иомометр = 1 міліметр = 9 ,;м). Під дією середньо­хвильових подразників у зоровому апараті підсилюються явища збудження, підвищується функціональна здатність і рівень стійкості хроматичного і ахрома­тичного зору. У цій же таблиці наведені кольорові характеристики, які були виз­начені Б. Н. Уголєвим для тридцяти порід деревини. Порівнюючи ці таблиці, можна побачити, що кольорова характеристика деревних порід і оптимальні ко­льори, що благотворно впливають на зір, дуже близькі один до одного. Це під­тверджує висновки про те, що колір деревини є приємним для людського зоро­вого сприйняття.

Таблиця 2.1

Колір деревини залежить від кліматичних умов, у яких росло дерево. Так, породи середнього поясу мають блідий колір, тропічні породи - яскравий колір. У цьому діапазоні скупчена гама жовто-коричневих кольорів, що рекомендуєть­ся в дизайні середовища, де людина перебуває тривалий час. Часто дизайнери не дотримуються цих рекомендацій і кольори вибирають зі своїх міркувань, тим паче, що промисловість дає великий діапазон кольорів, що не пов'язані з кольо­ром деревини - металік, сріблясто-сірий тощо.

Другим фактором, що характеризує зовнішній вигляд поверхні деревини, є блиск, тобто здатність відбивати світловий потік. Якщо на поздовжніх розрізах деревини є ділянки з порівняно невеликими структурними нерівностями, з'являються відблиски, відсвіти. Таку властивість значною мірою дзеркально відбивати світло мають серцевинні промені на радіальних перерізах деревини українських порід: клена, платана, бука, дуба, береста, кизилу, білої акації. Шов­ковий блиск властивий деревині оксамитового дерева. Із зарубіжних порід особ­ливим блиском відрізняється деревина сатинового дерева і махагоні (різні види червоного дерева). Поняття блиску поверхні перегукується з поняттям фактури поверхні. Фактура поверхні - це малюнок, що утворюється заглибленнями. Фак­тура поверхні деревини формується виглядом підготовки поверхні до опоряд­ження прозорими лаками і товщиною лакової плівки, у результаті чого можемо отримати гладку глянцеву, матову і відкритопористу поверхні.

Третім фактором, що характеризує зовнішній вид поверхні деревини, є текс­тура. Текстура — це малюнок, що з'являється на поверхні деревини внаслідок перерізання анатомічних елементів. Чим складніша будова деревини і більш різ­номанітно переплітаються окремі елементи, тим декоративнішою є текстура. Характеристика текстури залежить від породи деревини, ширини річних шарів, різниці в кольорі між ранньою і пізньою деревиною (шпилькові породи), від сер­цевинних променів (бук, дуб), великих судин (ясен, оксамитове дерево), напряму волокон (хвильова або завилиста деревина) і, також від напрямку зрізу. Тексту­ра, як і колір та блиск, визначає декоративну цінність деревини. Опорядження поверхні деревини прозорими лаками сприяє прояву (акцентуванню) текстури. З, насамкінець, фактором, що характеризує зовнішній вигляд деревини, є запах. Запаху деревині надають ефірні масла, смоли і дубильні речовини, що містяться в ній. Після розкрою деревини в сирому вигляді по мірі висихання запах деревини значно зменшується. Особливо приємний запах у деревини шпилькових порід, що має смолу. Листяним породам запаху надають дубильні речовини.

Отже, колір, блиск і текстура разом утворюють декоративний образ дереви­ни, який підсилюється її запахом. У дизайні меблів ці фактори використовують­ся як активні засоби композиції.